Г лава 2. Діяльність міліції в демократичному суспільстві
План
1. Визначення термінів.
2. Характерні ознаки демократичного суспільства.
3. Правові підстави діяльності міліції щодо забезпечення прав людини в умовах демократичного режиму.
4. Механізм діяльності міліції щодо захисту прав людини.
5. Соціальний контроль за діяльністю міліції.
6. Ситуації для обговорення.
7. Контрольні питання.
8. Література
Проблема дотримання, забезпечення прав людини та основних свобод безпосередньо пов’язана з типом державного і суспільного устрою. У науковій літературі і в підручниках можна зустріти тезу, згідно з якою для забезпечення прав людини достатньо наявності правової держави. Але це твердження, на наш погляд, є дискусійним. Звернемося до історичних прикладів. Чи була Німеччина під час перебування при владі націонал-соціалістів правовою державою? Чи діяли державні органи в Радянському Союзі на основі діючих законів, чи вони чинили свавілля? Відомо, що коли правоохоронні органи СРСР притягали до відповідальності члена сім’ї, звинувачуючи у зрадництві, то вони спирались при цьому на відому ст. 581в КК РРФСР. Тобто вони діяли у відповідному правовому полі. Інша річ, що державними правоохоронними структурами фашистського режиму в Німеччині і комуністичного режиму в Радянському Союзі порушувалися природні, невід’ємні права і свободи людини. А вони, як показала історична практика, можуть бути гарантовані лише в демократичному суспільстві. Тому розгляд цієї теми ми почнемо з визначення термінів та аналізу характерних ознак демократичного суспільства.
1. Визначення термінів
Демократія – форма державного устрою, яка заснована на визнанні таких принципів, як верховенство конституції і законів, народовладдя і політичний плюралізм, свобода і рівність громадян, невідчуження прав людини.
Політична демократія – влада більшості при захисті прав меншості або обмежена влада більшості, обмежена всіма правами і свободами, що належать окремим людям.
Правова держава – характеристика конституційно-правового статусу держави, який передбачає безумовне підлягання держави наступним принципам: народна суверенність, непорушність прав і свобод людини з боку держави, пов’язаність держави з конституційним устроєм, верховенство конституції стосовно всіх інших законів, розподіл влади й інститут відповідальності влади як організаційної основи правової держави, незалежність суддів, пріоритет норм міжнародного права над нормами національного права.
Р
івність
– один з основоположних конституційних
принципів і елементів демократії, який
зазначає офіційне визнання однакових
прав громадян перед державою, законом,
судом, тобто рівність прав, свобод і
обов’язків громадян однієї держави
незалежно від статі, раси, національності,
мови, майнового і посадового становища,
місця проживання, ставлення до релігії,
світогляду тощо.
Свобода – це закріплена в конституції або іншому законодавчому акті можливість відповідної поведінки людини (наприклад, свобода слова, свобода віросповідання, недоторканність особи тощо). Свобода на відміну від права не має чітких механізмів реалізації, її кореспондує зобов’язання держави утримуватися від здійснення будь-яких дій, які б порушували дану свободу.
Принцип справедливості – один із конституційно-правових принципів, котрий означає, що «ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення» (ч.2, ст. 58 Конституції України); покарання та інші заходи карно-правового характеру мають бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеню громадської безпеки вчиненого злочину, обставинам його здійснення та особистості винного (ст. 2, коментар 6 КК України); «ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу» (ст. 2, п.3).
Матеріальні права – це конкретні права і свободи людини (свобода слова, свобода совісті, право на освіту тощо).
Процесуальні права – це надання в розпорядження людини способів дії та відповідні інститути, при допомозі яких людина змушує владні структури дотримуватися і забезпечувати відповідні права і свободи.
Принципи діяльності міліції в демократичному суспільстві – це сукупність правил, якими керуються працівники міліції при виконанні покладених на них завдань та функцій (верховенство закону, справедливість, гуманне і вічливе ставлення до людини, підзвітність суспільству за свою професійну діяльність).
Механізм діяльності міліції щодо захисту прав людини – це сукупність форм і методів нормотворчої і правозастосувальної діяльності, спрямованої на захист життя, інтересів і прав людини.
Соціальний контроль за діяльністю міліції – це сукупність засобів щодо перевірки виконання рішень вищих інстанцій (управління, департаменти МВС, УМВС в областях); дотримання принципів законності, неупередженості, гласності, справедливості та ін., вимог нормативів; виконання планових завдань; дотримання службової дисципліни, правових норм і т.ін.