- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
Має заголовок «Процес обігу капіталу».
Розглянувши проблеми В капіталу, Маркс, визнача-ючи його суть, указував, що капітал виникає в обігу та поза обігом одночасно. Обіг зумовлюється В і на-бирає тих форм, які відповідають вимогам В. Пробле-ма — це визн-ня ролі обігових форм у створенні до-даткової в-сті та капіталу, а також досл-ня суперечно-стей обігу за капіталізму. Визначаючи сферу обігу ка-піталу, починає аналіз із вивчення руху абстрактного сус-ого капіталу, який він розглядає як суму індивіду-альних капіталів. Цей капітал зазнає під час обігу ни-зки перетворень. На 1-ій стадії він виступає в грошо-вій формі. Натомість робоча сила та засоби В перебу-вають на ринку праці та товарів у товарній формі. Ка-піталіст купує робочу силу та засоби В, перетворюю-чи капітал із грошового на товарний і закладаючи пе-редумову для об'єднання робочої сили та засобів В, тобто створення прод-ого капіталу. 2-га стадія є тим-часовим припиненням процесу обігу, переходом това-рного капіталу у виробничу, прод-ну форму. Під час цієї стадії відбувається об'єднання 2-х видів товарної форми капіталу — робочої сили та засобів В, що є об-ов'язковою умовою здійснення процесу В. Створені під час В товари мають вже ін., більшу, ніж початко-ва, в-сть, оск в процесі В додаткової в-сті робочої си-ли та засобів В приєднується додаткова в-сть. Власне, заради зростання в-сті відбувається рух капіталу. 3-тя стадія — це відновлення процесу обігу і продаж капі-талістом вироблених товарів, тобто зворотний процес перетворення товарної форми капіталу на грошову, але тепер капіталіст має в своєму розпорядженні біль-шу суму. 1-ша та 3-тя стадії руху капіталу належать до сфери обігу, 2-га, де відбувається реальна зміна форм, — до В. Капітал послідовно змінює 3 форми: грошову, прод-ну, товарну і перебуваючи в кожній з них, виконує особливу ф-цію, а тому Маркс називає їх функціональними формами капіталу, відокремлю-ючи капітал-власність від капіталу-ф-ції, засоби В від капіталу, гроші від грошового капіталу, чого не зро-били його попередники і що логічно випливало з тео-рії Сміта та Рікардо. Робить висновок, що загальний рух капіталу підпорядковано єдиній меті й мотиву кап-ого В — виробництву додаткової в-сті. Цю мету прямо відображено в процесі обміну, а її суть розкри-вається в процесі В. Єдність процесу В та процесу об-ігу забезпечує зростання в-сті. Далі Маркс докладно аналізує функціональне призначення кожної з форм. Він розмежовує поняття грошей та грошового капіталу, пояснюючи це їх різним призначенням та викону-ваними ф-ціями. Грошовий капітал реалізує основ-ну ф-цію — самозбільшення і передбачає існування ринку праці, тоді як гроші — ринку товарів. Крім то-го, гроші здійснюють 5 ф-цій, а капітал лише 1.
2-га функціональна форма — прод-ний капітал, на відміну від грошового та торгового капіталу, що пе-ребувають у сфері обігу, він є основною формою, що зумовлює й забезпечує існування інших форм через В додаткової в-сті. Товарний капітал відрізняється від грошового та прод-ого капіталів як за формою, так і за в-стю. Товар стає товарним капіталом завдяки то-му, що включає в себе додаткову в-сть, яка служити-ме надалі базою для розширеного відтворення, вико-навши ф-цію носія додаткової в-сті у процесі реаліза-ції. Пром-вий капітал у процесі свого руху перебу-ває одночасно в усіх формах і на всіх стадіях. Особ-ливо це стосується сус-ого капіталу, оск індивідуаль-ні капітали можуть тимчасово припиняти свій рух, наприклад, коли товар не реалізовано і немає додаткових засобів для відновлення В, чи в періоди криз надВ. Послідовну зміну форм від грошової через то-варну та прод-ну знову до товарної та грошової Маркс називає кругообігом капіталу. Крім послідов-ної зміни форм, Маркс розглядає окремо кругообіг кожної з них, їхній рух від початкової до кінцевої ве-личини, яка вже включає додаткову в-сть. Він визна-чає особливості кожної з них і вказує на проблеми, що виникають. Робить висновок, що безперервність кругообігу капіталу залежить від виробничого та ін-дивідуального спож-ня. Розглядаючи капітал як без-перервний рух в-сті, в рез-ті якого створюється додат-кова в-сть, Маркс доповнив вчення меркантилістів, які визнавали лише існування товарного капіталу, і вчення Сміта та Рікардо, які визнавали лише безпере-рвність руху прод-ого капіталу. Єдність кругообігів 3-х форм визначає існування капіталу. Визначає кате-горію обороту капіталу: кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як періодичний процес. Час, за який авансований капітал проходить сферу В та обігу і повертається з додатковою в-стю, він назвав часом обороту капіталу. Тобто, час обороту, за визн-ням Маркса, включає час В та час обігу. Швидкість обо-роту вимірюється к-тю оборотів за певний проміжок часу. Детально розглянуто проблему морального та фізичного зношування капіталу На 1-ій та 3-ій ста-дії капітал перебуває у сфері обігу, що означає вилу-чення його зі сфери В. Маркс називає його капіталом обігу (обіговий капітал). Зробив висновок, що мат основа ек-них криз криється в масовому оновленні основного капіталу та в суперечності між обсягами В і платоспроможністю. Цей висновок є актуальним і сьогодні. Він уможливлює розмежування циклічних криз надВ та структурних і проміжних криз. Його визнають всі школи ПЕї. Досліджуючи рух індивідуа-льного капіталу зробив низку припущень, у тім числі таке, що умови відтворення індивідуального капіталу не перешкоджають метаморфозам форм капіталу сус-ого. Однак у сус-ві, побудованому на приватному ін-тересі, важливе значення мають взаємовідносини всієї сукупності індивідуальних капіталів, їхня пове-дінка на спільному для всіх ринку. Тому Маркс ще раз повертається до проблеми руху всього сус-ого ка-піталу. Він стверджує, що нормальний процес відтво-рення сус-ого капіталу може відбуватися лише тоді, коли товарний капітал усіх капіталістів набере грошо-вої форми. Головна проблема будь-якого товарного В — це перетворення товару на гроші. Тому основна умова відтворення сус-ого капіталу — вирішення проблеми реалізації сукупного сус-ого продукту, ве-личезної маси різнорідних товарів. Для забезпечення цих умов необхідно, щоб ринок пропозиції точно від-повідав ринкові попиту (тоді реалізацію товарів буде гарантовано) та щоб було витримано необхідні про-порції в сус-ому В. За кап-зму, коли панує анархія, створення таких умов неможливе, але Маркс вихо-дить з припущення, що кожен товар на ринку знахо-дить свого покупця. З важливих припущень, необхід-них для теоретичного аналізу умов відтворення сус-ого продукту, можна також назвати: поділ сус-ого продукту на 2 великі підрозділи — засоби В(І) та предмети спож-ня (II) і співвіднесення їх із в-сною формою; відповідність цін і в-стей; існування лише 2-х класів у кап-ому сус-ві — капіталістів та найманих робітників; постійна величина норми прибутку; не-змінність органічної будови капіталу; абстрагування від різниці між основним та оборотним капіталом та від кредитних грошей, міжнародної торгівлі, невиро-бничої сфери, оподаткування, земельної ренти. Крім того, Маркс спочатку аналізує умови реалізації сус-ого продукту за простого відтворення і лише потім будує схему обміну за розширеного відтворення. Він доводить, що помилкою А. Сміта було зведення всьо-го сус-ого продукту лише до нової створеної в-сті (чистого продукту, чи нац-ого доходу), що призвело до ігнорування фактора виробничого спож-ня. На думку Маркса, саме цей вид спож-ня відіграє виріша-льну роль у формуванні пропорцій сус-ого відтворен-ня. Маркс формулює умови реалізації сус-ого продук-ту для простого та розширеного відтворення, підкрес-люючи, що обмін продуктами праці в межах підрозді-лу та між підрозділами сус-ого В має сприяти відшко-дуванню спожитих факторів В в натуральному та в-сному виразі. За простого відтворення всі обмінювані частини мають бути тотожними. За розширеного від-творення, яке відбувається через нагромадження, ка-піталізацію частки додаткової в-сті, ці співвідношен-ня можна математично виразити нерівностями, оск сус-во створює більше засобів В, ніж потрібно для за-міщення зношених. Різниця визначається розмірами нагромадження, його нормою. Порушення ек-ної рів-новаги в сус-ві призводить до загострення не лише ек-них, а й соц-них суперечностей.