Законодавче розмежування державного інформаційного забезпечення виборчого процесу та агітації

В сучасних умовах впливу засобів масової комунікації на загальний стан суспільства, його поведінку та розвиток, інформаційне забезпечення виборчого процесу все ще знаходиться на етапі, що потребує значних перетворень та доопрацювань. Лише після прийняття Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 № 4061-VI можна сказати, що почалася диференціація всієї інформації, що супроводжує виборчий процес. Умовно її можна поділити на: інформацію, яка висвітлює події та рішення, що стосуються виборів та самого виборчого процесу; інформацію, що стосується процесу агітації за певного кандидата / партію.

Відокремлена від агітації з прийняттям вищезазначеного закону інформація, що висвітлюється державою щодо вборів – це інформація, яка включає в себе ознайомлення громадян із виборчою процедурою, з правами, що має кожен виборець, правилами заповнення бюлетеня, місцем знаходження виборчих дільниць тощо.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про вибори народних депутатів України», виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору. Встановлюється, що така інформація є відкритою, і в її наданні не може бути відмовлено.

Розділ «Інформаційне забезпечення виборів», який став новелою у сучасному інформаційному супроводженні виборчого процесу, поділив його на загальне та спеціальне, виділивши напрямки інформації та умови щодо її поширення. Загальне інформаційне забезпечення представлено формальною та декларативною інформацією, на розповсюдження якої поширюється законодавство про соціальну рекламу. Повний перелік такої інформації передбачений ст. 64 Закону, серед якої виокремлюється наступна: про виборчі права, що має кожен громадянин, про адресу місцезнаходження окружної та дільничної виборчих комісій виборчої дільниці, адресу приміщення для голосування, дату та час голосування, про можливість та процедуру перевірки включення себе до Державного реєстру виборців та списків виборців на дільницях, про процедуру голосування та спосіб заповнення виборчого бюлетеня, про відповідальність за порушення законодавства про вибори та ін.

Спеціальне інформаційне забезпечення передбачає розголошення інформації про зареєстрованих кандидатів, суб’єктів їх висування, передвиборні програми партій та кандидатів у депутати, рахунки їх виборчих фондів, вибуття кандидата, а також факти чи події, що безпосередньо пов’язані з виборчим процесом. ЗМК надається право оприлюднювати таку інформацію, але на замовлення Центральної чи окружної виборчої комісії, або ж з власної ініціативи, базуючись виключно на засадах достовірності, повноти, точності, об'єктивності та неупередженості, та не мають на меті агітації за певного кандидата/партію.

Що ж до агітаційної інформації, то її поняття містяться у Законах України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про вибори Президента України». У найбільш загальному вигляді така інформація визначається як здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію. Саме мета розповсюдження агітації і є основним критерієм, що відмежовує цей вид інформації від загального чи спеціального інформаційного забезпечення. На відміну від другого, агітація має на меті спонукати виборців віддавати всій голос за тих чи інших кандидатів.

Але розмежування цих видів інформації ще не означає можливість регулювання всіх інформаційних джерел. Виникає багато питань, коли мова йде про такі медіа-комунікації, як Інтернет-сайти, блоги, форуми, соціальні мережі. Вони відіграють вагому роль не тільки в поширенні інформації, але й у формуванні громадської думки та створенні нових технологій мотивації виборців. Зараз соціальні медіа майже не піддаються цензуруванню чи іншому впливу на авторів. Крім того, вони мають і такі переваги, як персоналізація особи, інтерактивний характер повідомлень, можливість викликати значний резонанс та дискусії, можливість вторинного тиражування, за допомогою чого автоматично розповсюджується будь-яка інформація.

Зважаючи на стрімкий розвиток новітніх соціальних медіа, появу нових ЗМК, а також на складність, а іноді і неможливість, регулювання та контролю інтернет-інформації, можна впевнено казати, що питання існуючого і можливого інформаційного супроводження виборчого процесу в мережі Інтернет все ще залишається актуальним та проблемним.

І хоча вітчизняне законодавство прогресує, відокремлюючи розділ про інформаційне забезпечення, цього недостатньо для забезпечення необхідного контролю виконання та дотримання вже існуючого виборчого законодавства, у тому числі і щодо отримання, надання та розповсюдження інформації. Саме тому необхідно поглибити вже існуючі зміни та конкретизувати розмежування між агітаційною та не агітаційною інформацією. Окрім того, залишається без державного контролю і широкий спектр засобів масової комунікації, за допомогою яких все ще допустиме порушення чинного законодавства.

Рыбальченко Екатерина

Харьковская государственная академия культуры

(Украина, Харьков)