- •Розділ II
- •Розділ III
- •Розділ IV
- •Розділ V
- •Розділ VI
- •Розділ VII
- •Розділ VIII
- •Запитання до тексту
- •Розділ IX
- •Розділ х
- •Розвиток академічної філософії в україні
- •Додаткова література
- •До розділу XI. «Розвиток академічної філософії в Україні
- •К. Хіх — поч. Хх ст.»
- •Розділ XII
- •Розділ XIII
- •Розділ XIV
- •Філософський практикум
- •Тестові завдання до всіх тем курсу
- •Зведена таблиця
- •Література Першоджерела
- •Загальна і навчальна література до всього курсу
Зведена таблиця
Основі етапи розвитку |
Значні представники |
Основні проблеми, що досліджуються |
Провідні ідеї, концепції, твори
|
Здобутки світової інтелектуальної традиції, які впливали на розвиток |
Ступінь професіоналізації |
Філософська думка у культурі Київської Русі (XI—XV ст. ) |
митр. Іларіон, Володимир Мономах, Кирил Туровський, Климент Смолятич
|
«людина-Бог»: співвідношення душі й тіла, здатність пізнати світ, морально-етичний кодекс, роль у суспільстві; призначення Київської Русі у всесвітній історії |
співпричетність світу небесного й світу земного, де людині треба шукати своєї долі, «правда замість істини», соціальна роль вища за індивідуальність, «честь і слава» як найвищі ціннісні характеристики людини; «Закон і Благодать»
|
антична філософія (вчення Платона і Аристотеля), візантійська релігійна філософія, Біблія й біблійна література |
філософія повністю розчинена у культурі, особливо літературі й релігії |
Філософська думка України к. XV—поч. XVII ст. |
Станіслав Оріховський Роксолан, Павло Русин, Юрій Котермак-Дрогобич, Іван Вишенський, Ісайя Копинський, Мелетій Смотрицький, Йов Борецький |
суспільно-політичний устрій; неповторність внутрішнього духовного світу людини; протиставлення візантійсько-києво-руської культурної традиції західноєвропейській |
Боротьба гуманістичних ідей з традиційно-релігійними: до перших належали ідеї «розуму і сили», «філософа на троні», станового устрою суспільства; до других — ідея цілковитого самозречення, усамітнення, відмови від усього мирського як призначення людини |
гуманістична філософія, реформаційні ідеї, ідеї неоплатонізму (Діонісій Ареопагіт), енциклопедичні твори Аристотеля
|
філософія розчинена у культурі, особливо суспільно-політичній думці й публіцистиці |
Філософія українського бароко (поч. XVII—XVIII ст.) |
Феофан Прокопович, Інокентій Гізель, Йосип Кононович-Горбацький, Григорій Щербацький, Григорій Кониський, Стефан Яворський, Григорій Сковорода |
«людина-Всесвіт»: устрій світу, шляхи його пізнання, призначення людини у світі, можливість досягнення нею щастя |
вчення про «дві натури й три світи», «сродна праця», «нерівна рівність» |
гуманізм, реформація, раннє Просвітництво |
Становлення філософії як самостійної сфери знання, важливої навчальної дисципліни у Києво-Могилянській академії
|
Філософія к. XVIII—першої чверті XIX ст. |
Яків Козельській, Петро Лодій, Йоган Шад, Микола Гоголь |
творче засвоєння західноєвропейської філософії, початок розробки філософії української ідеї |
«посада» як призначення людини, «просвіщення» як «просвітлення» |
Просвітництво, німецька класична філософія, культура романтизму |
Процес професіоналізації триває: збільшується кількість навчальних закладів і філософських кафедр (Київ, Львів, Харків, Одеса), перекладається європейська філософська література, з’являються вітчизняні навчальні видання |
Київська релігійно-філософська школа (1 пол. ХІХ ст.) |
Памфіл Юркевич, Іван Скворцов, Орест Новицький, Сильвестр Гогоцький, Павло Авсенєв, Йосип Міхневич
|
співвідношення віри і знання, з огляду на яку розв’язується питання про місце і роль філософії у духовному житті, специфіку філософії й історії філософії |
«філософія серця» — основою духовного життя людини є «серце» (чуття, воля, здоровий глузд), а розум лише увінчує його |
німецька класична філософія, філософія Платона і неоплатонізм, патристична філософія |
Філософія однаковою мірою існує як у науково-дослідній і викладацькій діяльності професорів філософії у вищих навчальних закладах Києва, Харкова, Львова, Одеси, так і у літературній, поетичній, драматичній, публіцистичній творчості та культурно-просвітницькій і суспільно-політичній діяльності провідних представників української культури
|
Філософія української ідеї у Кирило-Мефодієвському товаристві |
Михайло Максимович, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко |
«людина-нація», філософія української ідеї : риси українського національного характеру, самобутність української мови та культури, історичне призначення українського народу, роль інтелігенції у національно-визвольному русі |
Українці — окремий народ, особливо відзначений волелюбністю, мають подавати приклад у цьому іншим народам, перш за все слов’янським; «дві російські народності»; «україноцентризм»; «філософія трагедії» |
Культура романтизму |
(див. вище) |
Філософсько-соціологічна думка у громадівському русі |
Володимир Антонович, Олександр Потебня, Михайло Драгоманов |
«громадівський соціалізм»; «думка і мова»; «мова і національність» |
позитивізм, ідеї лібералізму, теорії наукового соціалізму (Сен-Сімона, Прудона) |
(див. вище) | |
Філософські ідеї в творчості покоління «Молодої України» |
Трохим Зіньківський, Іван Франко, Леся Українка, Микола Міхновський, |
«Молода Україна»; історичний поступ й національне відродження як його складова; «будитель і народ» |
німецька класична філософія, позитивізм, культура романтизму, ірраціоналістичні течії, зокрема «філософія життя» |
(див. вище) | |
Академічна філософія ( к. ХІХ— поч. ХХ ст.) |
Володимир Лесевич, Олексій Гіляров, Микола Грот, Олексій Козлов, Георгій Челпанов, Петро Кудрявцев Петро Линицький, Дмитро Богдашевський, Василь Зеньківський |
Сутність філософії, співвідношення філософії й науки, філософії та релігії, обмеженість раціоналістичної й матеріалістичної філософії, розробка власних філософських систем |
«панпсихізм»; «синехологічний спіритуалізм; «монодуалізм» |
Другий позитивізм (емпіріокритицизм), некласична філософія, зокрема екзистенціалізм С. К’єркегора, релігійно-теїстична філософія |
(див. вище) |
Філософські ідеї в українській культурі поч. ХХ ст. |
Михайло Грушевський, Богдан Кістяківський, Володимир Винниченко, Володимир Вернадський |
завершення створення філософії української ідеї |
«України-Руси» концепція; ноосферна концепція; етика «конкордизму» й «чесності із собою»
|
Некласична філософія, зокрема, неокантіанство і «філософія життя», позитивізм, антропокосмізм |
(див. вище) |
Філософія в радянській Україні (20—80-ті рр. ХХ ст.) |
Микола Хвильовий, Микола Скрипник, Абрам Деборін, Павло Копнін, Володимир Шинкарук |
нова пролетарська культура, всеохоплююча матеріалістична філософська система для пояснення природи, суспільства і людського мислення, історія ранніх етапів української філософської думки |
«азіатський ренесанс»; «боротьба двох культур»; діалектичний і історичний матеріалізм; «логіка наукового знання» |
Філософія марксизму
|
Професійна філософія у ВНЗ і науково-дослідних установах |
Філософія в діаспорі у (20—80-ті рр. ХХ ст.) |
Дмитро Донцов, В’ячеслав Липинський, Іван Лисяк-Рудницький, Дмитро Чижевський, Іван Мірчук
|
Причини невдачі української незалежності, умови її відтворення, самобутність історії української культури, літератури, філософської думки
|
«інтегральний націоналізм»; «Українська Нація, Українська Земля, Українська Держава»; «Україна між Сходом і Заходом» |
«Філософія життя», зокрема, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, низка течій сучасної західної філософії |