5.2. Інтегровані спецкурси у професійній підготовці студентів-філологів

У сучасному загальноосвітньому закладі дедалі важливішим стає опанування українською мовою і літературою як матеріальною і духовною цінністю народу. На потребі формування етно-, соціокультурної компетенції учнів указується у Державному стандарті базової і повної середньої освіти, шкільних програмах. Такі вимоги посилюють увагу до вдосконалення професійної підготовки вчителя української мови і літератури, формування його етнолінгвопедагогічної культури. Виникає потреба у спецкурсах, які виконують функцію інтеграційної ланки між філологічним, психолого-педагогічним, методичним блоками професійної підготовки. Їх ключовими, системостворюючим компонентами виступають поняття "людина як культоромовна особистість", "вчитель як компетентний фахівець-дослідник". На різних освітньо-кваліфікаційних рівнях в умовах вищого педагогічного навчального закладу такі функції виконують спецкурси: "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника" (для студентів 3 курсу), "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника" (для студентів 4 курсу), "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури" (для студентів 5 курсу), "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах" (для магістрантів). Розглянемо ці спецкурси.

Логічним продовженням україно-культурознавчої лінії виступає спецкурс "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", присвячений теоретичним і практичним питанням етнолінгвопедагогіки, етнолінгвістики, етнолінгво-дидактичної культури, поглибленню лінгвокультурознавчої, методичної компетенції вчителя-словесника. Пропонований спецкурс ураховує міжпредметні зв'язки з дисциплінами загальногуманітарного, психолого-педагогічного, методичного, лінгвістичного, літературознавчих циклів. Мета курсу – розширити уявлення студентів про національну специфіку мовної картини світу, функції мови, взаємозв’язок мови і культури, народну культуру як обَ'єкт етнолінгвістики, розвиток етнолінгвістики в Україні і за кордоном, формування етнолінгводидактичної культури майбутніх учителів-словесників, розвиток у них умінь етнолінгвістичного аналізу текстів при викладанні фахових предметів у загальноосвітньому закладі.

Лекційно-практичні заняття спрямовані на розгляд теоретичних і практичних питань етнолінгвопедагогіки, дослідження світогляду українського народу, його історії, культури, характеру, україномовної картини світу в зіставленні з національно-мовною картиною світу інших народів, виховання фахівця з широким філологічно-педагогічним світоглядом. Розробляючи важливі аспекти етнолінгводидактичної підготовки вчителя-словесника, спрямованої на національно-мовне виховання особистості школяра, спираємося на рекомендації Державної національної програми "Освіта", концепції мовної, літературної освіти, праці науковців з мовознавства, лінгводидактики, педагогіки (О.Потебні, М.Сумцова, О.Біляєва, В.Жайворонка, В.Кононенка, В.Манакіна, Л.Мацько, В.Мельничайка, Н.Миропольської, М.Пентилюк, О.Потапенка, М.Стельмаховича, Л.Смолінської та ін. [55; 56; 182; 262; 342; 357]).

Ключовими поняттями курсу обрані такі: "етнолінгвістика" на позначення науки, яка перебуває на перетині етнографії та лінгвістики і вивчає взаємодію мовних, етнокультурних, етнопсихологічних факторів; "етнолінгвопедагогіка" як система знань, принципів, засобів, виховного досвіду народу, виражена на лексичному, фразеологічному та інших мовних рівнях; "етнолінгводидактика", що ґрунтується на джерельній базі етнолінгвістики і визначає принципи та прийоми вивчення рідної мови на основі етнокультурних, етнопсихологічних, етносоціальних даних.

Формування етнолінгводидактичної культури передбачає опрацювання широкого кола питань загальнофілологічного, загальнокультурного спрямування, тому предметом спецкурсу виступають тематичні групи лексики, які відображають особливості життя, світобачення і світосприйняття українців, діалектно забарвлена лексика, екзотизми, етнографізми, етноніми, лінгвоніми, фраземи, демінутиви. Джерелом етнолінгвістичних пошуків слугують тексти усної народної творчості, художньої літератури, записи, виконані студентами під час фольклорної, діалектологічної, етнографічної практик, різноманітні мовознавчі словники, наукові праці. Мета курсу – формування етнолінгводидактичної культури майбутніх учителів-словесників, вироблення у них умінь етнолінгвістичного аналізу текстів при викладанні фахових предметів у загальноосвітньому закладі.

Курс спрямований на формування у студентів-філологів умінь:

• аналізувати, порiвнювати, узагальнювати етномовнi явища;

• виконувати історико-культурологічні дослідження слів-історизмів, етнографізмів, діалектизмів, народних фразем;

• характеризувати етнокультурний оцінний зміст засобів словотворення, граматики, синтаксичних конструкцій, аналiзувати фольклорний або художній текст у поєднанні з наочністю (виробами народної творчості, творами живопису, аудіо-, відеозаписами, фотографіями, мультимедійними засобами);

• здійснювати етнолiнгвiстичнi розвiдки у словниках української мови; виконувати самостійну пошукову роботу з етнолінгвокультури рідного краю;

• добирати систему завдань, дидактичний матеріал, навчальну, навчально-методичну, наукову, довідникову літературу з метою використання її у практичній діяльності.

Програма спецкурсу ґрунтується на сучасних підходах до творчої самореалізації особистості, враховує принципи системності, наступності, міжпредметних зв'язків, культуровідповідності, особистісно зорієнтованого навчання в підготовці майбутнього вчителя української мови і літератури.

Заняття побудовані за модульним принципом. Опрацьовуючи, наприклад, модуль "Роль курсу в системі професійної підготовки вчителя української мови і літератури", окреслюємо культурознавчу концепцію філологічної освіти, основні засади етнолінгводидактики, поняття культуромовної особистості, лінгводидактичні основи національно-мовного виховання. На семінарських заняттях аналізуємо шкільні програми з української мови про роль і значення етнокультурознавчого компонента як важливого засобу виховання національно-свідомих громадян, особливості відображення національно-мовного виховання у працях Я.Коменського, І.Песталоцці, українознавчі дослідження М.Максимовича, П.Куліша, В.Хвойки, педагогічна спадщину Г.Сковороди, О.Духновича, К.Ушинського, І.Огієнка, Г.Ващенка, М.Грушевського, проблеми “рідномовного” навчання в лінгводидактичній спадщині Ф.Буслаєва, І.Срезневського, етнопсихологічні основи національного самоусвідомлення українців у світоглядній концепції О.Потебні та ін. За численними працями мовознавців з'ясовуємо складові національно-мовної особистості вчителя-словесника: мовне чуття естетичної цінності рідного слова, мовний смак, мовну стійкість, соціолінгвістичний, етнологічний, культурознавчий підходи до формування культуромовної особистості вчителя-словесника.

Генезис етнолінгвістики, етнопедагогіки, принципи і прийоми етнолінгвістики, джерельне коло етнолінгвістичних студій розглядаємо в модулі "Мовні знаки національної культури". Зокрема, звертаємося до з′ясування проблем філософії мови і культури у працях Г.Гердера, В.фон Гумбольдта, Хьонігсвальда, Хаймза, Е.Сепіра, Б.Уорфа, праць М.Толстого, М.Трубецького, Р.Боаса, Д.Зеленіна, Е.Карського, О.Шахматова, О.Соболевського, В.Телії, вивчаємо тенденції сучасної української етнолінгвістики (дослідження Н.Бабич, В.Жайворонка, С.Єрмоленко, Н.Сологуб, В.Лучика, Г.Онкович, М.Кочергана, В.Кононенка, В.Мокієнка, А.Поповського, В.Ужченка та ін.).

Практичний характер мають завдання модуля "Формування етнолінгводидактичної культури вчителя-словесника". Для аналізу студентам пропонуються лексеми, фраземи, слова-символи, деривати під кутом зору етнолінгвістичного підходу, пошукова робота, а саме: студіювання тлумачних, етимологічних, фразеологічних та інших словників, укладання електронного етнолінгвістичного словника (назв спорідненості, рослин, часових проміжків, ономастики тощо); аналіз польових матеріалів будівельної, ковальської, весільно-, поховально-обрядової, мовноетикетної лексики, зібраної студентами під час навчальних експедицій у селах Східного Полісся. Досвід показує, що процес вивчення такого курсу має ґрунтуватися на самостійній роботі студентів, тому що саме такий вид роботи виробляє вміння і навички усного і писемного мовлення, розвиває логічне й образне мислення, уяву, пам'ять.

Важливою складовою курсу є також опрацювання методики використання етнолінгвістичних матеріалів на уроках української мови і літератури, моделювання і проведення виховних заходів з етнолінгвокультури (складання сценаріїв етнолінгвістичних ігор та конкурсів), організація фольклорно-етнографічного кабінету, робота з наочністю (виробами народної творчості, творами живопису, фотографіями, аудіо-, відеозаписами, електронним посібником), з'ясування можливостей Інтернет-ресурсів. Передбачається виконання завдань, спрямованих на підвищення культури усного і писемного мовлення, підготовка наукових праць, кращі з яких пропонуються до участі в науково-практичній конференції, а також для написання дипломної або магістерської роботи.

Логічним продовженням попередніх спецкурсів, поглиблення складових професійної компетентності, вдосконалення підготовки до педагогічної практики на етапі бакалавра (4 курс) виступає спецкурс "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника". Спецкурс розрахований на студентів, які вже брали участь у фольклорній і літературно-краєзнавчій, діалектологічній або соціолінгвістичній, пасивній та аналітичній педагогічній практиках і готуються до навчально-виховної практики на робочому місці вчителя у 5 – 9 класах. Набутий студентами досвід дає можливість зосередитися на з'ясуванні професійної спрямованості кожної практики, сприяє розширенню педагогічного світогляду, конкретизує уявлення про характер педагогічної діяльності, допомагає коригувати власну дослідницьку діяльність під час педагогічної практики.  Спецкурс може бути корисним також для студентів, які навчаються за магістерською програмою і працюватимуть у загальноосвітніх навчальних закладах нового типу або у вищій школі.

Під час читання лекцій, проведення практичних, лабораторних занять з'ясовуємо вітчизняний і зарубіжний досвід практик на філологічних факультетах університетів, особливості взаємозв'язку і професійної спрямованості всіх видів навчальних і педагогічної практики як засобу інтеграції навчальної, виховної і дослідницької діяльності студентів, форми і методи органiзацiї навчальної і позанавчальної роботи учнів загальноосвітніх закладів на основі використання матеріалів польових практик.

Зміст лекційних, практичних занять ґрунтується на сучасних підходах до творчої самореалізації особистості, враховує принципи діяльнісного, компетентнісно-орієнтованого підходів, принципи наступності, системності, міжпредметних зв'язків, особистісно зорієнтованого, особистісно розвивального навчання ві підготовці вчителя. Структура спецкурсу відповідає суті й вимогам модульно-рейтинової системи. Курс спрямований на оволодіння студентами методикою організації і проведення польових досліджень; збирання, обробки і зберігання фольклорно-етнографічних, етно- і соціолінгвістичних, літературно-краєзнавчих текстів з використанням інноваційних, інформаційних технологій; використання матеріалів польових експедицій під час педагогічної практики.

У процесі опанування курсу у студентів формуємо уміння моделювати конспекти навчальних, виховних занять, організовувати самостійну, індивідуальну, науково-дослідну, виховну роботу серед учнів навчальних закладів, створювати й використовувати в педагогічній діяльності різні види наочності, комп'ютерні програми, електронні посібники з елементами матеріалів польових експедицій. Важливим є досвід підготовки соціально-психологічної характеристики опитуваних, визначення своєрідності місцевої “аудиторії” носіїв фольклору, відмінностей між чоловічою і жіночою “аудиторіями”, врахування вікових, психологічних особливостей інформаторів, аналіз комунікативної спрямованості діалектного мовлення, його етнокультурного і прагматичного потенціалу, психологічних особливостей діалектного спілкування.

Значна увага приділяється методиці записування експедиційного матеріалу (збереження варіантів, точність, розшифрування, фіксування міміки, жестів, реплік, ведення записів кількома студентами), роботіа з програмами-питальниками, "паспортизації" твору, формуванню навичок володіння технічними засобами запису фольклорних творів, систематизації зібраного матеріалу, укладанню традиційної й електронної картотеки, випуску газети, виступу на радіо, проведенню конференції.

Студенти ознайомлюються з методикою і технікою проведення вчителями-словесниками окремих форм і видів навчально-виховної роботи, здійснюють перегляд і аналіз відеозаписів уроків з елементами краєзнавства, а також зустрічей з діалектологами, соціолінгвістами, фольклористами, етнографами, письменниками. Більшість занять присвячена розробці як уроків з елементами етнолінгвістичних, лінгвокультурологічних, лінгвокраєзнавчих пошуків, зокрема підготовці системи вправ (зв’язні тексти фольклорних творів і творів класичної української літератури, розповіді інформаторів з різних регіонів, аналіз діалектного мовлення у відео- і магнітофонному записах тощо), так і цілісних уроків-диспутів, уроків-семінарів, уроків-конкурсів тощо. Окремою складовою курсу є підготовка позакласних заходів з вивчення лінгвістичної географії краю, фольклорного і літературного краєзнавства: тематичних вечорів, диспутів, конкурсів, конференцій, інсценування різноманітних обрядів і пісень, краєзнавчих екскурсій, театралізованих фольклорних свят, літературного марафону тощо.

Студенти також вивчають можливості інтернет-ресурсів у навчальних і педагогічній практиках, ознайомлюються з електронними каталогами і методичними матеріалами, поданими на Інтернет-сайтах ВНЗ та науково-дослідних інститутів, опрацьовують методику використання електронних підручників, енциклопедій і комп'ютеризованих курсів, беруть участь в укладанні електронної бази даних фольклорної, літературно-краєзнавчої, етнографічної, педагогічної практик, у виготовленні наочних посібників з лінгвістичного, фольклорно-етнографічного, літературного краєзнавства, в тому числі й електронних.

Підсумком роботи у спецкурсі є підготовка студентами дослідницьких робіт на основі фольклорних, літературно-краєзнавчих, діалектологічних, соціолінгвістичних, етнографічних експедицій, музейних архівних матеріалів, участь у студентських наукових конференціях.

Мета спецкурсу "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури" - осмислення змісту і структури професійної компетенції вчителя-словесника, опис технології її формування у студентів філологічних факультетів

педагогічних університетів. Завдання - з'ясувати основні тенденції професійної підготовки вчителя української мови і літератури в Україні; вивчити історичний досвід становлення професії "вчитель української мови і літератури"; дослідити зарубіжний досвід професійної підготовки вчителя рідної словесності; охарактеризувати складові професійної компетенції вчителя-словесника; окреслити особливості допрофесійної підготовки майбутнього вчителя; опрацювати передовий педагогічний досвід у розрізі означеної проблеми; простежити специфіку формування мовної, лінгвістичної, комунікативної, фольклорної, літературознавчої, етнокультурознавчої, педагогічної, психологічної, методичної, інформаційної, дослідницької компетенцій.

Курс спрямований на формування у студентів-філологів умінь аналiзувати, зiставляти, порiвнювати, узагальнювати існуючі літературні джерела, добирати систему завдань, дидактичний матеріал, навчальну, навчально-методичну, наукову, довідникову літературу і використовувати набутий досвід у практичній діяльності.

Програма курсу ґрунтується на сучасних підходах до творчої самореалізації особистості, враховує принципи діяльнісного підходу, наступності, системності, міжпредметних зв'язків, особистісно зорієнтованого, особистісно розвивального навчання в підготовці майбутнього вчителя української мови і літератури. При укладанні програми курсу враховувалися міжпредметні зв'язки з дисциплінами загальногуманітарного, психолого-педагогічного, методичного, лінгвістичного, літературознавчого циклів.

У модулі І "Роль курсу у професійній підготовці вчителя української мови і літератури" розглядаються особливості пошуку освітньої парадигми вчителя-словесника, ознаки професійної педагогічної діяльності як сукупності професійних компетенцій. Модуль ІІ "Учитель української мови і літератури, його професійні та особистісні якості" присвячений з'ясуванню історичних передумов становлення фаху "вчитель української (рідної) мови і літератури" в національному та світовому контексті, характеристиці змісту і структури складових професійної компетенції моделі вчителя-словесника. У модулі ІІІ "Неперервна освіта вчителя української

мови і літератури" пропонуються окремі аспекти формування професійної компетенції майбутнього вчителя української філології на етапі допрофесійної підготовки, в умовах педагогічного університету на ступенях бакалавра, спеціаліста, магістра, особливості навчальної і педагогічної практик як важливих компонентів системи професійної підготовки, розвиток професійної компетенції на етапі післядипломної освіти.

Спецкурс "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах" передбачає підготувати студентів (магістрантів) до проходження педагогічної практики і майбутньої професійної діяльності – викладання літературознавчих курсів - у вищій школі, освітніх закладах нового типу. Завдання курсу: розширити і поглибити знання майбутніх педагогів-україністів у галузі методики викладання української літератури на основі досягнень філологічної та педагогічної науки, новаторського досвіду вчителів, викладачів філологічних дисциплін вищих навчальних закладів; проаналізувати актуальні проблеми методики викладання української літератури на сучасному етапі і визначити основні можливі напрями і перспективи дослідницької роботи в даній галузі для майбутніх викладачів української літератури; визначити взаємозв'язок між історико- і теоретико-літературними курсами та іншими філологічними та психолого-педагогічними дисциплінами, їх роль у філологічній освіті майбутнього викладача; з΄ясувати зміст і структуру циклу літературознавчих дисциплін у ВНЗ, поглибленого курсу української літератури в інноваційних закладах; охарактеризувати основні форми занять з літературознавчих дисциплін та методику їх проведення; сприяти набуттю вмінь розробляти навчальні програми з літературознавчих курсів, засоби педагогічної діагностики рівня знань, умінь і навичок студентської та учнівської молоді; окреслити специфіку роботи педагога над підвищенням власного професійного рівня; простудіювати особливості організації і керівництва самостійною навчальною і науковою діяльністю студентів, учнів освітніх закладів нового типу; виховувати естетичну культуру художнього сприйняття майбутнього вчителя-вихователя.

Необхідність даного курсу визначається потребою в оволодінні майбутніми викладачами української літератури методичними аспектами проведення занять, технікою, формами, методами організації навчального процесу в педагогічному університеті. Після вивчення запропонованого курсу магістрант повинен знати: нормативні акти, що регулюють діяльність науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, учителів; вимоги до літературознавчих курсів, їхню структуру, методологічні принципи побудови, навчальне, розвивальне і виховне значення, зв'язок з іншими філологічними дисциплінами, курсами естетики, філософії і психології; основні форми занять з літературознавчих дисциплін та методику їх проведення; загальнодидактичні принципи у викладанні літературознавчих курсів, форми і методи органiзацiї індивідуальної та самостійної позааудиторної роботи студентів, учнів закладів нового типу; місце і завдання практик у професійній підготовці педагога-україніста; методику керівництва курсовими, дипломними роботами студентів; особливості професійної роботи з науково-критичною літературою; специфіку та роль позааудиторної роботи в літературно-естетичному розвитку особистості, її організаційні форми; передовий досвід вчителів-словесників, викладачів філологічних дисциплін ВНЗ.

Курс спрямований на формування у магістрантів таких умінь: виділяти у змісті літературознавчих курсів обсяг знань, умінь і навичок, необхідних для виконання професійної діяльності; обирати форми, методи і прийоми організації навчання відповідно до теми, мети, складності і значущості навчального матеріалу; зіставляти прогнозовану мету і завдання з досягнутими результатами, оцінювати їх; розробляти конспекти навчальних занять, добирати дидактичний матеріал, навчально-методичну, наукову, довідкову літературу; створювати і використовувати різні види наочності, комп'ютерні програми, електронні посібники; організовувати самостійну, індивідуальну, науково-дослідну, виховну роботу серед студентів, учнів інноваційних закладів; використовувати інноваційні технології.

Запропоновані спецкурси ґрунтуються на сучасних підходах до творчої самореалізації особистості, враховують принципи наступності, системності, міжпредметних зв'язків та інтеграції, особистісно зорієнтованого навчання, скеровують подальшу роботу фахівця на підвищення своєї педагогічної майстерності.

Випереджальний характер охарактеризованих навчальних курсів і спецкурсів забезпечується доцільним використанням нових технологій навчання, в тому числі інформаційних. Про шляхи їх використання йдеться в наступному підрозділі.