Юркевич п. Вибрані праці. — к., 1994. — с. 73—76, 81, 90, 103—104, 112. М. Чернишевський

1) «Філософія вбачає у ній [людині. — К. К.] те, що вбачають медицина, фізіологія, хімія; ці науки доводять, що ніякого дуалізму у людині не видно, а філософія додає — якщо людина мала б окрім реальної своєї натури іншу натуру, ця інша натура неодмінно виявилася б у чому-небудь». Інакше кажучи, духовного життя людини не існує, оскільки його не можна ані побачити, ані почути, ані доторкнутися до нього(Чернышевский Н. Г. Антропологический принцип в философии // Полн. собр. соч. — М., 1950. — Т. 7. — С. 240).

2) Існування органічного тіла — лише видозмінений хімічний процес, подібний до певних природних процесів, під час яких тіла виявляють такі якості, «які зовсім непомітні в них у стані нерухомого поєднання»: подібно до того, як дерево само по собі не палить, але здатне підтримувати горіння, людина, котра складається з неживих частинок, здатна породжувати ідеальні думки (Там же. — С. 245).

3) У людини відсутнє абстрактне мислення як таке: «Мислення полягає у тому, щоб із різноманітних комбінацій відчуттів і уявлень, які виготовляються уявою за допомогою пам’яті, обирати ті, що відповідають потребам мислячого організму у даний момент». Тому у процесів у нервовій системі І. Ньютона, який формулює закон всесвітнього тяжіння, й курки, що «відшукує вівсяні зерна у купі сміття і пилу», — «однакова сутність!» (Там само. — С. 278).

4) Сама по собі людина, яка позбавлена будь-якого духовного начала, етично нейтральна: «людської натури не можна тут ані лаяти за щось одне, ані вихваляли за щось інше; усе залежить від обставин, відношень, [установ] … Тому можна вважати, що Іван — добрий, а Петро — злий, але ці судження додаються до окремих людей, а не до людини як такої, на кшталт поняття про звичку тесати дошки, кувати і т. ін.» (Там само. — С. 264).

Завдання: з’ясуйте, у чому вбачає користь вивчення філософії взагалі й історії філософії зокрема вихованець Київської духовної академії С. Гогоцький у своєму «Вступі до історії філософії» .

Поясність, у чому на вашу особисту думку полягає «шкода і користь для життя» (парафраз Ф. Ніцше) студіювання філософії у вищому навчальному закладі?

[Значення історії філософії до історії освіти і життя]

Життя не дає, життя не становитьлише маса буття, лишезібранняфізичних сил і явищ; рівно іосвітиневиробилаб ще, сама по собі,лишемаса відомостей про фізичний світ в його власних межах. Життя існує у світі тому, що маса фізичного буття завершенасамосвідомою істотою, котра осягає не тільки буття, але і значення його в собі і у світі. Рівно іосвітатільки тоді має свійсправжнійсенс, коли величезна маса відомостей про фізичний світ і весь механізм володарювання над ним існують не самі по собі, але завершуються етичною природою, що оживляє їх і керує багатством матеріальних сил; коли безперервно розвивається етичне життя, як внутрішня мета — осмислення причинного зв’язку фізичних явищ, який сам по собі був би ще без думки, бо був би без мети. Тим-то не в лише масі відомостей про явища і сили фізичної природи, але і в умінні оживляти своєю самосвідомістю івикористовуватидля розумних цілей, полягає прямагідністьісторичних народів. Певне розуміння фізичних сил і явищ, разом звикористаннямїх як знаряддя свідомої думки і мети,становитьнерв і душуосвіти, або те, що миназиваємокультурою. Вона виявляється в найрізноманітніших формах, — і в релігійнихуявленнях, і в піснях, і в казках, і у звичаях і правилах життя, і в самій формі співжиття. Але тут їївідбиття,через саму різноманітність його форм, не завжди доступне для свідомості у своємузагальномудусі;сутністьже філософської науки саме в тому і полягає, що вонарозглядаєжиття не в його, так би мовити, фізичній замкненості, але й увідношеннідо істотисамосвідомої, не з бокуодногопричинного зчеплення явищ, але й у зв’язку з етичною природою,свідомоюв собі своєї внутрішньої мети, у своїй меті [свідомої також. —К. К.] душі і мети всієї природи. Обіймаючи різнінапрями, щовиростаютьздуху інапрямуцілого життя певного часу, філософія у своєму світоспогляданні, в своїх узагальнених поняттях про життя, надає можливістьзнаходитиєдність духу інапрямуіувсіх інших окремих формах сучасної освіти і освіченого побуту. У ній —ключдля зосередженого розуміння, як саме певний час осмислює для себе всю сукупність явищ, що нас оточують; у ній жепочастиполягаєзасіб і для оцінки самої гідності кожногонапрямукультури. Далі, подібно до того як мисляча свідомість у кожній людині озорює те, щочинитьсяв її душевному житті і певноюміроюкерує подальшим її існуванням, так і філософія як вищийвитвірдумки, і озорює внутрішнійсенсминулих і теперішніх явищ етнічного життя, і до деякої міридаєспрямовуючийпочатокподальшому ряду їх. Нарешті, пояснюючи внутрішнєзначенняосвітиі життя певного часу, філософія у своїй історії пояснює і внутрішню послідовністьзагальнихнапрямівцілої історії.