Національний рівень

Найбільш загальна норма вітчизняного законодавства, яка забороняє катування та жорстоке поводження міститься у ст. 28 Конституції України: Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч.1, ст. 28). Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (ч. 2, ст. 28).

Відповідні положення містяться і в інших нормативних актах, зокрема:

 забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ст. 22, КПК)

 у разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян (ч.4, ст. 12 Закону України «Про міліцію»).

Підсумовуючи положення міжнародних та національних нормативно-правових актів, які регламентують заборону катувань та жорстокого поводження можна сформулювати такі принципи належного поводження із затриманними:

 Кожний має право на особисту недоторканність.

 Кожний має право вважатися невинуватим, доки його винність не буде встановлена неуперед­женим судом.

 Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

 Забороняється тиснути, фізично або морально, на підозрюваних, свідків або жертв з метою отримання інформації.

 Ніхто не може бути примушений до визнання себе винним або до дачі показань проти самого себе.

 Кожна арештована або затримана особа повинна мати доступ до адвоката або іншого законного представника й адекватну можливість спілкуватися з цим представником.

 Родині затриманої особи негайно повідомляється про її арешт і місце тримання.

 Усі особи, позбавлені волі, мають право на гуманне поводження і повагу до гідності, яка властива людській особистості.

 Затримані особи повинні утримуватися в офіційно визнаних місцях тримання, їхні родини і законні представники мають отримати повну інформацію.

 збереження здоров’я, їх має бути в достатній кількості забезпечено їжею, водою, дахом, одягом, медичним обслуговуванням, фізичними вправами і засобами особистої гігієни.

Європейський комітет з попередження тортур розробив перелік чинників, які необхідно враховувати для оцінки придатності місця для тимчасового перебування під вартою (ізоляторів тимчасового тримання).

1. Камери мають бути чистими, мати розмір, відповідний кількості розміщених у них осіб, мати освітлення, достатнє для читання (за винятком часу сну), вентиляцію; бажано, щоб камери мали природне освітлення (вікна).

2. Камери мають бути придатними для відпочинку, тобто мати закріплені стільці або лави. Осіб, які будуть ночувати в камері, необхідно забезпечити чистим матрацом та ковдрою.

3. Особи, які перебувають під вартою, повинні мати можливість відправляти природні потреби в чистих та пристойних умовах, мати доступ до обладнання для миття.

4. Особи, які перебувають під вартою, повинні мати забезпечений доступ до питної води і отримувати їжу в установлений час, включаючи якнайменше один повний обід кожного дня.

5. Особи, які перебувають під вартою більше 24-ох годин, повинні мати можливість доступу до свіжого повітря.

6. Камери, які використовуються для однієї особи на період, довший, ніж декілька годин, повинні мати розмір близько 7 м².

Сьогодні на практиці камери розміром від 4 м² вважають можливими для ночівлі. А ті, що менше 4 м², можуть використовуватися тільки протягом декількох годин. Камери площею менше за 2 м² взагалі не повинні використовуватися для утримання людей.