5. Припинення зібрань працівниками міліції

Разом із тим міжнародні норми обмежують використання владою сили як під час мирних зібрань, так і під час зібрань, що порушують громадський порядок. Це не означає, що правоохоронні органи не повинні взагалі втручатися в останньому випадку. Однак силу дозволяється використовувати лише як крайній засіб, співвимірно до наявної загрози і з такою умовою, що шкода і поранення будуть мінімальними.

Припинення проведення зібрання з боку міліції є абсолютно крайнім заходом, як правило, лише тоді, коли зібрання втрачає свій мирний ненасильницький характер.

Міжнародні стандарти передбачають конкретні й детальні інструкції щодо застосування сили в контексті припинення незаконних зібрань.

Так, Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку (1990) стверджують (принципи 12, 13, 14): при припиненні протизаконних зібрань ненасильницького характеру посадові особи з підтримання правопорядку уникають застосування сили або, якщо це можливо, обмежують таке застосування до необхідного мінімуму. А при припиненні зібрань ненасильницького характеру посадові особи з підтримання правопорядку можуть застосовувати вогнепальну зброю лише у тих випадках, коли не можна застосувати менш небезпечні засоби і лише в мінімально необхідних межах, тобто лише у випадку неминучої загрози смерті чи серйозного ушкодження. Звернемо увагу, що забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи (ст. 15 Закону «Про міліцію»). У свою чергу п.4 «10 основних правозахисних стандартів належної поведінки для правоохоронних органів» (сформульованих Міжнародною Амністією разом з поліцейськими та експертами з різних країн) стверджує: «Уникайте застосування сили проти незаконних, але мирних зібрань. Припиняючи зібрання із застосуванням насилля, силу застосовуйте в мінімально необхідному обсязі».

Відзначимо, що стандарти щодо використання вогнепальної зброї рівною мірою можуть бути застосовані при використанні інших потенційно небезпечних методик контролю за великими скупченнями людей, як, наприклад, палиці, коні, сльозогінний газ та водомети.

У свою чергу стаття 14 Закону України «Про міліцію» передбачає, що спеціальні засоби, як от: наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозогінні речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні й транспортні засоби, а також службові собаки, в контексті припинення мирного зібрання можуть застосовуватися:

– для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

– для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;

– для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;

– для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки щодо охорони громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Отже, в разі необхідності застосування примусових заходів, які мають бути законними та пропорційними, сила повинна застосовуватися поступово, починаючи з винятково ненасильницьких заходів. Адже саме від дій працівників міліції в багатьох випадках залежить, яким чином буде реалізовуватися право на мирні зібрання. Це особливо виявляється тоді, коли проблеми, які порушуються під час мирних зібрань, мають суперечливий характер, дратують, шокують чи ображають частину громадян, тоді, коли право на мирні зібрання використовується для виявлення громадської непокори. Саме тому від працівників міліції в таких ситуаціях вимагається, поруч з охороною учасників зібрання від незаконних дій учасників контрдемонстрації (і навпаки) та підтримання правопорядку під час мирного зібрання, вміти вести переговори, знаходити розв’язання конфліктних ситуацій, бути толерантним до учасників мирного зібрання незалежно від особистого ставлення до його цілей, уникати ескалації конфлікту, звести застосування сили до мінімуму.

Як зауважує Р. Крошоу, до обов’язків керівників міліції в зв’язку з реалізацією громадянами права на мирні зібрання належить: необхідність зберігати управління та контроль над працівниками міліції при захисті мирних зібрань шляхом нагляду за громадським порядком, плануванням дій та інструктуванням підлеглих, проведення аналізу й обговорення результатів після закінчення операції; стежити, щоб стратегія і тактика мирних зібрань не спровокували насильства.