Застосування вогнепальної зброї

Застосування вогнепальної зброї задля досягнення легітимних цілей із підтримання правопорядку завжди повинно розглядатися як виключний захід. Із цією метою розроблені Загальні принципи 9, 10 й 11:

Посадові особи із підтримання правопорядку не повинні використовувати вогнепальну зброю проти людей, за винятком випадків:

 самозахисту або захисту інших осіб проти неминучої загрози смерті або серозної травми;

 попередження особливо тяжкого злочину, пов’язаного із загрозою для життя; або

 арешту чи попередження втечі особи, яка являє собою таку небезпеку та спричиняє опір їх повноваженням;

й лише у тих випадках, коли застосування менш летальних засобів є недостатнім для досягнення таких цілей.

Навмисне летальне застосування вогнепальної зброї припускається лише у випадку, коли воно суворо неминуче з метою захисту життя.

Як було підкреслено, використання вогнепальної зброї являє собою винятковий захід. Це також може бути продемонстровано правилами поведінки, яких посадові особи із підтримання правопорядку повинні дотримуватися до їх практичного застосування.

Основний принцип 10 Загальних принципів визначає наступні правила, які є обов’язковими для дотримання у будь-який час, за будь-яких обставин.

Ситуація із застосування зброї (покрокова стратегія)

Неправомірне застосування сили та вогнепальної зброї

«Уряд повинен забезпечувати покарання за свавільне або неналежне застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами із підтримання правопорядку як за кримінальний злочин у відповідності до закону» (ЗП 7).

«Заборонено посилатися на виняткові обставини, такі, як внутрішня політична нестабільність або надзвичайний стан, для виправдання будь-яких відхилень від вказаних основних принципів» (ЗП 8).

Свавільне або надлишкове використання сили та вогнепальної зброї посадовими особами із підтримання правопорядку складає закінчений склад кримінального злочину згідно з національним кримінальним законом. Крім того, це являє собою порушення права людини на життя тими посадовими особами із підтримання правопорядку, до обов’язків яких входить дотримання їхніх прав. Зловживання силою та вогнепальною зброєю можна розглядати як порушення людської гідності й цілісності як посадових осіб, які беруть участь у цьому, так власне й жертв. Однак, незалежно від того, як це розглядається, фактично це зашкодить стосункам між посадовою особою і правоохоронним органом в цілому та громадою.

Участь поліцейських сил у розгоні незаконних зібрань

У всіх міжнародно-правових документах зафіксовано право кожного на свободу мирних зібрань та об’єднань. Тобто уряди й органи із підтримання правопорядку повинні визнавати, що використання сили та вогнепальної зброї проти незаконних зібрань припустимо лише у відповідності до Основних принципів 13 і 14.

При розгоні протизаконних, але таких, які не мають насильницького характеру зібрань посадові особи із підтримання правопорядку повинні уникати використання сили або, якщо таке практично неможливо, повинні обмежувати використання сили до мінімально необхідного ступеню (ОП 13). При розгоні зібрань, що мають ненасильницький характер, посадові особи із підтримання правопорядку можуть використовувати вогнепальну зброю, тільки коли використання менш небезпечних засобів практично неможливо,

І ЛИШЕ у мінімально необхідному ступені,

І ЛИШЕ у відповідності до умов, які передбачені Основним принципом 9 (ОП 14).

Аналізуючи ОП 14 можна було б зробити початковий висновок про те, що він є додатковою обставиною, яка дозволяє законне використання вогнепальної зброї. Це, однак, невірно, тому що насправді він повторює той факт, що використання вогнепальної зброї може бути виправдано лише умовами, які вказано в ОП 9, тобто неминуча загроза смерті або серйозної травми. Додаткові ризики, що виходять з насильницького зібрання – великі натовпи, стихійність й дезорганізованість – змушують сумніватися в тому, що використання вогнепальної зброї взагалі має практичний сенс у таких ситуаціях із приводу потенційних наслідків для осіб, які присутні, але не беруть участі. Цей принцип (ОП 14) не дозволяє використання хаотичної стрілянини по натовпу, який безчинствує, як прийнятної тактики розгону натовпу.