5.1.3. Інтегративні знання в курсі “Вступ до слов'янської філології”

Продовження діалогу з культурами інших народів триває в наступному інтегрованому курсі "Вступ до слов’янської філології". Враховуючи те, що слов’янська філологія – це сукупність наук і дисциплін, об’єктом дослідження яких є також література, усна народна творчість, історія, матеріальна і духовна культура слов’янських народів, вважаємо за доцільне подавати розгляд тем навчальної дисципліни не лише в історико-лінгвістичному, як це пропонується традиційно [108; 595], а й у лінгвокультурологічному, літературознавчому, етнопедагогічному, етнопсихологічному аспектах.

Опанування навчального курсу ґрунтується на відомостях з вітчизняної історії та історії слов'янських країн, сучасної української мови, культурології, географії, слов'янської міфології, народознавства, порівняльної історії слов′янських літератур. Головні принципи, на яких будується курс, – науковість, системність, доступність. Досвід показує: заняття з досить складної дисципліни повинні мати особистісно-діяльнісне спрямування, відзначатися проблемно-пошуковим підходом, органічним зв'язком мови і культури, орієнтацією на пізнання, розвиток критичного мислення. Сьогодення вимагає не стандартних лекцій і практичних занять, а діалогу, який передбачає аналіз проблемних ситуацій, імпровізації, творчі пошуки.

Одним з основних завдань курсу є виховання мовної толерантності, носія національної духовності, шанувальника рідної та інших мов. Студентам доцільно прореферувати дослідження А.Білецького “Про мову і мовознавство”, Г.Півторака “Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов”, В.Іванишина і Я.Радевича-Винницького “Мова і нація”, І.Огієнка “Наука про рідномовні обов΄язки”, Г.Ващенка “Виховний ідеал”. Наслідком виконаної роботи, як показує досвід, є усвідомлення різноманітності мов та їх рівноцінності в забезпеченні потреб людини у спілкуванні, вираженні думок, бажань. Такий підхід спонукає студентську молодь глибше вивчати питання, які стосуються особливостей світогляду, історії, культури, характеру, менталітету українців та інших слов'янських народів.

Пізнання законів мовної еволюції допоможе студентам зрозуміти процеси сучасного розвитку цього важливого чинника консолідації держави. Опрацьовуючи, зокрема питання “Батьківщина і мова”, вдаємося до дискусії філософсько-культурологічного спрямування. Підґрунтям міркувань слугують вислови В.Сухомлинського і Г.Гадамера:

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той, хто може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім΄ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду і племені.

Батьківщина – це твоє рідне слово. Знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Це мова великого народу, великої культури. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки.." (В.Сухомлинський).

...Але що таке для нас батьківщина...? Де це місце і де воно було б, якби не було мови? Коли ми говоримо про споконвічність батьківщини, ми зараховуємо сюди передусім мову. ... в рідній мові струменить близькість до свого, у ній — звичаї, традиції й знайомий світ....у реальному вимірі батьківщина — це передусім мовна батьківщина. Рідна мова вміщує для кожного елемент зв’язку зі споконвічною батьківщиною. ...Життя — це заглиблення в мову. (Г.Гадамер).

Звернемо увагу на стиль текстів, ключові слова, визначимо проблеми, на яких акцентують український педагог і німецький філософ: що ж таке батьківщина для сучасної людини, яка живе в умовах глобалізації та підвищеної мобільності?

У майбутній професійній діяльності, навчаючи дітей рідної мови, такий учитель правильно окреслить її місце в системі мов світу, зокрема в сім´ї слов´янських мов.

На культурознавчих засадах будується вивчення теми ''Сучасні слов'янські народи і їх мови." Система завдань спрямовується на розгляд мовної картини світу українського народу в контексті культур інших народів. Пропонуючи для порівняльного аналізу культурознавчі тексти, розглядаємо їх як візитку національної своєрідності кожного народу. Тематика текстів стосується історії, літератури, географії, культури слов’янських народів, а зміст сприяє формуванню наукового світогляду, вихованню почуттів патріотизму. Популярності набуває застосування проблемних медіатехнологій (використання паралельно розповіді викладача і студента, відеозаписів, театралізованих "постановок").

Практичні заняття доцільно наповнюємо інтерактивними технологіями, технологіями опрацювання дискусійних питань тощо. Широкі проблемно-пошукові можливості для реалізації міжпредметних взаємозв'язків пропонують семінари-конференції. На таких заходах студенти ознайомлюються з періодизацією історії слов΄янської філології, науковими центрами слов΄ян, основними напрямами досліджень, науково-педагогічною діяльністю видатних учених-славістів, характеризують визначних фахівців як культуромовних особистостей. Заняття-екскурсії, "діалоги особистостей" доповнюємо виставками наукових праць учених-славістів і студентських рефератів, технологією "Обери позицію", елементами рольової гри, за допомогою якої дослідники представляють концепції різних наукових шкіл у слов´янському мовознавстві. Під час такої роботи майбутні вчителі-словесники вчаться висувати гіпотези, аналізувати, інтегрувати, трансформувати інформацію, здійснювати дослідницьку діяльність.

Опрацьовуючи наукові джерела, тексти художньої літератури, матеріали засобів масової інформації, аудіо-, відеозаписи, студенти набувають умінь характеризувати в загальних рисах концептуальні ідеї вчених щодо місця слов´янських мов і, зокрема, рідної в системі світових та в сім'ї близькоспоріднених мов, вчаться встановлювати відмінності між групами слов’янських мов. Робота з текстами слов’янських книг, газет, журналів, перегляд відеорепортажів, аналіз культурологічних Інтернет-сайтів слов'янських держав формує у студентів навички дослідницької діяльності, сприяє пізнанню світу ментальності кожного з народів, прагненню хоча б на елементарному рівні опанувати іншу мову, замислитися над проблемами формування мовної особистості учнівської молоді в різних країнах.

Такі завдання стимулюють розвиток культуромовної особистості майбутнього вчителя української мови і літертури, його інтелекту, творчих здібностей, свободи мислення. Лише вчитель, котрий є елітарною мовною особистістю, здатний у майбутньому виховати таку ж особистість, а своєрідність мовної особистості вчителя визначається передусім мовою, включеною в національну культуру. На жаль, падіння авторитету мови, культивування в суспільстві почуття національної "ущербності" згубно відображається на статусі рідної мови в сучасному суспільстві. Отже, особистість повинна усвідомити потребу в оволодінні мистецтвом слова, визначити своє місце і можливості самореалізації у світі людей, які спілкуються.

Одним з головних завдань у підготовці вчителів української мови і літератури вважаємо вироблення таких якостей словесного вираження, як правильність, точність, послідовність, чистота, виразність, багатство і доречність, а також розвиток мислення, пам'яті, уваги, кмітливості, комунікативних навичок і вмінь. На заняттях з теми "Лексика слов'янських мов'' цьому прислужиться система вправ із семантики, омонімії, синонімії, антонімії, етимології української та інших слов'янських мов. Застосовуючи проблемно-пошукові методи, пояснюємо, наприклад, як передається значення слова "дуже" у слов΄янських мовах (примітка: в рос. очень, у біл. вельми, у чес. velmi, у словац. velmi, у болг. много, у сербо-хорв. много, у макед. многу, у польськ. вardzo, у словенськ. zelo) тощо.

Текстовий матеріал, запропонований студентам з українських художніх творів, спрямовуємо також на пошук і пояснення лексичних запозичень (наприклад, з польської – скарга, ліжко, обіцяти, кепський, білизна, місто; з білоруської – нащадак, понеділок; з чеської мови – брама, паркан, речник, часопис та ін). У процесі роботи наголошуємо, що такі запозичення, зумовлені економічними, політичними і культурними стосунками між українським та іншими слов΄янськими мовами, долучалися до словника впродовж усієї історії українського народу. Вказуємо на глибоко національний і самобутній зміст фразеології, наголошуємо, що при перекладі пареміографічного фонду з однієї мови на іншу важливо знати особливості ментальності кожного з народів.

Розширенню, поглибленню знань у галузі культури слов'янських народів сприяє тема “Традиції слов´янських народів”. На матеріалі різноманітної науково-навчальної, довідкової, художньої літератури шляхом аналізу текстів, виконання тестових завдань, огляду відеозаписів, моделювання ігрових ситуацій розглядаємо питання взаємовпливу культур, спільних та відмінних рис у побуті, ремеслах, родинних, календарних звичаях і обрядах українців, поляків, македонців, болгар, білорусів, чехів, росіян, словаків, сербів, словенів, хорватів, лужичан. Аналіз виховних традицій дає змогу студентам-філологам дійти висновку про те, що кожний із збережених обрядів слов'ян пронизує родинність.

Розгляд комплексу теоретичних і практичних питань, які розкривають історико-лінгвістичні корені слов’ян від давнини до сучасності, традиції слов’янських народів продовжуємо під час вивчення української діалектології, старослов´янської мови, окремих слов´янських мов, історії української мови, історичної граматики, у курсах української і зарубіжної літератури, методики викладання української мови, педагогіки. Отже, засобами слов´янського слова викладач має допомогти студентам усвідомити престижність, перспективність мови як національного явища, пробудити в них гордість за досягнення українців в історії людства. Теоретичні знання та практичні навички, здобуті на заняттях із слов'янської філології, розширені й поглиблені іншими дисциплінами, майбутні словесники реалізують у практичній педагогічній діяльності.