1

Розділ І

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ДИСЦИПЛІНА.

ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗНАЧЕННЯ

(методологічні зауваги)

Логіка викладу: Історія української філософії як чинник розвитку національної самосвідомості. — 3 історії вивчення розвитку української філософії. — Культурологічний аспект дослідження історії української філософії. — Складові частини історико-філософського українознавства. — Періодизація історії української філософії.

Дискусійні питання

1. Чому в усіх узагальнюючих працях, присвячених історії української філософії, автори їх писали про історію філософа «в», «на « Україні, а не про українську філософію ? Чи можлива взагалі історія української філософії?

2. Як може бути об’єктом вивчення історії української філософії ідейна спадщина мислителя, який за етнічною належністю не є українцем, або який писав свої твори не українською мовою, чи жив за межами України ?

3. Що є критерієм при визначенні об’єкта дослідження історії української філософії?

4. Як співвідносяться національна та всесвітня історії філософії?

5. Яке для Вас має значення вивчення історії української філософії?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

До розділу I. « Історія української філософії.

Її предмет, метод, значення»

Чижевський Дм. Нариси історії філософії на Україні. — К., 1992. — С. 5—23.

Історія філософії на Україні. — К., 1987. — Т. 1. — С. 5—22.

Історія філософії на Україні. — К., 1994. — С. 5—21.

Розвиток філософської думки в Україні. — К., 1994. — С. 6—16.

Феномен української культури: методологічні засади осмислен­ня. —К., 1996.

Дашкевич Я. Перегук віків: три погляди на минуле і сучасне України // Україна: наука і культура. — К., 1993.

Мірчук І. Світогляд українського народу // Наук. зб. УВУ. —1942.—Т. 3.

Щурат В. Українські джерела до історії філософії. —Львів, 1908.

Розділ II

ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА У КУЛЬТУРІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Логіка викладу: Передфілософські уявлення давніх слов’ян. — Роль християнства у становленні філософської думки Ки­ївської Русі. — Поняття філософи у києво-руській культурі. — Онто­логічні та натурфілософські уявлення діячів культури Київської Ру­сі. — Гносеологічна проблематика у пам’ятках Київської Русі. — Розуміння людини та її сутності у культурі Київської Русі. — Мораль­но-етичні уявлення в Київській Русі. — Погляди діячів києво-руської культури на історію. — Загальні особливості філософської культури Київської Русі.

Дискусійні питання

1. Чому міфологічні уявлення давніх слов’ян про граничні підстави людського буття вчені відносять до передісторії філософії, а погляд на ці самі питання у пам’ятках культури Київської Русі аналізується у контексті власне історії філософії? Чи мали рацію ті вчені, що вважали початок історії української філософії з доби Григорія Сковороди?

З якого часу слід починати відлік історії української філософії і чому?

2. Спадщину діячів культури Київської Русі як перший етап історії філософії свого народу вивчають історики української, білоруської та російської філософії. Чи мають всі вони достатні для цього підстави? Якщо так, то чи відрізнятиметься образ філософської думки Київської Русі, що його відтворюватимуть історики філософії кожного з трьох східнослов’янських народів? Обґрунтуйте свою позицію.

3. У чому, на Вашу думку, полягає відмінність філософського світорозуміння київських книжників від поглядів філософів Візантії, Давньої Болгарії, середньовічної Західної Європи ?

Філософський практикум

Завдання: прочитайте у скороченому вигляді «Слово про Закон і Благодать» митр. Іларіона й визначте — яке почесне місце у всесвітній історії людства відводить він «руському народу».

Висловіть власну думку: чи згодні ви з позицією митр. Іларіона, чи його точку зору можна вважати наскрізно ідеологічною, покликаною піднести Русь на незаслужено високе місце?

Запитання до тексту

1. Які дві епохи в історії людства (історії релігії) виокремлює Іларіон? Якою подією відзначається перехід від однієї епохи до іншої?

2. Які народи та персонажі уособлюють кожну з епох?

3. На які особливості сповідування релігії й взаємовідносин між людьми у кожній з епох вказують їхні персоніфікації?

4. Яку роль у зміні двох епох відіграє, на думку митр. Іларіона, «руський народ»?

Завдання: 1. Проаналізуйте «Поучення» («Повчання») Володимира Мономаха (1053—1125), відповівши на запитання до тексту, що наводяться. Відтворіть морально-етичний і життєвий кодекс великого князя Київського.

2. З’ясувавши таким чином життєвий кодекс Володимира Мономаха, порівняйте його з наступним визнанням його автора у тому ж самому «Повчанні». Спробуйте пояснити виявлені розбіжності:

«А самих князів [половецьких. — К. К.] Бог живими в руки [мені] дав [таких]: Коктуся з сином, Аклана Бурчевича, таревського князя Азгулуя [та] інших витязів молодих п’ятнадцять, — і цих, живих привівши [і] порубавши, повкидав я в ту річку Сальницю.По черзі перебито в той час зо двісті ліпших [мужів]»^*.

Запитання до тексту

1. Що є Бог у розумінні Володимира Мономаха? Яку роль відіграє він у житті людини?

2. Якими етичними принципами заповідає керуватися дітям Володимир Мономах ?

3. Як автор «Повчання» ставиться до гордині та лінощів як головних гріховних якостей людини?

4. Яку аргументацією застосовує у своїх роздумах великий київський князь — де він посилається на віровчення, а де — також на повсякденний досвід й обов’язки правителя?

5. Знайдіть у тексті «Повчання» три головні практичні справи, які повинен, за Мономахом, виконувати кожен християнин задля порятунку душі. Деталізуйте, у чому Володимир Мономах вбачає виконання цих справ.

6. Які культові дії вважає Володимир Мономах достатньо виконувати людині, що вважає себе християнином? Якому релігійному компоненту, на Вашу думку, віддає перевагу великий князь Київський — культовим діям чи власне вірі?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

До розділу II. «Філософська думка у культурі Київської Русі»

Аверинцея С. С. Софія-логос. — К., 1999.

Бондарь С. В. Философско-мировоззренческое содержание «Изборников» 1073 и 1076 годов. — К., 1990.

Боровський Я. Є. Світогляд давніх києвлян. — К., 1992.

Братко-Кутинський О. Феномен України. — К., 1996.

Булашев Г. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. — К., 1992.

Бычко А. К. Народная мудрость Руси. Анализ философа. — К., 1988.

Бычков В. В. Эстетическое сознание Киевской Руси. — М., 1998.

Галактионов А. Н., Никандров Н. Ф. Русская философия (ХІ—ХХ ст.).— М., 1989.

Горский В. С. Философские идеи в культуре Киевской Руси. — К., 1988

Горський В. С. Нариси з історії філософської культури Київської Русі. — К., 1993.

Горський В. С. Святі Київської Русі. — К., 1994.

Громов М. Н., Козлов Н. С. Русская философская мысль X—XVII вв.—М., 1990.

Гуревич А. Категории средневековой культуры. — М., 1984.

Замалеев А. Ф., Зоц В. А. Мыслители Киевской Руси. — К., 1981.

Історична міфологія в сучасній українській культурі: матеріали досліджень. — К., 1998.

Іларіон, митр. Дохристиянські вірування українського народу. — К., 1992.

Костомаров М. Слов’янська міфологія. — К., 1994.

Молдован А. М. Слово о законе и благодати митрополита Иллариона. —К., 1984.

Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. —К., 1992.

Павленко Ю. В. Дохристиянські вірування українського народу. –– К., 2000.

Попович М. Мировоззрение древних славян. — К., 1985.

Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. — М., 1988.

Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. — М., 1981.

Славянская мифология. Энциклопедический словарь. —М., 1995.

Сочинський В. Чужинці про Україну. — К., 1992.

Становление философской мысли Киевской Руси. —К., 1984.