Граф логічної структури

Джерела інформації

Обов'язкова література:

1. Органічна хімія. Підручник для вищих фармацевтичних закладів освіти. У 3 кн. / В.П. Черних, Б.С.Зіменковський, І.С.Гріценко,- Харків; Основа, 1997.- Кн.2,-с.11-26, 70-86.

2. Черных В.П., Лекции по органической химии - Харків; Золотые страницы, 2005 с.62-84.

3. Общий практикум по органической химии / В.П. Черних и др..- Харків: Изд-во НФАУ; Золотые страницы, 2002.-с.172-180.

4. Сборник тестов по органической химии/ под ред. В.П.Черных. – Харків2005.С. 79-95.

5. Лекції з органічної хімії по темі: «Вуглеводні. Поняття про аліфатичні вуглеводні».

Додаткова література:

1. Моррисон Р., Бойд Р. Органическая химия. Пер с англ. - М.: Мир, 1974. - 412 с.

2. Степаненко Б.Н. Курс органической химии. В 2-х ч. - М.: Высшая школа, 1981 - с.428.

3. Некрасов В.В. Руководство к малому практикуму по органической химии. - М.:Химия, 1975. - 327 с.

Орієнтовна основа дії (оод)

1. План опису механізму реакцій радикального заміщення

2. Інструкція з виконання лабораторних дослідів Хімічні властивості алканів та циклоалканів

Принцип методу:особливості хімічних властивостей алканів та циклоалканів витікають з особливостей будови, тобто відсутності кратних зв’язків. Для сполук цього класу характерні реакції радикального заміщення, для перебігу яких необхідно створити відповідні умови: УФ-світло та ін.

Ціль:за допомогою характерних реакцій практично довести хімічні властивості класу алканів та циклоалканів.

Обладнання та реактиви: штатив з пробирками, пробкa з газо­відвідною трубкою, предметне скло, скляна паличка, піпетки, ковпак з чорного паперу, лакмусовий папір, випромінювач УФ-світла, фарфорова пластинка, р-н KMnO₄, конц. HNO₃,конц. H₂SO₄, 5 %-н р-ну HCl, конц. NH₄OH, вазелінове масло, гексан, 5 %-ний розчин брому в тетрахлоретані, бромна вода, обезводн. суміш CH₃COONa і натронного вапна (NaOH+CaO) в співвідношенні 1: 2.

Методика виконання:

Опит 1. Відношення алканів до кислот та окисників

На предметне скло наносять на невеликій відстані один від одного по 1 краплі 1 %-ного розчину калію перманганату, кон­центрованої нітратної і сірчаної кислоти. Кожну з крапель змішують з рівним об'ємом вазелінового масла. Відмічають відношення насичених вуглеводнів до дії калію перманганату і концентрованих мінераль­них кислот.

Опит 2. Бромування алканів

У 2 сухі пробірки поміщають по 1 мл гексану, додають по краплях рівну кількість 5 %-ного розчину брому в тетрахлорметані до появи жовтого забарвлення і перемі­шують. Одну з пробірок накривають ковпаком з чорного паперу, іншу - піддають дії випромінювача УФ-світла. Через 5 хв порівнюють забарвлення розчинів в обох пробірках.

Виділення бромоводню в ході реакції виявляють при внесенні в пробірку палички, змоченої аміаком. Синій лакмусовий папір, змочений водою, в парах бромоводню забарвлюється в червоний колір.

Опит 3. Отримання і властивості метану

У суху пробірку на висоту 10мм поміщають ретельно роз­терту в ступці суміш обезводненого натрію ацетату і натронного вапна в співвідношенні 1: 2. Пробірку закривають пробкою з газо­відвідною трубкою, тримають в горизонтальному положенні і нагрівають в полум'ї пальника. Виділяється газ – метан.

Кінець газовідвідної трубки по черзі опускають в окремі пробірки з бромною водою і слабо забарвленим розчином калію перманганату. Не припиняючи нагрівання, підпалюють газ, що виділяється з газо­відвідної трубки.

В полум'я метану вносять фарфорову пластинку, та відмічають відсутність нальоту сажі. Кар­бонат, що утворюється в ході реакції натрію, виявляють по виділенню бульбашок карбону (IV) оксиду при додаванні в охолоджену пробірку декількох крапель 5 %-ного розчину хлоридної кислоти.

Хід роботи:

1. Підготуйте робоче місце.

2. Виконайте опити згідно методики.

3. Запишіть рівняння реакцій, що відбуваються.

4. Зробіть висновок щодо досягнення цілі дослідження.

5. Приберіть за собою робоче місце.