Кониський Гр. Філософія природи, або Фізика // Філософські твори: в 2 т. — к., 1990. —т. 2. — с. 6—10.

МАЛА ЛОГІКА

Як архітектори, коли приступають до спорудження якогось величезного будинку, спершу зображають його на вузькому папері недосконалим кресленням, так і ми, перш ніж приступимо до викладу великого логічного твору, тут, у малій логіці, викладемо логічні настанови недосконало й необгрунтовано, а саме виділивши важчі спостереження, і не з усіма протиставленнями.

І спершу викладаються назва, природа, мета та об’єкт логіки.

1. Логіка, названа так Арістотелем,бере назву від грецького слова «логос», що по-латині значить «мова», бо керує мовою, не лише зовнішньою і мовою рота, а й внутрішньою і мовою розуму.

Платоном називається діалектикою, від грецького слова «діалектика», тобто «веду розмову, розмірковую», тому що вчить способу міркувати.

2.Природу її ясно подає таке визначення: це активна наука, яка керує операціями розуму для правильного міркування.

3. Звідси видно, що її мета — правильно міркувати. Бо ця наука шукана і знайдена не для іншого вжитку.

4.Об’єктом, або матерією логіки є операції нашого розуму, наскільки ними можна управляти для правильного міркування.

5.А операцією розуму є духовне пізнання. Вона є потрійною. Перша, або просте сприйняття; друга, або судження; і третя, або висновок і умовивід.

Із-за цієї потрійної операції розуму дану малу логіку поділяємо на три книги. Перша з них трактує про те, що відноситься до першої операції розуму, друга —до другої, третя —до третьої.

Кониський г. Загальна філософія, поділена на 4 відділи // Філософські твори: в 2 т. — к., 1990. — т. 1— с. 62—63.

МОРАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ, АБО ЕТИКА

Передмова

Етика взяла назву від речей, яких вона стосується, тобто звичаїв, бо «етос» по-грецьки — звичаї. Далі, звичаї — це людські дії, вільні, звичні, і частіше повторювані, і тим самим іменем називаються навики, що звичайно породжуються повторними діями. З самої цієї назви ясно, що таке етика, а саме наука про мораль, і, очевидно, звичаї є її предметом, або об’єктом.

2.Заслужено [етика] називається наукою, тому що вона має все, що робить її достойною в області наук.

Намагається ж вона доводити свої висновки з певних очевидних аксіом чи принципів і багато дійсно доводить. Наприклад, коли доводить, що всякому треба віддати належне, отаким доведенням: завжди треба робити те, чого вимагає здоровий розум; а здоровий розум вимагає, щоб усякому віддавати те, що йому належить; то, отже, і всякому треба надати його право...

3.Отже, обов’язок і призначення етики —навчати правил доброї поведінки, а не добре діяти; бо це відноситься до всіх людей, а те — тільки до філософів, і коли добре діє — діє філософ, не як філософ, а як чесна людина; хоч тоді більш достойний імені філософа, коли зміцнює свою науку діями і наслідує свої правила…

4.А тому що етика вчить добре поводитись і [остільки] практична, то тут полягає її найближча мета —бути загальним правилом доброї поведінки, а далі —що є метою доброї поведінки —бути щастям або блаженством. Бо і добре поводитись не є необхідним, якщо в ньому не можна бачити жодного плода щастя, і добрі дії не з іншої причини добрі, а тільки тому, що містять у собі добро.

5.З усього цього випливає, що етика є наукою практичною, яка відноситься до людських дій, скерованих до морального добра або погоджених із здоровим розумом.

6.Сприймається етика двояко: родово і видово. Родово етика є наукою, що охоплює не тільки людські дії, а й їх відношення, стани і випадковості, і ділиться потрійно: на монастику, економіку й політику.

Монастика — це та, яка вчить взагалі про звичаї.

Економіка —та, що вчить про ті самі звичаї, які служать батькові чи управителеві для управління одним будинком.

А політика — яка вчить тому самому про ті са­мі звичаї, необхідні для управління правителем провінції, держави, царства, імперії, що є дещо більшим, ніж будь-який дім…

8.Непотрібною є рекомендація цього відділу [філософії], який вчить добре поводитись і рівно добре судити про добрі звичаї, що вимагає хвалити науку добрих звичаїв. Сама мета, яку етика переслідує, влучно показує її не тільки відділом філософії, а й що вона взагалі найбільш необхідна з усіх відділів і надзвичайно корисна.