Додаток 2. Ситуації для обговорення за темою Ситуація 1

Працівники міліції отримали інформацію, що громадянин М., який працює продавцем на ринку, займається перепродажем мобільних телефонів, не особливо запитуючи про їх походження. Два працівники кримінального розшуку запросили його для бесіди в районний відділ міліції. Пробувши там більше 12 годин, М. вирішив поцікавитися, чи є він затриманим, і дізнавшись, що ні, став вимагати, щоб його випустили. Проте замість дозволу піти він отримав наказ «сидіти мовчки», а потім і зовсім піддався фізичному насильству (один із співробітників міліції в цивільному, який не представився, кілька разів ударив його по голові та в живіт). Після цього йому стали погрожувати, що якщо він не визнає своєї вини в перепродажі крадених телефонів, його дуже битимуть, і він, злякавшись, написав явку з повинною.

Як тільки потерпілий М. покинув райвідділ, він відправився в лікарню, де лікар зафіксував легкі тілесні ушкодження. Після цього він звернувся в управління внутрішньої безпеки з повідомленням про порушення його прав. Проте проведена співробітниками УВБ перевірка порушень не знайшла. Було опитано двоє працівників, які запросили потерпілого для бесіди в райвідділ, згідно з їхніми свідченнями він добровільно підписав визнання. Особа співробітника, який бив, не була встановлена. В ході розслідування не були опитані родичі, знайомі потерпілого, а також лікар, який оглядав потерпілого.

Звернення до прокуратури також нічого не дало. Там йому було відмовлено в порушенні справи за його заявою. Мотивом послужило те, що проведена перевірка порушень в діяльності співробітників міліції не виявила, і його заяву було розцінено як спробу уникнути відповідальності.

Ситуація 2

У міліцію звернулися родичі зниклого Ч. Через якийсь час з’ясувалося, що він був затриманий за підозрою в бродяжництві і знаходився в районному відділі міліції. В період, коли він був затриманим, його неодноразово водили на допит в один із кабінетів райвідділу і примушували визнати свою вину в цілій низці крадіжок із будиночків на садових ділянках, погрожували, що битимуть, не давали пити, їсти, ходити в туалет протягом допиту, який міг продовжуватися до 12 годин. Йому відмовили в бажанні зателефонувати родичам і повідомити, де він знаходиться.

Розслідування, порушене за повідомленими потерпілим фактами, ні до чого не привело, оскільки спочатку працівників, яких звинувачували в порушенні прав людини довго не могли опитати та отримати їхні свідчення, а потім розслідування припинили через відсутність у їхніх діях складу злочину або якого-небудь порушення.

Потерпілого та його адвоката відмовився прийняти начальник райвідділу, крім того, їм обом погрожували невідомі, вимагаючи відкликати заяву.

Розслідування цієї справи проводилося працівниками прокуратури. Воно тривало декілька років, періодично закриваючись і відкриваючись знову. Сьогодні один із працівників, який порушував права Ч., обіймає посаду начальника відділу в податковій міліції, один звільнився з органів правопорядку, а ще один переїхав в інше місто.