Формування випускника-інноватора як завдання автономного університету

Сучасний етап суспільної еволюції пов'язаний з переходом до постіндустріального суспільства та інноваційного розвитку економіки, що докорінно змінює стан науки у суспільстві. Інноваційний розвиток передбачає постійне вироблення нового знання як одного з факторів виробництва для забезпечення його конкурентоспроможності, задоволення вимог ринку. Перехід країни на інноваційний шлях розвитку вимагає наявності науково-технічного потенціалу, підготовлених кадрів, які здатні працювати в інноваційній економіці. Університет, що має і науковий потенціал, і досвід підготовки кваліфікованих кадрів, може і має відігравати ключову роль у даному процесі. Автономія університету надає йому можливість повною мірою реалізовувати завдання виховання інноваційної особистості.

Говорячи про інновації та ролі університету в їх розповсюдженні, часто зосереджують увагу на процесі впровадження, управління інноваціями, розуміючи під цим процес насильницького насаджування нового у середовище, яке не приймає його. Але в силу традицій і особливостей університету він може зайняти інше місце в інноваційному суспільстві. Інноваційна особистість створює середовище, в якому інновації можуть поширюватися без насильства і натиску. Формування інноватора є традиційним завданням університету, відповідає його специфіці, традиціям та дозволяє вносити свій неповторний внесок в процес інноваційного розвитку. Формування інноватора може бути одним з найважливіших завдань Університету постіндустріального суспільства, яке зможе ефективно реалізовуватися тільки за умови автономії.

Виходячи з соціологічних концепцій інноваційної особистості П. Штомки [1] та розробок поняття інноватора психологами Н. Лебедевою та А. Татарко [2], О. Гончаренко, О. Демченко [3], О. Карнишевим [5], нами було сформульовано визначення інноватора як креативної та відповідальної особистості, що здатна приймати новаторські рішення та відповідати за їх наслідки.

Для надання характеристики іноваторства студентів сучасних українських вишів були використані результати дослідження «Проблеми формування громадянської ідентичності молоді: роль освіти як чинника консолідації суспільства», (2009, n=3058). У межах дослідження респонденти мали оцінити міру наявності у них 26 якостей. За допомогою факторного аналізу було виділено п’ять факторів: «креативність», «відповідальність», «раціоналізм», «екстравернтість», «альтруїзм». Особливу увагу було приділено першим двом факторам, що є визначальними для студента -інноватора.

Фактор «креативності» характеризується такими якостями як рішучість, готовність до ризику, здатність буди лідером, творчий підхід до справи, впевненість у собі, незалежність, самостійність в судженнях та діях, ініціативність, освіченість, професіоналізм, прагнення до самореалізації.

Фактор «відповідальність» характеризується якостями сумлінності, дисциплінованості, самодисципліни, самоорганізованості, працьовитості, відповідальності, почуттям обов'язку, вмінням доводити справу до кінця, чесністю, порядністю, принципіальністю.

В першу чергу слід зазначити, що середні значення обох факторів ( за шкалою від -3 до 3) є близькими до нуля, що свідчить про середній рівень, як креативності, так і соціальної відповідальності студентів українських вишів.

Для перевірки гіпотези, що університет формує інноватора, було застосовано методики порівняння середніх. Виявилося, що рівень креативності у студентів знижується впродовж навчання, а рівень відповідальності зростає. Тобто можна сказати, що український університет має тенденцію до виховання соціально відповідальної особистості, але не повною мірою реалізовує свій потенціал у вихованні креативності.

Згідно отриманих даних, рівень креативність та відповідальність зростає пропорційно оцінкам респондентів: чим більш старанно студент навчається, тим він є більш креативним та відповідальним.

Прояви креативності та відповідальності доцільно вивчати, аналізуючи навчальні практики студентів. Креативність студентів виявляється у присвяченні вільного часу творчості. Згідно даних дослідження, лише 9% беруть участь у художній самодіяльності, 13% – займаються художньою творчістю, 13% – аматорськими заняттями, 4% – залучені до технічної творчості. Найбільшу популярність у студентства має наукова діяльність (26%), яку можна розглядати як прояв креативності.

Використовуючи дані дослідження «Життя та навчання п’ятикурсника університету ХНУ імені В.Н.Каразіна» (2012 р., n=1016), ми проаналізували відповідальність випускника українського університету на прикладі своєчасності та якості виконання робіт (домашніх завдань, курсових тощо) поза залежністю від контролю. Отримані дані свідчать про те, що 58% опитаних п’ятикурсників є в цілому відповідальними (виконують завдання вчасно та якісно поза залежністю від контролю), відповідно 42% роблять так не завжди.

Таким чином, маючи великий потенціал у розвитку інноваційної особистості, університет реалізовує його не повною мірою. Вища школа працює у напрямку виховання соціально відповідальних особистостей, про що свідчить збільшення таких від курсу до курсу. Соціальна відповідальність студентів проявляється в практиках навчання, таких як своєчасність та точність виконання завдань і написання робіт, частка тих, хто відповідально ставиться до цих практик, превалює над часткою безвідповідальних. Втім, другу складову інноваційної особистості – креативність – університет формує недостатньо, її показники зменшуються у студентів протягом навчання. Науково-дослідна діяльність, художня та технічна творчість як прояв креативності та інноваційності не є популярною та затребуваною студентами.

Література: 1. Штомпка П. Социология социальных изменений /Петр Штомпка. – M, 1996. – 416с. 2. Лебедева Н.М., Татарко А.Н. Методика исследования отношения личности к инновациям / Н.М. Лебедева, А.Н.Татарко// Альманах современной науки и образования. Тамбов: Грамота, 2009. – № 4. –Ч. 2.– С. 89-963. Гончаренко О., Демченко О., Вища освіта у системі факторів інноваційного розвитку Науковий вісник/ О. Гончаренко, О. Демченко// вісник ЧДІЕУ, 2011. – № 1 (9). – С.109-116. 4. Ушаков Д.В., Карнышев А.Д. Компетенции, креативность и предприимчивость как основы инновационных потенциалов личности и группы / Д.В. Ушаков Карнышев, А.Д. Карнышев // Экономическая психология: актуальные исследования и инновационные тенденции: материалы десятой юбилейной междунар. науч.-практ. конф. Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2009. – с. 378 – 393

Расолько Игорь