4. Загальносоціальні та юридичні гарантії прав людини в Україні

Однак, мало проголосити права й основні свободи людини, головна проблема – це їх гарантувати. Як відомо, гарантії, що забезпечують використання громадянами своїх прав, поділяються на загальносоціальні та юридичні.

До загальносоціальних гарантій належать:

– економічні;

– політичні;

– ідеологічні.

Юридичні гарантії включають, у свою чергу, дві підгрупи гарантій: 1) використання громадянами своїх прав і свобод і 2) захист (охорона) прав і свобод громадян.

Захист (охорона) прав і свобод включає:

– засоби охорони;

– виявлення порушень;

– нагляд і контроль за правопорушеннями;

– юридична відповідальність за порушення прав і свобод (карне право; адміністративне право; дисциплінарна відповідальність, цивільне право).

Схема 3

Юридичні гарантії, що забезпечують реалізацію громадянами своїх прав

Загальносоціальні гарантії, що забезпечують використання громадянами своїх прав, припускають наявність визначених можливостей у суспільстві (Схема 3. Загальносоціальні гарантії).

Схема 4

Загально соціальні гарантії, що забезпечують користування громадянами своїх прав

Юридичні гарантії, що включають використання громадянами своїх прав і свобод, спираються на політико-правові принципи держави і права:

– верховенство закону;

– розподіл влади;

– пріоритет особистості;

– норми, що закріплюють права і свободи.

Захист (охорона) прав і свобод припускає втручання компетентних структур для захисту прав і свобод громадян:

 органів виконавчої влади;

 правоохоронних органів.

Правоохоронні органи як суб’єкт захисту (охорони) прав людини забезпечують нагляд і контроль за поведінкою громадян, застосовують міри юридичної відповідальності за порушення прав і свобод:

 кримінально-правового характеру;

 адміністративно-правового характеру;

 цивільно-правового характеру;

 дисциплінарного характеру.

Держава несе майнову, адміністративну і кримінально-правову відповідальність за порушення конституційних і законодавчо затверджених прав людини представниками правоохоронних органів як службовців виконавчих органів державної влади. Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування збитку, завданого громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» формами відшкодування можуть бути: відшкодування із заробітку та інших трудових доходів; майна, конфіскованого, вилученого, зверненого в доход держави; грошових сум, витрачених громадянами за надання юридичних послуг. Так, у 1999 р. витрати на відшкодування за судовими рішеннями збитків, завданих громадянам, за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України склали 637 555 грн. (6). Тільки у справі Полторацький Борислав Євгенович проти України, за рішенням Європейського суду, українська держава зобов’язана виплатити 3 000 євро, або близько 19 тис. грн. (5).

Адміністративна відповідальність працівників міліції включає: догану, сувору догану, поперед­ження про неповну службову відповідність, звільнення за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ.

Кримінально-правова відповідальність включає: відшкодування завданого збитку; залучення до кримінальної відповідальності.

Таким чином, за роки незалежності в Україні розроблена і прийнята система законів та норматив­них актів, що проголошують і захищають права й основні свободи людини та громадянина на рівні вимог міжнародних декларацій, пактів і договорів.