9. Ситуації для вирішення

1. У м. Ч., де під час пікетування Ч-ої міської ради були побиті як міліціонери, так і учасники мітингу. Підбурюваний народним депутатом України М. Р., малоконтрольований натовп спробував штурмувати приміщення ради, проте зустрів опір працівників міліції, що здійснювали її охорону. У результаті дій організаторів мітингу виникла бійка, в якій міліціонери застосували спеціальні засоби (гумові кийки, світлошумові гранати). У результаті штурму, що відбувся на заклик народного депутата М.Р., декілька міліціонерів було травмовано та доставлено у лікарню. Незважаючи на абсолютну протизаконність дій учасників і особливо керівника мітингу, вони не були притягнуті до відповідальності відповідно до законодавства.

Прокоментуйте цю подію. Чи можливо було не допустити таких наслідків? Якщо так, то яким чином?

2. У м. Л. на колону прихильників одного з кандидатів на посаду мера чисельністю близько 70 осіб було здійснено напад тридцятьох невідомих, озброєних бейсбольними бітами та металевими прутами. Вони почали бити учасників колони та забирати мобільні телефони, відеокамери і фотоапарати у журналістів. У результаті 4 демонстрантів були госпіталізовані. За даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками частини 2 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство). Міліція не забезпечила охорону колони прихильників кандидата у мери, знаходилася поруч, проте не втручалась у хід подій.

Прокоментуйте цю подію. Як, на Вашу думку, мали діяти працівники міліції у цій ситуації?

3. У м. Д. прихильники одного з кандидатів у мери Л. зірвали мітинг прихильників його супротивника А. Проти останніх, яких було близько 30 осіб, було застосовано силу, закидано яйцями та побито. Правоохоронні органи відсторонилися від виконання своїх функцій, спостерігаючи з іншого боку вулиці, а згодом навіть сприяли розгону мітингуючих. Ряд прихильників кандидата А. були змушені звернутися до лікувальних закладів. Міліція відмовилася приймати від них заяви про побиття.

Прокоментуйте цю подію. Чи було порушено право на мирні зібрання? Якщо так, то в чому саме? Як мали діяти працівники міліції?

4. У м. Києві біля Верховної Ради України проводився пікет. Учасники пікету – батьки, які вважають, що їхніх дітей було засуджено незаконно, завчасно повідомили місцеву владу про свій захід і цей захід не був заборонений у судовому порядку. Проте пікет (кілька десятків немолодих жінок та чоловіків) було розігнано працівниками міліції. Учасники пікету отримали травми, що підтвердили медичні установи, але прокуратура одного з районів у м. Києві відмовилась порушити кримінальну справу за фактом побиття людей та перевищення правоохоронцями своїх повноважень. Учасників цієї акції було знову затримано через тиждень, коли вони проводили пікет біля адміністрації Президента України. Втім, затриманим не висунули жодних звинувачень, лише провели «профілактичні бесіди». За кілька годин, коли у приміщенні адміністрації завершився брифінг заступника глави цієї установи, затриманих відпустили.

Прокоментуйте ці факти з точки зору порушень прав людини. Чи було порушено право на мирні зібрання? Як мали діяти працівники міліції у цій ситуації?

5. Проти ночі міліція м. С. затримала понад 20 учасників студентського протесту – мешканців наметового містечка у сквері ім. Шевченка. Дев’ятеро з них були засуджені до 1 доби адмінарешту за статтею 185 Кодексу про адміністративні правопорушення («злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівників міліції»). Двоє були затримані на 72 години, але правоохоронці так і не змогли висунути їм звинувачення у зберіганні наркотиків, начебто знайдених під час обшуку містечка. Близько 12 години наступного дня міліція м. С. знову зруйнувала наметове містечко, встановлене після того, як організатори повідо­мили місцеву владу про свій намір саме у такий спосіб провести свій протестний захід. Рішення суду про обмеження права на мирні зібрання щодо організаторів містечка не було ухвалено, проте працівники міліції ліквідували намети. Атака на містечко студентського протесту відбулася у присутності міського голови міста С.

Прокоментуйте ці факти з точки зору порушень прав людини. Чи було порушено право на мирні зібрання? Як мали діяти працівники міліції у цій ситуації?

6. Р-ий місцевий суд розглянув заяву обласної державної адміністрації «про обмеження проведення пішого походу сумських студентів з м. С. до м. Києва» і вирішив: «Заборонити проведення студентами пішого походу за маршрутом м. С. – м. Київ». Вранці міліція, спираючись на рішення Р-го суду, затримала близько 30 учасників студентського походу С. – Київ. Усі вони були засуджені до 1 доби адмінарешту за статтею 185 Кодексу про адміністративні правопорушення («злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівників міліції»). Один із учасників походу – студент В. К. – опинився у лікарні з тяжкими травмами. Операцією керував заступник начальника управління міліції К. Б.

Прокоментуйте ці факти з точки зору порушень прав людини. Чи було порушено право на мирні зібрання? Як мали діяти працівники міліції у цій ситуації? Як можна охарактеризувати дії керівника операції К.Б.?

7. Кілька тисяч торговців ринку «Т.», протестуючи проти закриття цього ринку, перекрили транспортний рух через М-й міст. Міліція не втручалася у події навіть тоді, коли виникали сутички між мітингуючими та водіями автомобілів. Наступного дня кілька десятків учасників мітингу (в основному – громадян країн Сходу) було притягнуто до адміністративної відповідальності терміном до 15 діб.

Прокоментуйте ці факти з точки зору порушень прав людини. Чи було порушено право на мирні зібрання? Як мали діяти працівники міліції у цій ситуації?

8. Біля приміщення К-го районного суду міста С. виник стихійний мітинг за участю 100 – 150 осіб. Приводом для мітингу стало затримання спостерігачів на виборчій дільниці від одного з кандидатів у мери. Того ж дня 6 осіб було засуджено до 10 діб адмінарешту за «непокору працівникам правоохоронних органів» у ніч після виборів, коли вони вимагали вивісити результати голосування у приміщенні виборчої дільниці. На засідання К-го районного суду, де розглядалася справа спостерігачів, не допустили ні захисників, ні журналістів, ні батьків затриманих. Учасники стихійного мітингу вимагали прояснення ситуації і не випускали міліцейський автомобіль, який віз затриманих до місця ув’язнення. Спеціальний загін міліції «Беркут» разом із невідомими в цивільному розігнали мітинг. Було застосовано гумові кийки та сльозогінний газ. В однієї з журналісток було відібрано диктофон і також побито. Ряд учасників мітингів потрапили до лікарні з тяжкими травмами. Такі дії міліції призвели до того, що в С. відновилися масові акції непокори, зокрема, студенти встановили біля приміщення облдержадміністрації намети та понад 20 студентів оголосили голодування. До захисту спостерігачів підключились українські правозахисні організації та Уповноважена Верховної Ради України з прав людини. За рішенням апеляційного суду ув’язнених мали звільнити наступного дня після рішення, проте вони відбули усі 10 діб адмінпокарання.

Прокоментуйте ці факти з точки зору порушень прав людини. Чи було порушено право на мирні зібрання? Як мали діяти працівники міліції у цій ситуації?

9. 15 квітня громадська організація «Широко відкриті очі» повідомила Київську міську державну адміністрацію (КМДА) про проведення 7 травня мирного заходу «Дорога вперед», метою якого мало стати привернення уваги громадськості до проблеми розповсюдження наркотиків та ВІЛ/СНІД, до проблеми дискримінації людей, які вживають наркотики, та до питання декриміналізації вживання легких наркотиків. Захід передбачав проведення мітингу на М-му майдані м. Києва, похід вулицями столиці і передачу відповідної петиції до Кабінету Міністрів України. Про захід організатори заходу повідомили заздалегідь, щоб вирішити з місцевою владою всі суперечності, які могли виникнути. Протягом наступних 10 днів організатори заходу за наполяганням КМДА неодноразово змінювали маршрут заходу, а представник КМДА, даючи інтерв’ю, зауважив, що «поважних причин» для заборони цього заходу не існує. Однак 26 квітня до КМДА подала повідомлення громадська організація «Ніколи» про проведення свого мирного заходу у тому ж місці і в той же час, що й «Широко відкриті очі». А 3 травня партія «Порядок і справедливість», відома імпульсивною поведінкою своїх молодих членів щодо своїх опонентів, також повідомила про проведення свого заходу того ж дня в той же час.

4 травня начальник Головного управління МВС України в м. Києві Д.М. повідомив КМДА про те, що між учасниками заходу «Дорога вперед» та їх опонентами можливі сутички. Отож КМДА, вирішивши, що з’явилася підстава для заборони «Дороги вперед» 5 травня подала до Ш-го райсуду м. Києва позовну заяву з проханням заборонити цей захід, аргументуючи своє звернення тим, що одночасно з ним свої заходи збираються проводити інші організації, а тому «існує реальна загроза виникнення заворушень чи злочинів, загрози здоров’ю населення, правам та свободам інших людей». Вранці 6 травня суд, розглянувши позовну заяву КМДА, відхилив прохання про заборону «Дороги вперед», обмеживши лише право організаторів та учасників заходу використовувати звукопідсилюючу апаратуру та рухатись проїжджою частиною вулиць.

За годину перед початком «Дороги вперед» на місці збору її учасників розташувалося близько 50 противників цього заходу – представники ГО «Ніколи», політичної партії «Порядок і справедливість» та ще кількох ультраправих політичних партій.

Дочекавшись, коли захід, в якому брали участь близько 150 учасників, розпочнеться, учасники контрдемонстрації, вигукуючи агресивні гасла, кинулися на них і розпочала бійку. Міліція, незважаючи на прогноз про можливість сутичок, виявилась не готовою до такого розвитку подій. Кількість міліціонерів, які знаходилися між демонстрантами і контр демонстрантами, була явно недостатньою для того, щоб запобігти зіткненню. На місце події прибули додаткові сили міліції, які оточили учасників демонстрації, що були налаштовані мирно, тоді як учасники контрдемонстрації продовжували вільно пересуватися майданом. Працівники міліції не пропускали інших учасників демонстрації (близько 50 осіб), які опинилися ззовні. Тим часом учасники контрдемонстрації почали кидати у оточене міліцією скупчення учасників демонстрації димові шашки. І лише коли димові шашки почали летіти з дахів прилеглих будинків, працівники міліції затримали одного з тих, хто кидав шашки. Однак учасники контрдемонстрації його звільнили.

Згодом учасники контрдемонстрації залишили місце сутички, однак працівники міліції ще протягом години, якраз до того часу, коли захід за повідомленням організаторів демонстрації мав закінчитися, не випускали його учасників з оточення. У відповідь на звернення організаторів і представників правозахисних організацій керівник операції полковник міліції В.Ш. заявив: «Я прийняв рішення – заходу не буде».

Охарактеризуйте будь ласка ситуацію з точки зору прав людини. Чи правильно з цієї точки зору діяли: а) організатори та учасники демонстрації; б) організатори та учасники контрдемонстрації; в) працівники міліції; г) начальник Головного управління МВС України в м. Києві Д.М; д) керівник операції полковник міліції В.Ш.? Чи змогли реалізувати своє право на мирні зібрання учасники демонстрації? Якщо ні, то які дії слід було вжити для цього? Чи можна було запобігти зіткненням?