1. Негайність

У рішеннях Європейського суду з прав людини поняття «негайно» означає, що розслідування порушення прав людини має бути проведено якнайскоріше в рамках процедур, встановлених вітчизняним законодавством. Це означає, що в Україні воно має вкладатися в рамки, встановлені термінами досудового слідства – 2 місяці. Всі процедури, передбачені розслідуванням мають здійснюватися при першій же нагоді. Будь-який відступ від термінів можна розглядати як порушення прав людини. На такому підході наполягає Європейський суд з прав людини. В коментарях ідеться, що «розслідування має проводитися негайно і належним чином. Швидка реакція властей важлива для підтримки громадської думки, що власті дотримуються цінностей правової держави, запобігають корупції і виражають нетерпимість до незаконних дій. Якщо розслідування з різних причин гальмується, воно не відповідає вимогам, що пред’являються до належного розслідування. Суд вважає, що повільне розслідування протягом тривалого часу, який виправдовується процесуальними інтересами сім’ї померлого, порушує питання про те, чи відповідає система розслідування вимогам негайності та доступності» [13, 15].

У справі Афанасьєв проти України, яка розглядалася в Європейському суді з прав людини, зазначається, що процедура розслідування була настільки затягнута, що не була визнана ефективною. Кримінальне розслідування почалося більш ніж через рік після подій. Так, наприклад, за фактами, які мали місце в березні 2000 року, свідки були допитані в листопаді 2001 року, тоді як деякі свідки не були допитані зовсім.

На думку Європейського суду з прав людини, ці недоліки самі по собі дають достатні підстави для висновку, що органи влади не виконали своїх обов’язків за статтею 13 Європейської конвенції з прав людини.

Як приклад можна розглянути справу McShane проти Великобританії, яка розглядалася в Європейському суді з прав людини. Велика частина доказів у справі була зібрана протягом двох тижнів після вбивства, яке відбулося в липні 1996 р. Проте справа була передана прокуророві тільки в червні 1997 р. А остаточний звіт королівського констебля Ольстера був направлений на запит прокурора тільки 2 березня 1998 р., майже через дев’ятнадцять з половиною місяців після того, що трапилося. Навіть в тому випадку, якщо йшла підготовка доказів і звітів у суд, для суду й позивачів залишилося неясним, що перешкоджало приєднати їх до справи пізніше. Так, наприклад, суд був здивований, що між двома допитами водія військової вантажівки, який збив потерпілого, минуло п’ять з половиною місяців. Суд дійшов висновку, що розслідування не було проведено належним чином.

У справі Jordan (Hugh) проти Великобританії розслідування було припинено на 25 місяців, включаючи дванадцятимісячний період, під час якого поліція, ухваливши рішення про відмову в проведенні кримінального розслідування, не передавала справу коронеру без яких-небудь пояснень. На момент ухвалення рішення Європейським судом розслідування проводилося вже протягом 8 років, і було ще не завершене. Суд визнав, що розслідування не відповідає вимогам негайності і належного порядку.

Таким чином, будь-які зволікання і затримки, що виникають у розслідуванні мають бути поясненими з погляду інтересів справи, що розслідується.