Розділ III

ГУМАНІСТИЧНІ ТА РЕФОРМАЦІЙНІ ІДЕЇ

У ФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ УКРАЇНИ

(кінець XV — початок XVII ст.)

Логіка викладу:Зміна соціально-культурної ситуа­ції в Україні кінця XV ст. — Передренесансні ідеї в філософській культурі України кінця XV — початку XVI ст. Ідеї неоплатонізму, «Ареопагітики» та ісихазм в українській культурі. Гурток київських книжників. — Внесок українських інтелектуалів у розвиток гуманіс­тичних ідей (Ю. Дрогобич, П. Русин, Ст. Оріховський та ін.). — Філо­софські ідеї діячів Острозького культурно-освітнього центру. — Поле­місти. Філософські погляди І. Вишенського. — Філософія у братських школах.

Дискусійні питання

/. Деякі вчені вважають, що поширення у вітчизняній культурі поглядів представників ісихазму засвідчує наявність в ній передренесансних ідей. Чи мають вони рацію ?

2. Яке значення для історії української філософії має творчість тих українців, діяльність яких проходила за межами України — в Італії, Польщі тощо?

Чи належить творчість Юрія Дрогобича до історії української культури? Обґрунтуйте свою позицію.

Філософський практикум

Завдання: 1. У вміщених нижче уривках з публіцистичного твору українця Станіслава Оріховського (Роксолана) «Напучення польському королеві Сизігмунду-Августу» найяскравіше відобразились сучасні авторові гуманістичні ідеї з Західної Європи. Після ознайомлення зі змістом тексту складіть таблицю, де розкрийте — у чому саме ці ідеї знайшли своє відображення.

Правитель має бути мудрим
Правитель має бути справедливим
Влада правителя має бути обмежена законом
Правитель має керувати державою, спираючись на повагу підданих

2. Порівняйте поради Станіслава Оріховського-Росколана з порадами його сучасника — Ніколо Макіавеллі й висловіть власну позицію — до чиїх порад ви би дослухалися на місці правителя:

«…государю необов’язково мати всі… доброчесності, але необхідно удавати, що володієш ними. Насмілюся додати, що мати ці доброчесності і неухильно їм наслідувати шкідливо; тоді як удавати, що володієш ними, корисно. Іншими словами, перед людьми треба бути милосердним, вірним обіцянкам, милостивим, нелицемірним, благочестивим і бути таким насправді, але в той же час зберігати внутрішню готовність виявити і протилежні якості, колице буде потрібно… Требазрозуміти, що государ, особливо новий, не може робити тільки те, за що людейвважаютьхорошими, адже радизбереженнядержави йому частодоводитьсяпорушувати свої обіцянки,йтивсупереч милосердю, доброті і благочестю»^*.

ЗРАЗКОВОГО ПІДДАНОГО ПРО НАПУЧЕННЯ КОРОЛЯ КНИЖКА І

Завдання: ознайомтесь з уривками з полемічних творів І. Вишенського «Зачіпка мудрого латинника з дурним русином» та «Книжка…», написаними у формі відомих із часів Платона філософських діалогів. Поміркуйте:

— чи згодні Ви з позицією І. Вишенського? Чи не є, на вашу думку, позиція І. Вишенського лише спробою знайти переконливе обґрунтування помітному відставанню України за культурно-освітнім рівнем від країн Західної Європи?

— чи можете Ви щось заперечити І. Вишенському, виходячи з духовної позиції Заходу?

Запитання до тексту

1. У чому І. Вишенський вбачає принципову відмінність між латинським мирським розумом і «русинським»(українським) духовним розумом?

2. Які недолікизнаходитьІ.Вишенський у мирській «премудрості» Заходу?

3. На які характерні риси духовного розуму вказує І. Вишенський? До досягнення якої мети повиненпрагнути цей розум?

4. У якому — божому чи земному світі — з точки зору автора, можлива реалізація сенсожиттєвого ідеалу, своєрідної «правди»?

5. Який шлях отримання «правди» пропонує І. Вишенський? Назвіть головні правила, що їх повинна дотримуватись людина, яка йде по істинному шляху.

6. Чи узгоджується точка зору І. Вишенського з цього приводу з розумінням сенсу життя людини мислителями Давньої Русі?

7. У яких взаємовідносинах, на думку І. Вишенського, повинні знаходитися «русинська віра» і «латинська мудрість»?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

До розділу III. «Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України (к. ХV — поч. ХVII ст.)»

Ботвинник М. Б. Лаврентий Зизаний. — Минск, 1973.

Ісаєвич Я .Б. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI—XVIІІ ст. — К., 1966.

Ісаєвич Я. Б. Юрій Дрогобич. — К., 1972.

Кашуба М.В., Паславський І.В., Захара І.С. Філософія Відродження в Україні. — К., 1990.

Короткий В. С. Творческий путь Мелентия Смотрицкого. — Минск, 1987.

Литвинов В.Ренесансний гуманізм в Україні. — К., 2000.

Маслов С. И. Кирилл Транквиллион-Старовецкий и его литературная деятельность. — К., 1984.

Микитась О. Ф. Давньоукраїнські студенти і професори. — К., 1994.

Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990.

Наливайко А. С. Станіслав Оріховський як український латиномовний письменник Відродження // Українська література XVI—XVIІ ст. та інші слов’янські літератури. — К., 1984.

Науменко Ф. І. Педагог-гуманіст і просвітник І. Борецький. — Львів, 1954.

Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. В. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1990.

Нічик В. М. Філософія в Київській братній школі // Філос. і соціол. думка. — 1988. — № 2.

Скиба В. Й. Про трактат Ст. Оріховського «Напучення польському королеві Сигізмунду-Августу» // Укр. іст. журн. — 1996. — № 3.

Паславський І. В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVI— першій третині XVIІ ст. — К., 1984.

Пащук А. І. Іван Вишенський — мислитель, борець. — Львів, 1990.

Пінчук С. П. Іван Вишенський. — К., 1968.

Прокошина Е. Мелетий Смотрицкий. — Минск, 1966.

Філософія Відродження на Україні. — К., 1990.

Франко І. Іван Вишенський і його твори // Зібр. творів: У 50 т. — К., 1981.— Т. 30.

Яременко П. К. Герасим Смотрицький // Рад. літературознавство. — 1960. — №5.

Яременко П. К. Мелетій Смотрицький: Життя і діяльність. – К., 1986.