7. Контрольні запитання
1. Дайте характеристику основних ознак демократичного суспільства.
2. Дайте власне тлумачення визначенню: «Демократія – це влада більшості, яка обмежена законом».
3. Як ви розумієте співвідношення «демократична держава» і «правова держава».
4. Як Ви вважаєте, чи дотримується українська міліція основних принципів поведінки в демократичному суспільстві?
5. Чи можете Ви пригадати випадок із власного життя, коли працівники міліції порушували по відношенню до Вас принцип справедливості або гуманності?
6. Як Ви вважаєте наскільки ефективним в Україні є соціальний контроль за діяльністю міліції?
8. Література
Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996 (ст. 3, 19, 21, 24).
Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХП. – Х., 2002.
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2135-ХП. – Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22.
Загальна декларація прав людини. Прийнята резолюцією 217 (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Забезпечення прав людини. Хрестоматія. – К. – Х., 2005. – С.28-33.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийнята резолюцією 2200 (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Забезпечення прав людини. Хрестоматія. – К. – Х., 2005. – С. 38-46.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Прийнята резолюцією 2200 (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Забезпечення прав людини. Хрестоматія. – К. – Х., 2005. – С. 33- 38.
Другий факультативний протокол до міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Прийнятий резолюцією 44/128 Генеральної Асамблеї ООН від 15 грудня 1989 р. // Забезпечення прав людини. Хрестоматія. – К. – Х., 2005. – С. 46.
Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод. Прийнята у Римі Радою Європи 4 листопада 1950 р. // Забезпечення прав людини. Хрестоматія. – К. – Х., 2005. – С. 61-65.
П ротокол №7 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Прийнятий Радою Європи 22 листопада 1984 р. // Проти катувань. Європейський механізм запобігання катуванням та жорстокому поводженню. – Х.: Фоліо, 2003. – С. 32-35.
Г лава 3. Забезпечення прав людини на стадії досудового слідства
План
1. Визначення термінів.
2. Вихідні положення, на яких базується право громадян України на справедливе судочинство.
3. Організаційно-правові засади проведення досудового слідства в ОВС України.
4. Захист прав обвинувачених.
5. Додаткові заходи щодо захисту прав неповнолітніх обвинувачених.
6. Особливості захисту прав свідків та потерпілих.
7. Типові порушення прав людини з боку персоналу ОВС під час проведення досудового слідства.
8. Ситуаційні завдання для роботи в групах.
9. Контрольні питання.
1. Визначення термінів
Досудове слідство є складовою частиною загального процесу розгляду справ у суді, який здійснюється особами, уповноваженими на це законом та державою. Забезпечення прав людини на стадії досудового слідства традиційно пов’язане з проблемою більш глобальною – дотриманням права кожної особи на справедливе судочинство. Комплекс правових відносин між людиною та державою, який отримав у міжнародній практиці назву «право на справедливе судочинство», бере свій початок від положення ст. 8 Загальної декларації прав людини:
«Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом». |
А також ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права:
«Усі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має право при розгляд будь-якого кримінального обвинувачення, що висовується проти неї, або при визначенні її права та обов’язків у будь-якому цивільному процесі, на справедливий і прилюдний розгляд справи компетентним, незалежним судом, створеним на підставі закону». |
Крім констатації вказаного права, ч. 3 ст. 14 Пакту вперше вказує, що право на справедливий розгляд справи супроводжується правом кожної особи на такі гарантії:
– бути терміново й докладно сповіщеним мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу пред’явленого їй кримінального обвинувачення;
– бути судимою без невиправданої затримки;
– користуватися безоплатною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, яка використовується в суді, або не говорить цією мовою;
– не бути приневоленим до давання свідчень проти самої себе.
Набуваючи з часом подальшої деталізації, сучасний термін «право на справедливе судочинство» сформувався як комплексна категорія, суть якої розкривається за допомогою положень інших документів ООН та Європейського Союзу, серед яких слід назвати:
1. Європейську конвенцію про захист прав та основних свобод людини (1950 р.);
2. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки правопорядку (1979 р.);
3. Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських, принижуючих гідність, видів поводження та покарання (1984 р.);
4. Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (1985 р.);
5. Основні принципи незалежності судових органів (1985 р.);
6. Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі (1988 р.);
7. Основні принципи стосовно ролі юристів (1990 р.);
8. Керівні принципи стосовно ролі осіб, що здійснюють судове переслідування (1990 р.).
Саме тому вважається доцільним при вивченні даної теми розглядати декілька понять, які використовуються у міжнародно-правових документах:
