Недержавні правозахисні організації

Аналіз діяльності різноманітних суб’єктів протидії катуванням та жорстокому поводженню дозволяє зробити висновок, що сьогодні найбільш ефективними у цій сфері є саме недержавні правозахисні організації.

Саме недержавні організації як представники громадянського суспільства були першими, хто почав привертати увагу громадськості та міжнародного співтовариства до проблеми катувань та жорстокого поводження в Україні. Недержавні організації реалізують низку проектів, переважно при фінансовій підтримці міжнародних інституцій, спрямованих на ефективну протидію катуванням. До найбільш масштабних та ефективних слід віднести проект «Кампанія проти катувань в Україні» (2003–2006 рр.), основні завдання якого були сформульовані таким чином:

1. Збір інформації і проведення громадських розслідувань фактів катувань і жорстокого повод­ження, надання цієї інформації зацікавленим особам, ЗМІ та організаціям, зокрема, через Інтернет.

2. Створення механізму для надання юридичної, експертної і медичної допомоги жертвам катувань, що включає і судовий захист. 

3. Розвиток мережі організацій і приватних осіб, що займаються проблемою катувань і жорстокого поводження.

4. Організація спільних акцій членів мережі з метою запобігання катуванням і захисту від них.

5. Організація публічної кампанії, зокрема через електронні медіа, з метою підвищення поінформованості та зміни ставлення суспільства до проблеми катувань і жорстокого поводження.

6. Аналіз адміністративного, кримінально-процесуального і кримінального законодавства та правозастосувальної практики у сферах, де катування і жорстоке поводження можливі.

7. Порівняння національного законодавства і практики з:

а) Конвенцією ООН проти катувань і статтями 7, 9, 10 Міжнародного пакту про громадські та політичні права;

б) рішеннями Європейського суду з прав людини за статтями 3, 5 і 6 Європейської конвенції з прав людини;

в) стандартами КЗК утримання в’язнів у місцях позбавлення волі;

г) рекомендаціями КЗК уряду України щодо зміни законодавства і практики.

8. Підготовка дайджестів рішень Європейського суду з прав людини за статтями 3, 5 і 6 Європейської конвенції з прав людини в контексті проблеми запобігання катуванням і жорстокому поводженню.

9. Аналіз і поліпшення законодавства та практики, що стосуються неповнолітніх, у сферах, де катування і жорстоке поводження можливі.

10. Поліпшення законодавства і практики у сфері затримання, арешту й утримання під вартою поліції, а також створення законодавства, що стосується розслідування катувань.

11. Підготовка, публікація і розповсюдження результатів моніторингу та досліджень у вигляді сімох книг накладом 1000 примірників кожна.

12. Систематична робота з цільовими групами (працівники органів міліції і прокуратури; судді; адвокати; фахівці – юристи, судово-медичні експерти, лікарі, журналісти; активісти громадських орга­нізацій; громадськість в цілому) для підвищення їх знань і навичок у сфері міжнародних і європейських стандартів прав людини:

а) проведення соціологічних досліджень з метою з’ясувати ставлення цільових груп до застосування катувань і знання законодавства щодо запобігання катуванням;

б) проведення семінарів і тренінгів для різних цільових груп;

в) підготовка публікацій і поширення матеріалів до курсу «Права людини і поліція» у вищих навчальних закладах системи МВС.

Протягом трьох з половиною років (січень 2002 – червень 2005) ці завдання певною мірою були виконані й заклали фундамент під подальше продовження кампанії.

У межах проекту 7 липня 2003 року був заснований Фонд професійної допомоги жертвам катувань та жорстокого поводження. Фонд був заснований ХПГ. Він передбачає надання таких видів допомоги:

1) правова допомога в разі арешту й затримання органами внутрішніх справ, у тому числі в будь-якому випадку арешту неповнолітнього;

2) правова допомога в разі утримання під вартою міліції, що продовжується довше за встановлений законом термін;

3) правова допомога при підготовці та представленні справи в ході розгляду питання про арешт/звільнення;

4) правове представництво жертв катувань у прокуратурі та суді в ході кримінального розслідування проти осіб, які причетні до катувань, і в ході судового розгляду цивільної справи проти держави про відшкодування, у тому числі в Європейському суді з прав людини;

5) невідкладний медичний огляд незалежним лікарем затриманого, який заявляє про застосування катувань;

6) відшкодування витрат на експертне дослідження можливих жертв катувань компетентними медиками, психологами та іншими фахівцями з метою встановлення факту застосування катувань.