Вияв професійних умінь студентів-філологів на педагогічній практиці (5 курс), у %

№	Вимоги до проведення студентом-практикантом уроків і виховних заходів	Критерії оцінювання і рівні
		Високий			Достатній			Низький
		ЕГ	КГ	t	ЕГ	КГ	t	ЕГ	КГ	t
1	Моделювання і проведення уроків різних видів (комбінованого, проблемного, інтегрованого, уроку-екскурсії) на вибір	20,3	4,8	3,20	30,5	14,6	2,53	11,1	39,3	4,35
2	Використання міжпредметних зв‘язків на уроці	39,7	15,1	3,76	49,2	28,9	2,76	21,8	37,6	2,25
3	Використання завдань з регіональним компонентом	45,3	24,8	2,86	43,5	29,6	1,89	16,4	35,2	2,81
4	Використання завдань на основі залучення матеріалів навчальних експедицій	18,4	2,4	3,64	52,2	31,6	2,82	11,8	33,5	3,40

Результати цілеспрямованої роботи з формування складових професійної компетентності та складових готовності до педагогічної діяльності в цілому оцінювалися на завершальному етапі. У кількісному вимірі наслідки роботи подані в таблицях 6.9 - 6.11. Отримані результати рівнів сформованості складових професійної компетентності за освітньо-кваліфікаційними рівнями "бакалавр" – "спеціаліст" – "магістр" засвідчили позитивну динаміку процесу формування готовності до педагогічної діяльності. В умовах реалізації запропонованої моделі системи професійної підготовки, побудованої на засадах компетентнісно-орієнтованого підходу, якісні зміни відбувалися швидше в ЕГ. У КГ, де фахова підготовка здійснювалася традиційно, якісні зміни не були такими суттєвими.

Характер відмінностей між результатами сформованості готовності на всіх рівнях у студентів експериментальних груп різних вищих навчальних закладів під час навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної діяльності свідчить про поступовість, дотримання оптимального темпу професу формування утворення, гнучкість характеру функціонування системи професійної підготовки. ^{Як видно з табл. 6.9, у бакалаврів ЕГ зросли показники мовно-мотиваційної готовності: на високому рівні виявилося 9,3% (було – 2,6%), у той час, як у КГ – 4,7% (було - 1,9%), що свідчить про ефективність форм і методів роботи на цьому етапі. Усього в констатувальному (КЕ) та формувальному (ФЕ) експерименті брали участь 580 студентів, з них у КГ – 278 осіб, в ЕГ – 302 особи.}

Зростання відбулося і по інших компонентах готовності до педагогічної діяльності. Підвищилися показники комунікативно-інформаційної готовності: кількість студентів ЕГ на високому рівні виявилося 10,2% (було – 4,7%), у КГ – 8,4% (було - 4,2%), на достатньому – відповідно в ЕГ – 42,8% (було - 29,2%), у КГ – 33,6% (було – 28,7%), на низькому – в ЕГ – 47% (було – 57,6%), у КГ – 54,8% (було – 57,8%). На початковому рівні в ЕГ студентів не виявилося (було – 8,5%), у

Таблиця 6.9.

Рівні сформованості готовності майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності, кваліфікаційний рівень – „бакалавр”, %

вид готовності	мовно-мотиваційна				комунікативно-інформаційна				операційно-діяльнісна
рівень	КЕ		ФЕ		КЕ		ФЕ		КЕ		ФЕ
	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
високий	1,9	2,6	4,7	9,3	4,2	4,7	8,4	10,2	1,5	1,7	4,8	8,4
достатній	20,1	19,7	28,6	38,5	28,7	29,2	33,6	42,8	28,4	31,0	33,4	45,6
низький	70,6	68,5	62,4	49,2	57,8	57,6	54,8	47,0	60,7	56,5	58	42,8
початко-вий	7,4	9,2	4,3	3,0	9,3	8,5	3,2	-	9,4	10,8	3,8	3,2

КГ – 3,2% (було - 9,3%). Зросли показники операційно-діяльнісної готовності: кількість студентів ЕГ на високому рівні виявилося 8,4% (було – 1,7%), у КГ – 4,8% (було - 1,5%), на достатньому – відповідно в ЕГ – 45,6% (було - 31,3%), у КГ – 33,4% (було – 28,4%), на низькому – в ЕГ – 42,8% (було – 56,5%), у КГ – 58% (було – 60,7%). На початковому рівні в ЕГ виявилося 3,2% (було - 10,8%), у КГ – 3,8% (було - 9,4%).

У відносно однакових за рівнем підготовки контрольних і експериментальних групах на рівні спеціаліста на початковому зрізі наприкінці дослідно-експериментальної роботи теж спостерігалися істотні відмінності (див. табл. 6.10). В експерименті були задіяні 328 чоловік, з них у контрольних групах – 152 особи, в експериментальних – 176 осіб.

Зросли показники мовно-мотиваційної готовності: кількість студентів ЕГ на високому рівні виявилося 9,8% (було – 3,6%), у КГ – 4,9% (було - 2,9%), на достатньому – відповідно в ЕГ – 41,1% (було - 22,3%), у КГ – 38,4% (було – 21,4%), на низькому – в ЕГ – 49,1% (було – 66,2%), у КГ – 53,4% (було – 68,6%). На початковому рівні в ЕГ не виявилося (було - 7,9%), у КГ – 3,3% (було – 7,1%).

Таблиця 6.10

Рівні сформованості готовності майбутніх учителів української мови до педагогічної діяльності, кваліфікаційний рівень – „спеціаліст”, у %

вид готовності	мовно-мотиваційна				комунікативно-інформаційна				операційно- діяльнісна
рівень	КЕ		ФЕ		КЕ		ФЕ		КЕ		ФЕ
	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
високий	2,9	3,6	4,9	9,8	3,6	4,0	9,4	13,9	2,7	4,0	7,3	14,8
достатній	21,4	22,3	38,4	41,1	21,8	23,8	38,5	49,2	20	30,2	35,1	52,3
низький	68,6	66,2	53,4	49,1	74,6	72,2	52,1	36,9	64,4	53,0	50,5	28,8
початковий	7,1	7,9	3,3	-	-	-	-	-	12,9	12,8	5,1	3,1

Підвищилися показники комунікативно-інформаційної готовності: кількість студентів ЕГ на високому рівні виявилося 13,9% (було - 4%), у КГ – 9,4% (було - 3,6%), на достатньому – відповідно в ЕГ – 49,2% (було - 23,8%), у КГ – 38,5% (було – 21,8%), на низькому – в ЕГ – 36,9% (було – 72,2%), у КГ – 52,1% (було – 74,6%). Підвищилися показники операційно-діяльнісної готовності: кількість студентів ЕГ на високому рівні виявилося 14,8% (було - 4%), у КГ – 7,3% (було - 2,7%), на достатньому – відповідно в ЕГ – 52,3% (було - 30,2%), у КГ – 35,1% (було – 20%), на низькому – в ЕГ – 28,8% (було – 53%), у КГ – 50,5% (було – 64,7%). На початковому рівні в ЕГ виявилося 3,1% (було - 12,8%), у КГ – 5,1% (було - 12,9%). ^{Це підтверджувало ефективність збагачених курсів, упроваджених спецкурсів, а також практик, науково-дослідної роботи, побудованих на основі компетентнісно-орієнтованого та етнокультурознавчого підходів.}

Істотні відмінності наприкінці експерименту також спостерігалися у відносно однакових за рівнем підготовки КГ і ЕГ на рівні магістра (див. табл. 6.11). В експерименті брав участь 101 магістрант, з них: у контрольних групах – 45 осіб; в експериментальних групах – 56 осіб.

Зросли показники мовно-мотиваційної готовності: кількість магістрів ЕГ на високому рівні виявилося 12% (було – 3,2%), у КГ – 8,7% (було - 2,6%), на

Таблиця 6.11

Рівні сформованості готовності майбутніх учителів української мови до педагогічної діяльності, кваліфікаційний рівень – „магістр”, у %

вид готовності	мовно-мотиваційна				комунікативно-інформаційна				операційно- діяльнісна
рівень	КЕ		ФЕ		КЕ		ФЕ		КЕ		ФЕ
	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
високий	2,6	3,2	8,7	12	3,9	7,7	6,1	14,7	6,8	7,7	9,5	14,6
достатній	23,8	24,5	35,8	46,5	25,6	26,1	37,2	51,8	21,4	33,0	39,5	57,2
низький	68,9	68,2	52,8	41,5	70,5	66,6	56,7	33,5	59,1	50,0	44,2	25,1
початковий	4,7	4,1	2,7	-	-	-	-	-	12,7	9,3	6,8	3,1

достатньому – відповідно в ЕГ – 46,5% (було - 24,5%), у КГ – 35,8% (було – 23,8%), на низькому – в ЕГ – 41,5% (було – 68,2%), у КГ – 52,8% (було – 68,9%). На початковому рівні в ЕГ не виявилося (було – 4,1%), у КГ – 2,7% (було - 4,7%). За даними кінцевого зрізу, для студентів ЕГ з високим рівнем мовно-мотиваційної готовності характерним було зростання інтересу до української мови, літератури, майбутньої професії, потреби й ініціативи в опануванні рідної мови, літератури в контексті української та світової культури, глибокого переконання в суспільній і духовно-моральній значущості національної мови для виховання високого ідеалу українця; яскраво вираженої потреби в постійному творчому самовдосконаленні; інтересу до творчого підходу у викладанні української мови і літератури; зацікавленості в розвитку власного творчого потенціалу; високого рівня бажання навчитися використовувати нові інформаційні технології з метою кращого пізнання ролі культури рідного народу і мови; розвиток філологічної культури.

Підвищилися показники комунікативно-інформаційної готовності: кількість студентів ЕГ на високому рівні виявилося 14,7% (було – 7,7%), у КГ – 6,1% (було - 3,9%), на достатньому – відповідно в ЕГ – 51,8% (було - 26,1%), у КГ – 37,2% (було – 25,6%), на низькому – в ЕГ – 33,5% (було – 66,2%), у КГ – 56,7% (було – 70,5%). Слід зазначити, що відповіді студентів з високим рівнем готовності засвідчували глибоке володіння знаннями мовної системи, фольклору і літератури українського й інших народів в їх історичному розвитку та на сучасному етапі, а також знаннями загальної, вікової, педагогічної, когнітивної психології, основ методики навчання мови, літератури, були здатні їх використовувати в педагогічній діяльності.

Зросли показники операційно-діяльнісної готовності: кількість магістрів ЕГ на високому рівні виявилося 14,6% (було – 7,7,%), у КГ – 9,5% (було - 6,8%), на достатньому – відповідно в ЕГ – 57,2% (було - 33%), у КГ – 39,5% (було – 21,4%), на низькому – в ЕГ – 25,1% (було - 50%), у КГ – 44,2% (було – 59,1%). На початковому рівні в ЕГ виявилося 3,1% (було - 9,3%), у КГ – 6,8% (було - 12,7%). На основі набутих знань студенти з високим рівнем готовності професійно-грамотно і комунікативно-доцільно володіли рідною мовою, вміло моделювали авторські форми і методи уроків на регіональній основі, виконували наукові дослідження з урахуванням етнокультурознавчого підходу, здійснювали пошук, накопичувати й обробляти наукову інформацію, працювали з навчально-методичними комплексами, електронними посібниками. Зважаючи, що професійна компетентність формується в умовах реальної педагогічної діяльності, приходимо до висновку, що саме студентів високого рівня готовності можна вважати професійно компетентними на час закінчення навчання у вищому педагогічному навчальному закладі. Ефективною педагогічною умовою виявилася науково-дослідна діяльність студентів, яка виступала системостворюючим компонентом між складовими професійної підготовки: навчально-пізнавальною, науково-дослідною, практичною діяльністю. Участь студентів у різних формах наукової діяльності, а також у роботі науково-дослідної лабораторії дала можливість підвищити рівень готовності до майбутньої педагогічної діяльності.

Як бачимо, динаміка формування готовності студентів КГ в умовах традиційного навчання не була достатньо високою на всіх рівнях. Це підтверджує думку про те, що існуюча на сьогодні традиційна підготовка не дає цілісного уявлення про роль і значення дослідницької діяльності в роботі вчителя, не орієнтує на реалізацію його творчого потенціалу з метою запровадження нових педагогічних технологій, активного використання компетентнісно-орієнтованого, особистісно зорієнтованого, етнокультурознавчого підходів до розвитку школярів. У вищій школі наявні такі проблеми, як недостатнє методичне забезпечення процесу фахової підготовки майбутнього вчителя-словесника до дослідницької педагогічної діяльності, неузгоджені між собою залишаються навчально-пізнавальна, науково-дослідна діяльність і система навчально-пошукових і педагогічної практик в умовах багаторівневого навчання (бакалавр – спеціаліст – магістр), відсутнє єдине розуміння результату професійної підготовки.

Отже, дослідно-експериментальна робота загалом підтвердила ефективність шляхів удосконалення навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності і системи навчально-пошукових і педагогічної практик в умовах багаторівневого навчання майбутніх учителів української мови і літератури (бакалавр – спеціаліст – магістр) у вищих педагогічних навчальних закладах. Проведене дослідження загалом підтвердило припущення про те, що забезпечити у майбутніх вчителів української мови і літератури формування готовності до педагогічної діяльності можна, якщо зміст, форми, методи навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної діяльності будуть доцільно поєднані і спрямовані на формування культуромовної особистості педагогів та їх професійної компетентності.