Рехбок (Rehbock) проти словенії Судове рішення від 28 листопада 2000 року Короткий виклад обставин справи

Заявником у цій справі був громадянин Німеччини Ернст (Ernst) Рехбок, який після перетину кордону зі Словенією був арештований словенською поліцією за обвинуваченням у контрабанді наркотиків. Як він описує, його оточили шість озброєних чоловіків, одягнених у чорний одяг, із чорними масками на обличчях. Чоловіки напали на нього без попереднього попередження. У цей же час кілька інших чоловіків стояли поруч. Незважаючи на те, що він не чинив опору, його грубо кинули на капот автомобіля. Двоє чоловіків підняли його і ударили верхньою частиною тіла об капот, скували позад руки, водночас четверо інших чоловіків били його по обличчю кулаками й палицями. Обстеження, проведене наступного дня, виявило численні тілесні ушкодження, і в тому числі, зламану щелепу.

Уряд Словенії стверджував, що поліція під час затримання Рехбока застосувала силу в мірі, адекватній поведінці підозрюваного, а отримані ним тілесні ушкодження були результатом вчиненого ним опору. У процесі судового розгляду органи влади Словенії представили доповідь, сформульовану комісією з 3 осіб, створеною за вказівкою шефа місцевої поліції з метою з’ясування, чи було застосування сили під час арешту заявника обґрунтованим. Відповідно до цієї доповіді, Рехбок під час затримання намагався вирватися від поліцейських, які його тримали. Через велику фізичну силу підозрюваного поліцейські не могли знешкодити його, поки він стояв і тому штовхнули на землю між припаркованими автомобілями. Заявник ударився тоді обличчям об крило припаркованого автомобіля та об асфальтовану поверхню майданчика. Безпосередньо після доставлення до поліцейської дільниці Рехбок не скаржився на біль або тілесні ушкодження. Тільки наступного дня він поскаржився на біль у щелепі, його доставили в медичну установу, де й було встановлено, що в нього зламана нижня щелепа, і що він одержав серйозні тілесні ушкодження. На підставі зібраної інформації комісія, створена шефом місцевої поліції, остаточно встановила, що поліцейські в процесі затримання Рехбока діяли правильно й відповідно до закону. Під час арешту вони застосували найлегші форми безпосередніх примусових мір, тобто фізичну силу і наручники, щоб запобігти втечі підозрюваного.

Заявник після вичерпання доступних національних засобів подав скаргу в Суд на порушення статті 3 Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод.

Витяг із судового рішення

Суд визнав безперечним той факт, що встановлені під час медичного обстеження тілесні ушкодження Рехбока виникли у ході затримання. Суд вважає, що зібраний доказовий матеріал свідчить, що поліція заздалегідь планувала затримання, і в неї було досить часу, щоб оцінити можливу небезпеку й вжити відповідних заходів. Під час затримання заявник не являв собою небезпеки для поліцейських, тому що не мав зброї й не нападав на них. Беручи до уваги, зокрема, отримані ним серйозні тілесні ушкодження, тягар доведення того, що застосування сили поліцейськими, котрі здійснювали затримання, не було надмірним, лежить на уряді. Тим часом уряд Словенії представив доповідь комісії, створеної шефом поліції, тільки на останній стадії судового розгляду в Страсбурзі. Доповідь базувалася на розслідуванні, котре було проведено тією ж поліцейською установою, співробітники якої затримували заявника. У доповіді не зазначено, на якій інформації й доказах вона грунтується. Зокрема, з неї не випливало, що був вислуханий заявник, інші особи, затримані разом із ним або інші свідки, окрім зацікавлених поліцейських.

Суд вважає, що уряд Словенії не надав переконливих і достовірних аргументів, які б виправдовували застосування сили поліцією під час затримання Рехбока. Застосування сили стосовно нього було надмірним і неадекватним обставинам. У результаті воно спричинило тілесні ушкодження, які без сумніву принесли серйозні страждання заявникові, що підпадає під поняття нелюдського поводження. Тим самим Суд установив, що мало місце порушення статті 3 Європейської конвенції.