5. Додаткові заходи захисту прав неповнолітніх обвинувачених

Окрему увагу слід звернути на особливий статус неповнолітніх, які беруть участь у досудовому слідстві та додаткові заходи захисту, що передбачені для них законодавством. Це обумовлено віковими особливостями психологічного розвитку неповнолітніх, для яких характерні не тільки завищене почуття емансипації, дратівливість, запальність, бажання сприймати світ лише з урахуванням власних поглядів, але й відсутність необхідного життєвого досвіду, правових знань, уміння контролювати поведінку за стресових умов, несформованість поглядів. У силу означених особливостей, неповнолітній у ході проведення слідчих дій може надати необ’єктивну інформацію, оговорити себе або іншу особу, стати жертвою маніпуляції з боку посадової особи. Саме тому в міжнародному праві неповнолітні учасники кримінального процесу визнаються як особливо вразлива категорія, що потребує додаткових заходів захисту. Розділ 36 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримуючись загальних міжнародних стандартів, цілком присвячена особливостям провадження у справах про злочини неповнолітніх. Вона визначає також реалізацію органами дізнання та слідства таких додаткових дій:

– встановлення таких обставин, як вік, стан здоров’я та рівень загального розвитку неповнолітнього, наявність розумової відсталості, умови життя та виховання неповнолітнього, характеристику його особи, наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність (ст. 433).

– винятковість застосування таких запобіжних заходів, як затримання та взяття під варту (ст. 434), а також можливість передачі їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі – передача їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 436).

– виклик неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, як правило, через його батьків або інших законних представників. Інший порядок виклику допускається лише у в тому разі, коли це обумовлюється обставинами справи (ст. 437).

– можливість присутності педагога, лікаря, батьків або інших законних представників неповнолітнього, якому не виповнилося 16 років, під час пред’явлення йому обвинувачення та проведення допиту (ст. 438).

6. Особливості захисту прав свідків та потерпілих

Свідком вважається особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються кримінальної справи. З оглядом на це свідок може бути допитаний лише про обставини, які підлягають встановленню в даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного або потерпілого, та його взаємовідносини з ними. При цьому, зважаючи також на дотримання прав обвинуваченого, не оцінюються як докази повідомлені свідком дані, якщо джерело їх невідоме (ст. 68 КПК).

Не можуть бути допитані як свідки (ст. 69 кпк):

адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі – з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача – про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

свідок, який відповідно до статті 523 КПК дає показання під псевдонімом, – щодо дійсних даних про його особу;

особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до статті 523 КПК дає показання під псевдонімом, – щодо цих даних.