Складові злочину «катування»
Поведінка державних осіб, у тому числі, міліції, розглядається такою, що принижує гідність, якщо вона викликає у потерпілих почуття страху, пригніченості і неповноцінності, здатна образити й принизити них, зламати їхній фізичний чи моральний опір, або спонукати їх діяти проти своєї волі і совісті. Наприклад, у справі Ірландія проти Великої Британії повідомлялося, що з серпня 1971 р. по червень 1972 р. 3276 осіб було затримано і зареєстровано поліцією в різних ізоляторах. У петиції Ірландії були висунуті звинувачення у 228 випадках неповаги британської поліції до людської гідності. Заперечення були зосереджені на п’яти прийомах ведення допиту: стояння біля стіни (коли затриманих змушували упродовж тривалого часу стояти з піднятими високо над головою руками, обіпершись головою об стіну, широко розставляючи ноги і відводячи ступні ніг таким чином, що вага тіла в основному припадає на пальці рук); покривання голови ув’язненого мішком із темного матеріалу; поміщення затриманих у камерах з постійними гучними звуками; позбавлення сну і позбавлення їжі та води. Британський уряд погодився з тим, що ці прийоми не будуть застосовуватися в майбутньому у процесі допитів.
Жорстоке поводження розцінюється як навмисне заподіяння страждань, якщо певні обставини не дозволяють охарактеризувати таке поводження з боку поліції як «катування». Так само може розцінюватися не лише безпосередньо використання сили, але і створення обстановки, за якої людина зазнає страждань: тримання апелянта в холодній і темній камері із зав’язаними очима, і поводження з ув’язненим таким чином, що залишилися рани і синці на тілі. Прикладом може слугувати справа Європейського Суду Keenan проти Великої Британії, де держава була визнана відповідальною за неналежну турботу про здоров’я апелянта. Подовживши тюремне ув’язнення за проступок апелянта лише за дев’ять днів до його звільнення, адміністрація недооцінила можливого впливу такого заходу на психіку потерпілого, що призвело до його самогубства. Це було розцінено як нелюдське поводження.
З принципом гідного поводження безпосередньо пов’язаний принцип розмірності при застосуванні сили, зброї та спецзасобів.
Розмірність при застосуванні сили, зброї та спецзасобів.
Суб’єктами застосування сили досить часто виступають працівники міліції, які затримують злочинця або правопорушника, який скоює злочин проти громадянина.
Форми і засоби застосування сили, зброї і спецзасобів можуть кваліфікуватись за такими ознаками: 1) безпосередні (шляхом особистого контакту з фізичним тілом затриманого або потерпілого); 2) з використанням засобів для нанесення пошкоджень або ураження при затриманні правопорушника чи потерпілого (наприклад вогнепальної зброї, спеціальних засобів тощо); 3) використання живих істот (осіб, які не досягли віку карної відповідальності, неосудні, тваринні істоти); 4) опосередковані засоби, наприклад, психологічні.
Міра застосування фізичного та психологічного впливу з боку працівника міліції визначена у ст. 40 КК України «Фізичний або психічний примус», ст. 39 «Крайня необхідність», п.1 ст. 38 «Затримання особи, що вчинила злочин». Тобто тут ідеться про правове застосування фізичної сили і психологічного тиску на правопорушника. Але якщо працівник міліції при затриманні правопорушника, при проведенні попереднього слідства порушує законність, перевищує міру необхідної оборони (п.3 ст. 38), межі крайньої необхідності (п.2 ст. 39), то він підлягає кримінальній відповідальності.
Відсутність філософії, культури діяльності міліції у сукупності з несприятливою економічною ситуацією у країні протягом 90-х, початком 2000-х років, низькою оцінкою праці співробітників міліції, помилками при відборі кандидатів на службу в органи внутрішніх справ, непрофесіоналізмом частини працівників міліції, круговою порукою серед працівників міліції, традиціями, коли інтереси держави чи міліцейської установи вище інтересів пересічного українця, – все це сприяло поширенню протиправних форм насильства з боку працівників міліції, правопорушників або підозрюваних у скоєні злочину під час арешту і знаходженні під вартою. Видами протиправного насильства з боку міліції є вбивства, порушення закону про особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України), незаконне затримання і арешт, незаконний привід у міліцію і обшук, створення нелюдських умов у приміщеннях тимчасового затримання, жорстоке поводження із затриманими, застосування катувань або зґвалтування людини.
Для того, щоб не допустити свавілля з боку працівників поліції стосовно затриманих, узятих під варту і просто громадян, у демократичних країнах створена й ефективно діє система соціального контролю за діяльністю поліції. Україна здійснює перші кроки для створення подібної системи.