Розділ XIII

ФІЛОСОФІЯ В УКРАЇНІ У XX СТ. (20–80-ті РОКИ)

Логіка викладу:Соціально-культурне тло існу­вання філософської думки українського народу у 20—80-ті роки XX ст. — Філософське життя в Радянській Україні 20 — початку 30-х років. — М.Хвильовий та дискусія з питань національної куль­тури. — Філософська дискусія «механістів» та «діалектиків» 20—30-х років. — Філософія в радянській Україні 60—80-х років.

Дискусійні питання

1. Що, на ваш погляд, зберегло цінність із здобутку філософів, які працювали в радянській Україні?

2. Зважаючи на негативний досвід, здобутий філософією України за умов її існування в тоталітарній системі, обміркуйте, яким має бути оптимальне співвідношення між філософією та політикою.

Філософський практикум

Завдання: 1. Спираючись на уривки з памфлетів М. Хвильового «Україна чи Малоросія?», «Психологічна Європа» сформулюйте основні положення запропонованої ним теорії «азіатського ренесансу».

2. З’ясуйте, в яких моментах погляди М. Хвильового настільки розходились з офіційною комуністичною доктриною, що викликали обурену реакцію самого генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й. В. Сталіна:

«У той час, коли західноєвропейські пролетарі та їх комуністичні партії повні симпатії до «Москви», до цієї цитаделі міжнародного революційного руху і ленінізму, в той час, коли західноєвропейські пролетарі з захопленням дивляться на прапор, що майорить у Москві, українській комуніст Хвильовий не має сказати на користь «Москви» нічого іншого, крім як закликати українських діячів тікати від «Москви» «якнайшвидше»^*.

3. Висловіть власну точку зору — чи підтвердилось історичним досвідом ХХ століття хоча б частково твердження про набуття Азією провідної ролі у світі, чи теорія «азіатського ренесансу» виявилась повністю хибною?

Запитання до тексту

1. На які поширені теорії історико-культурного процесу спирається М. Хвильовий при створенні власної концепції «азіатського ренесансу»?

2. Які культурні типи й які стадії існування кожного культурного типу виокремлює М. Хвильовий?

3. У якій послідовності чергувалася провідна роль «Європи» та «Азії» при зміні культурних типів?

4. Якою прикметною рисою відзначається сучасне М. Хвильовому повернення Азії на чільне місце у всесвітній історії?

5. Які дві підстави дають М. Хвильовому можливість вважати Україну «авангардом» у становленні вищого і останнього, «пролетарського», культурного типу?

6. Який суперечливий жереб чекає «Європу» у період «азіатського ренесансу»? У якому сенсі закликає М. Хвильовий «орієнтуватись на Європу?»

Завдання: ознайомтесь з позицією найвідомішого радянського філософа кінця 20—початку 30-х рр. акад. А.М. Деборіна щодо дискусії між «діалектиками» і «механістами», наведеною в критичній статті цього періоду «Предмет філософії та діалектика» З’ясуйте — якою мірою ці роздуми справді філософські, а якою — суто ідеологічні?

Згадайте, яким чином були визначені предмет філософії і співвідношення між філософією та наукою у тому курсі «Філософія», котрий ви вивчаєте?

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

До розділу XIII. «Філософія в Україні у XX ст. (20-80-ті роки)»

Баландин Р. К. Вернадский: жизнь, смерть, бессмертие. — М., 1979.

Гнідан О. Д., Дем’янівська Л. С. Володимир Винниченко: життя, діяльність, творчість: Навч. посібник. — К., 1996.

Гумилевский Л.И. Вернадский. — М., 1988.

Закидальский Т. Досліди в діаспорі над історією української філософії // Філос. і соціол. думка. — 1993. — № 4.

Заставний Ф.Д. Українська діаспора. — Львів, 1991.

Кузнецов М. А. Учение В. И. Вернадского о ноосфере: перспективыразвития человечества // Вопр. философии. — 1988. — № 3.

Лісовий В. Дмитро Іванович Чижевський: онтологія, гносеологія, філософія культури // Філос. і соціол. думка. — 1994. — № 5—6.

Лісовий В. Драгоманов і Донцов // Політол. читання. — 1991. — № 9, Філос. і соціол. думка. — 1991. — № 9.

Лосєв І. В. Естетичні погляди Дмитра Донцова // Філос. і соціол. думка. — 1992. — № 12.

Мотиль О. Дмитро Донцов // Політол. читання. —1991. — № 9.

Олексюк В. Християнська основа української філософії. — К., 1996.

Пеленський Я.В. Липинський — засновник державної школи в українській історіографії // Укр. іст. журн. — 1992. — № 2.

Попович М., Фінько А. Українській лібералізм // Сучасність. — 1993. — № 11.

Потульницький В. А. Політична доктрина В. Липинського // Укр. іст. журн. — 1992. — №9.

Прицак О., Шевченко І. Пам’яті Дмитра Чижевського // Філос. і соціол. думка. — 1990. — № 10.

Прицак О. Історіософія Михаила Грушевського // Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. — К.,1991—1996. — Т. 1.

Роженко М. Трагедія академіка Юринця. — К., 1996.

Сергієнко П. Соборна Україна: від ідеї до життя. — К., 1993.

Трощинський В. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціальне явище. — К., 1994.

Українці в зарубіжнім світі. — К., 1991.

Чижевський Д. В’ячеслав Липинський як філософ історії // Філос. і соціол. думка. — 1991. — № 10.

Шлемкевич М. Загублена українська людина. — К., 1992.

Шморгун О. Українська ідея та українська ідеологія в державотворчій концепції В’ячеслава Липинського // Політол. читання. — 1993. — № 4.

Щербак Н. П. Владимир Иванович Вернадский. — К., 1988.

Философскаякультура Украины и отечественная общественная мысль ХІХ—ХХ вв. — К.,1990.

Філософські читання пам’яті Павла Копніна. — К., 1996.

Янцен В .В. До історії влаштування Дмитра Чижевського та викладання ним в об’єднаному університеті міст Галле і Віттенберга // Філос. і соціол. думка. — 1990. — № 1.

Ярхот И. Подавление философии в СССР (20—30-е гг.) // Вопр. философии. — 1991. — № 9