Філософський практикум

Завдання: прочитайте у скороченому вигляді «Слово про Закон і Благодать» митр. Іларіона й визначте — яке почесне місце у всесвітній історії людства відводить він «руському народу».

Висловіть власну думку: чи згодні ви з позицією митр. Іларіона, чи його точку зору можна вважати наскрізно ідеологічною, покликаною піднести Русь на незаслужено високе місце?

Запитання до тексту

1. Які дві епохи в історії людства (історії релігії) виокремлює Іларіон? Якою подією відзначається перехід від однієї епохи до іншої?

2. Які народи та персонажі уособлюють кожну з епох?

3. На які особливості сповідування релігії й взаємовідносин між людьми у кожній з епох вказують їхні персоніфікації?

4. Яку роль у зміні двох епох відіграє, на думку митр. Іларіона, «руський народ»?

Благословен Господь Бог Ізраїлев, Бог християнський, що відвідав і порятував людей своїх(Лк 1, 68), що не відмовився від створінь своїх остаточно під владою ідольського мороку бути і в служінні бісам загинути, але спершу показав племені Авраама шлях скрижалями і законом, потім сином своїм народи всі порятував євангелієм і хрещенням, навертаючи їх в оновлення відродження, в життя вічне…

Хто ще великий такий, як і Бог наш?(Пс. 76, 14). Він один, що творить чудеса. Установив закон на уготування істини й благодаті, бодай навикло у ньому людське єство від багатобожжя ідольського відходити, в єдиного Бога вірувати, щоб посудина скверная — людство, омите водою, законом і обрізанням, прийняло молоко благодаті й хрещення. Бо закон предтечею був і слугою благодаті й істині, істина ж і благодать — слуги прийдешньому віку, життю нетлінному. Як закон припроваджував законові підлеглих до благодатного хрещення, так і хрещення синів своїх допускає до життя вічного…

Одначе про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що Христом були, повість ця є.

І чого домігся закон і чого благодать? Спершу закон, потім благодать, спершу тінь, потім істина.

Образ же закону і благодаті — Агар і Сарра, рабиня Агар і вільна Сарра (Гал 4, 24—31). Рабиня спочатку, потім вільна. Нехай же розуміє, хто читає(Мт 24, 15). Авраам з юності своєї Сарру мав за дружину, вільну, а не рабиню. І Бог предвічно замислив сина свого у світ послати, щоб тим благодать явити.

Сарра ж не народжувала, оскільки неплідною була. Не зовсім неплідною, а зачиненабула Божим промислом на старість народити (Бут 16, 2).Безвіснаітаємнапремудрості Божої (Пс. 50, 8) утаєні були від янголів і людей не як неявлені, а притаєні, і на кінець віку воліли з’явитися.

Сарра ж сказала Аврааму: «Ось зачинив мене Господь Бог не народжувати. Увійди до рабині моєїАгарі і народиш від неї» (Бут 16, 2). Благодать же сказала до Бога: «Якщо ще не час зійти мені на землю і світ порятувати, зійди на гору Сінай і закон поклади».

Послухався Авраам слів Сарриних і увійшовдо раби її Агарі (Бут 16, 2, 4). Послухався ж і Бог слів, що від благодаті, і зійшов на Сінай.

Народила Агар раба від Авраама, раба від рабині, і дав Авраам ім’я йому Їзмаїл (Бут 16, 15). Зніс же і Мойсей з Сінайської гори закон, а не благодать, тінь, а не істину.

По цім же, по старості Авраама і Сарри, явився Бог Аврааму, коли той сидів перед дверима куреня свого опівдень коло дуба Мамьврійського. Авраам же вийшов назустріч йому, уклонився йому до землі і прийняв у курінь свій (Бут 18, 1—5). Коли ж вік цей до кінця наближався, відвідав Господь людський рід і зійшов з небес, в утробу дівиці увійшов. Прийняла ж його дівиця з поклонінням в курінь тілесний свій безболісно. Сказала та до янгола: «Ось я — раба господня. Хай буде мені по слову твоєму» (Лк 1, 38).Тоді отверз Бог утробу Саррину і, зачавши, народила Ісаака, — вільна вільного. Отож, коли відвідав Бог людське єство, з’явилисьбезвіснайутаєнаі народилась благодать, істина, а не закон, син, а не раб.

І коли від грудей відлучили отрока Ісаака і зміцнів він, учинив Авраам пригощання велике (Бут 21, 8), бо від грудей відлучили Ісаака, сина його.

Доки був Христос на землі, доти не визріла благодать, не зміцніла і ще не годувалася грудьми понад 30 років, доки Христос таївся. Коли вже залишила груди і зміцніла, з’явилась благодать божа усім людям (Тит 2, 11) на Йордан-річці, учинив Бог пригощання й учту велику зтільцем, годованим(Лк 15, 23) одвіку, з улюбленим сином своїм Ісусом Христом, поскликавши на спільні радощі небесних і земних, поєднавши в одне янголів і людей.

Опісля ж, коли побачила СарраІзмаїла,сина Агарі,який бавився з сином її Ісааком, і що кривдив Ісаака Ізмаїл,сказала Аврааму: «прожени рабу разом з сином її, бо не може успадковувати син рабині з сином вільної(Бут 21, 9—10; Гал 4, 30)…

І вигнано було Агар-рабиню з сином її Ізмаїлом, й Ісаак, син вільної, спадкоємцем став Авраама, батька свого. І вигнані були іудеї і розкидані по країнах, і діти благодаті, християни, спадкоємцямисталиБога(Рим 8, 17) і Отця. Відходить бо світло місяця, коли сонце засяє. Так і закон, коли благодать з’явилась. І холод нічний згинув, коли сонячне тепло землю зігріло. І вже не тісно у законі людству, а в благодаті вільно воно ходить… Так і іудейство, хоча передніше було, а благодаттю християне вищі стали… І Христова благодать усю землю обійняла і, як вода морська, покрила її.

Належить благодаті й істині на нових людях засяяти. Не вливають бо, — за словами Господніми, —вина нового, вчення благодатного,у міхи ветхі, в іудействі постарілі, а якщо так, топродруться міхи і вино проллється» (Мт 9, 17). Не змогли бо закону тіні утримати, багато разів ідолам поклонялися, то як істинної благодаті втримають учення? Але новому вченню — нові міхи, нові народи. І обоє збережуться.

Так і є. Віра благодатна по всій землі розповсюдилась і до нашого народу руського дійшла. І озеро закону висохло, євангельське ж джерело наводнилося і всю землю покрило і до нас розлилось. Ось бо вже і ми з усіма християнами славим Святую Трійцю, а Іудея мовчить.