Система безперервної практики студентів-філологів у педагогічному університеті

Кваліфі- кац. рівень	Вид практики	Місце в навч. плані	Керівництво, вид контролю	Сформовані компетенції
БАКАЛАВР	пасивна про-педевтична педпрактика; фольклорна практика	1 курс 1 курс, 2 сем.,	кафедри педагогіки і психології; кафедра української літератури; диференц. залік	педагогічна; психологічна; фольклорна, етнокульту-рознавча
	пасивна аналітична педпрактика; діалектологічна практика	2 курс, 3-4 сем. 2 курс, 4 семестр	кафедри педагогіки і психології; кафедра української мови; диференц. залік	педагогічна; психологічна; лінгвістична, мовна, етно- культурознав- ча
	комплексна аналітична педпрактика літня педаго-гічна практика	3 курс, 5 семестр 3 курс, 6 семестр	кафедри педагогіки, психології, педагог. майстерності, фахові кафедри; кафедри педагогіки, психології; диф.залік	педагогічна; психологічна; методична; дослідницька; мовна; комунікативна
	навчально-виховна прак-тика (5-9 класи); етнографічна практика	4 курс, 8 семестр 4 курс, 8 семестр	кафедри педагогіки, психології, диф.залік фахові кафедри; кафедра української літератури, диф.залік	педагогічна; психологічна; методична; дослідницька; етнокультурозн
СПЕЦІАЛСТ/ МАГІСТР	комплексна навчально-залі-кова практика (10-11 класи)	5- 6 курси 9 семестр	кафедри педагогіки, психології; фахові кафедри; диференц. залік	методична; дослідницька; інформаційна, педагогічна; психологічна;
	педагогічна практика в гімназіях, ліцеях, колегіумах, ВНЗ	9, 11 семестр	кафедри педагогіки, психології; фахові кафедри; диференц. залік	методична; дослідницька; інформаційна; педагогічна; психологічна; комунікативна; етнокультурозн

Розвиток культуромовних особистостей студентів-філологів засобами навчально-пошукових експедицій.

Участь студентів у навчально-наукових експедиціях дає можливість осмислити світ народної культури, заглибитися у філософсько-психологічну мудрість традиційного світогляду, в ментальність, "закодовану" в мовленні жителів різних реґіонів України, інтенсифікує розвиток професійно-педагогічного мислення, творчих здібностей, дослідницького досвіду, необхідного для інноваційної педагогічної діяльності. Оволодіння спектром відповідних знань і вмінь допомагає вчителеві української мови і літератури розробляти і впроваджувати у шкільні програми “регіональний компонент”. Крім того, спілкування з різними категоріями населення поглиблює психологічну компетенцію майбутніх педагогів: студенти вчаться розуміти сьогоднішнього сільського жителя, його "затаєний" біль і тривогу за родину, рідне село, країну.

Фольклорна практика розширює уявлення майбутніх словесників про динаміку розвитку мистецтва родинного слова, роль усної народної творчості в житті народу, аналізувати автентичні форми народної культури, естетичне забарвлення фольклорної пам'ятки, психолого-педагогічний ефект фольклорного мовлення. Наукова мета фольклорно-краєзнавчих експедицій – формувати навички роботи збирача, здійснювати самостійні функціональні спостереження над регіональним побутуванням і видозміною фольклорних жанрів, екологією фольклору, різними проявами культури і психології респондентів, залежності фольклорного мислення від способу занять сільського чи міського населення; виховна – пробуджувати у студентів інтерес до історії рідного краю, повагу і гордість за багату культурну спадщину українського народу, його естетичні смаки; психолого-педагогічна – ознайомитися з вихованням дітей, опанувати мистецтво розмови із сільськими і міськими жителями. Вдало побудовані питання "занурюють" інформаторів у світ його спогадів і відчуттів, відображених у народних прислів'ях, піснях, легендах тощо. Метою літературно-краєзнавчої практики є вивчення регіональних аспектів літератури, озброєння студентів навичками практичної реалізації форм і методів краєзнавчих досліджень.

При виконанні комплексного обстеження сучасного стану розвитку фольклору обраного району студентам важливо звернути увагу на структуру народнопоетичного матеріалу, представленого різними віковими, статевими і професійними групами населення, місце в ньому традиційних фольклорних жанрів і новотворів, навчитися з’ясовувати вияви міжнаціональних фольклорних зв’язків, впливи на фольклор сучасної літератури і професійного музичного мистецтва. За таких умов учасники фольклорної практики вперше виступають у ролі дослідників: накопичують матеріал для подальшого аналізу процесів, які визначають еволюцію сучасного українського фольклору, тобто готують первинне наукове дослідження для подальшої курсової, дипломної чи магістерської роботи.

У сучасних соціокультурних умовах важливим аспектом підготовки майбутніх учителів-словесників є вивчення мовної диференціації суспільства (поняття "мовна диференціація" ми розглядаємо як наявність у мовленні носіїв мови загальновживаних і соціально-територіальних елементів) і вміння орієнтуватися в ній. Отже, діалектологічна практика вважається прекрасною школою прилучення до таємниць мови й лінгвістичної науки, формування мовної, соціолінгвістичної, етнолінгвістичної компетенції. У діалоговому просторі села і міста студенти поглиблюють уявлення про духовно-матеріальну культуру різних регіонів України,

детальніше знайомляться з основними лексико-граматичними і фонетичними особливостями діалекту, на якому їм доведеться слухати і записувати фольклорні твори), спостерігають за процесом "згасання" говорів як повноцінних комунікативних систем, виробляють основні навички збору, обробки, аналізу автентичного матеріалу, наочно опановують метод картографування мовних фактів та психологію діалектного спілкування.

Соціолінгвістичні експедиції спрямовані на дослідження проблем дво- і багатомовності, різних типів мовних особистостей у конкретному соціумі, створення "соціолінгвістичного портрету" (термін – Т.Ніколаєвої, М. Панова) сучасника у дзеркалі його лексикону. Проведення таких експедицій вимагає значних організаційних зусиль і фінансових витрат, адже отримати об'єктивні дані про мовленнєву поведінку людей або певної соціальної групи можна лише із застосуванням апробованої методики, підготовлених збирачів-інтерв'юерів, вдало обраної сукупності обстежених інформантів. Набуття знань про лінгвістичні особливості рідного краю, ознайомлення з історією діалектів і сучасним станом, етнографічними особливостями цієї місцевості, культурою і побутом народу створює базу для подальшого вивчення тематично орієнтованого діалектного матеріалу в лінгвістичних, психолого-педагогічних, методичних курсах.

Формуванню етнокультурознавчої, методичної, педагогічної компетенції майбутнього вчителя української мови і літератури сприяють етнографічна і музейна практики. Ці види практик на філологічних факультетах педуніверситетів для низки спеціалізацій уведені нещодавно і спрямовані на вивчення етногенезу українського народу, його етнічної історії, етнічної специфіки матеріальної і духовної культури. Опанування виховних традицій і духовного світу народу України спонукає до глибшого усвідомлення своєрідності українського народу, виховує почуття поваги до інших народів, загальнолюдські і національні цінності. Етнографічні пошуки позитивно впливають на вдосконалення соціокультурної, культурознавчої компетенції, готовності і здатності до "діалогу культур", що пропонує знання власної культури і культури національних меншин.

У зв΄язку з тим, що етнографічна практика передбачає розгляд музейних експонатів, завдання етнографічної і музейної практик частково перетинаються. Під час такої практики студенти знайомляться з різними типами музеїв, основними видами діяльності працівника музею (комплектування, зберігання, експонування, реставрація, науково-дослідна, просвітницька, педагогічна діяльність), з традиційними (екскурсія, лекція, бесіда) та інноваційними формами (віртуальні подорожі, театральні вистави) музейної роботи. Вони наочніше усвідомлюють, що кожна деталь архітектури будинку, елемент інтер΄єру, стенд, створений руками наукових співробітників музею, книга є "унікальним механізмом соціально-культурної комунікації" [378, с.27]: несуть інформацію про епоху і стиль життя, виступають джерелом ціннісної орієнтації, емоційно-почуттєвого сприйняття. Творчі лабораторії музеїв спонукають студентів до критичного самоаналізу своїх мистецьких здібностей.

Під час польових практик і експедиційної роботи важлива роль відводиться робочому щоденнику, де пошуковцями систематично записуються спостереження за функціонуванням творів усної народної творчості, діалектним мовленням, етнографічних пам'яток тощо. Необхідність отримання мобільної інформації, багатовимірного експедиційного обстеження місцевих традицій детермінує посилення уваги до інформаційної компетенції. Пошукувачам необхідно володіти технічними засобами фіксування роботи експедиції, навичками комп'ютерної грамотності (для створення електронної бази навчальних експедицій) тощо.

Матеріали практики складають основу фольклорно-етнографічного архіву філологічних кафедр та науково-дослідних лабораторій університетів, збагачують фонди авторських записів фольклорних текстів, фонди магнітофонних, відеозаписів, фотографій, образотворчих матеріалів, предметів народного побуту, декоративного мистецтва, цінність яких визначає постійно діюча експертна комісія краєзнавців. Вагоме місце в таких лабораторіях займають фонди науково-дослідної роботи, де представлені курсові, дипломні, магістерські дослідження, тексти доповідей студентів і викладачів на наукових конференціях.

Антропоцентристський підхід до навчальних експедицій, коли в центрі перебуває особистість інформатора, потребує принципово нового підходу до навчальних дисциплін, які передують таким практикам. Необхідність проведення соціолінгвістичних обстежень у період діалектологічної практики (або соціолінгвістичної, як це практикується у Луганському НПУ, Житомирському ДУ, Глухівському ДПУ) робить доцільним розгляд у курсах української діалектології, сучасної української мови, соціальної педагогіки, психології, методики викладання української мови зокрема таких питань, як "Соціальні діалекти і мовна характеристика мовця", "Оцінка соціального становища мовця за його помилками", "Мова міста", "Методика викладання української мови в діалектних і сучасних соціолінгвістичних умовах".

Для перевірки знань, умінь, складових професійної компетентності, набутих під час конкретної навчально-наукової практики, можна застосувати як традиційні види контролю (звітні матеріали, захист практик, залік), так і нетрадиційні (тестування, рейтингова система, моніторинг). Важливими критеріями оцінювання виступають також рівень мотивації, вияв науково-дослідної зацікавленості й активності, відповідального і творчого ставлення до роботи; особистісні якості студента; обсяг, глибина і рівень володіння знаннями регіонального матеріалу; вміння критично і творчо розглядати наявні джерела, робити самостійні логічні висновки на основі зібраних матеріалів та наукових даних; рівень сформованості професійно-педагогічних, професійно-ціннісних навичок, розвиток філологічного, педагогічного мислення, його гнучкість, оперативність, мобільність, системність, креативність, самостійність.

Набуті у процесі навчальних практик навички сприяють успішному виконанню професійних обов'язків на педагогічній практиці. Її мета і завдання - поглибити й закріпити теоретичні знання, вдосконалити лінгвістичну, мовну, комунікативну, літературну, психологічну, педагогічну, методичну, дослідницьку компетенції студентів, допомогти молодим дослідникам опанувати нові освітні технології.

Педагогічна практика в системі професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури

Педагогічна практика пронизує всі компоненти професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури і відбувається протягом усіх років навчання у ВНЗ. Її особливістю є те, що студенти отримують можливість поглибити й інтегрувати теоретичні знання, науково-педагогічний досвід, набутий у навчально-пошукових практиках (фольклорної і літературно-краєзнавчої, діалектологічної і соціолінгвістичної, етнографічної і музейної), в єдину систему професійних знань, умінь, навичок. Наскільки педагогічна практика виявиться успішною, чи дасть можливість нашим вихованцям по-справжньому випробувати свої творчі здібності, зреалізувати себе як фахівця-дослідника, від цього залежить їхня подальша професійна доля. Досвід показує, що кожну наступну педагогічну практику, яка має свої специфічні навчальні, наукові, виховні, професійні цілі, необхідно проводити з урахуванням мети і завдань попередньої, паралельної або наступної навчально-пошукової і педагогічної практик. Цілком прийнятною вважаємо концепцію педагогічної практики, розроблену Т.Гребенюк. Російська дослідниця доводить, що практика є цілісним процесом і сприяє саморозвитку студента, розвитку його психічних і особистісних властивостей та якостей. Цілісність, і в цьому має рацію науковець, забезпечується єдністю між складовими і формами діяльності, всіма сторонами психіки і особистості студента [134].

У педуніверситеті пропонуються такі педагогічні практики. На освітньо-кваліфікаційному рівні бакалавр: на 1 курсі – пасивна педагогічна пропедевтична, на 2-ому – пасивна педагогічна аналітична, на 3-ому - комплексна аналітична і літня виховна, на 4-ому - комплексна навчально-виховна у 5-9 класах. Підготовку спеціаліста завершує комплексна навчально-залікова практика в 9-11 класах загальноосвітньої школи та закладах нового типу, професійне становлення магістра відбувається під час педагогічної практики в закладах нового типу та ВНЗ. Координування функцій педагогічних і навчально-пошукових практик розглянемо за табл.4.3.

Зокрема, пропедевтична пасивна педагогічна практика на першому курсі передбачає ознайомлення зі станом навчально-виховної роботи в загальноосвітній школі; “творчою лабораторією” вчителя української мови і літератури, обладнанням навчального кабінету; формами організації роботи позакласної, позашкільної виховної роботи; обов’язками класного керівника, специфікою його роботи з учнями з урахуванням їх індивідуальних, психологічних, вікових особливостей; відвідування класних годин, позакласних заходів, занять гуртка, секції, літературного об'єднання, підготовку виступу перед учнями.

Враховуючи завдання практики, в тісному взаємозв'язку насамперед працюють кафедри педагогіки і психології. Водночас паралельно за участю викладачів кафедри української літератури відбувається підготовка першокурсників до фольклорної і літературно-краєзнавчої практики. Ознайомлюючи студентів зі станом виховного процесу у школах, пропонуємо їм виконати первинні опитування, інтерв'ювання учнів на знання фольклору та літератури рідного краю, виявити естетичний вплив народної пісні, легенди, казки на молоде покоління, з'ясувати особливості шкільної краєзнавчої роботи, допомогти вчителям підготувати

Таблиця 4.3

Координування функцій практик у системі професійної підготовки

Освітньо-кваліф. рівень, Курс Назва практики	Бакалавр				Спеціаліст	Магістр
	1	2	3	4	5	6
фольклорна і літературно- краєзнавча	2 сем.
діалектологічна або соціолінгвістична		4 сем.
етнографічна або музейна					9 сем.
педагогічна безвід-ривна у 5-11 кл.: 1.пасивна пропедев-тична у 5-9 кл., 2.пасивна аналітична у 5-9 кл., 3.комплексна аналі-тична у 5-9 класах; літня виховна у 5-9 класах; 4.комплексна навчаль- но-залікова у 5-9 класах ЗОЗ; 5.комплексна, навчаль- но-виховна у 10-11 класах ЗОЗ і вищих закладах І –ІІ рівнів акредитації; 6.магістерська у ЗОЗ нового типу, ВНЗ	2 сем.	3 - 4 сем.	5-6/ 6 сем.	8 сем.	9 сем.	11 – 12 семестр