Підготовка майбутнього вчителя української мови і літератури як дослідника

Дисципліни Освітньо-кваліфікаційний рівень, курс		мовозна-вчі	літературо-знавчі	психолого-педагогічні		методичні
БАКАЛАВР	1 курс - школа основ наукової культури	реферати з елементами наукового пошуку; фольклорно-краєзнавчі завдання, гуртки, участь у роботі науково-дослідної лабораторії
	2 курс -школа наукового мислення і гуманістично-го виховання	соціолінгвістичні спостереження, наукові дискусії, захист пошукової роботи, проблемні групи, участь у роботі науково-дослідної лабораторії
	3 – 4 курс - школа опанування освітніх інновацій, "діалогу" культур	курсові роботи з української мови, історії української літератури, з історії зарубіжної літератури		психолого-педагогічні спостереження, спільні методичні проекти, наукові семінари, конференції
				активна педагогічна практика, проведення педагогічного спостереження	курсові роботи з методики укра-їнської мови, укр. літератури, зарубіжної літератури (на вибір)
МАГІСТР СПЕЦІАЛІСТ	5 курс -лабораторія науково-педа-гогічної майстерності і творчості	дипломна робота, навчально-виховна педагогічна практика, проведення експерименту, участь у роботі науково-дослідної лабораторії, конференціях, конкурсах, упровадження результатів дослідження у практику
	6 курс -школа оволодіння технологією дослідницької діяльності	магістерська робота, педагогогічна практика, проведення експерименту, участь у роботі науково-дослідної лабораторії, проблемних майстерень, дискусійних клубів, конференцій, конкурсах, упровадження результатів дослідження у практику

дослідження", "Наукова лабораторія студента" в курсі "Педагогіка". Їх вивчення дозволяє студентам у загальних рисах ознайомитися із сутністю дослідження, правилами опису бібліографії, способами читання й обробки тексту (складання плану, конспекту, тез, анотацій, рефератів тощо). Написання рефератів з філологічних дисциплін сприяє формуванню у студентів таких умінь: формулювати тему й мету, знаходити й опрацьовувати відповідні літературні джерела, систематизовувати зібраний мовний чи літературознавчий матеріал, складати план роботи, викладати зміст джерел інформації, чітко подавати авторську позицію,

показати вміння осмислювати й аналізувати явища, використовуючи теоретичні положення, робити висновки. Вище вказана форма науково-дослідної роботи студента завершується захистом на занятті, конференції тощо. Набуті у молодих дослідників уміння і навички пошуково-інтелектуального характеру знаходять найкращий вияв під час фольклорної та літературно-краєзнавчої практики, коли здійснюється збір і оформлення пошукових регіональних матеріалів для фольклорного архіву кафедри української літератури.

Другий курс – це школа наукового мислення і гуманістичного виховання. Подальшому ознайомленню майбутніх педагогів із системою науково-дослідної роботи, забезпеченню внутрішньої мотивації до наукового пошуку сприяють такі курси, як "Психологія", "Сучасна українська мова", “Українська діалектологія”, “Культура мови”, “Народознавство”. Студенти також проводять соціолінгвістичні спостереження, наукові дискусії, ділові ігри. В навчальному процесі використовується рейтингова оцінка знань, пропонуються заліки у формі творчих звітів, конкурсів, захисту рефератів, пошукової роботи. Важлива роль курсу "Нові інформаційні технології", опановуючи який, студенти засвоюють комп´ютерні технології. Важливим і відповідальним завданням студентських діалектологічних експедицій є не лише збирання та оформлення відповідних матеріалів до Лексичного атласу, а й поглиблення і розширення знань з української діалектології, усної народної творчості, народознавства, а також виховання поваги, пошани до рідної мови, звичаїв, обрядів українського народу, культури спілкування з різними верствами населення.

Третій – четвертий курси виступають школою опанування освітніх інновацій. На цьому етапі передбачається згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі України виконання курсових робіт із сучасної української мови, історії української (зарубіжної) літератури, методик викладання цих дисциплін. Для студентів це перші самостійні мово-, літературознавчі, методичні дослідження певної наукової проблеми, виконані з широким залученням матеріалу з лінгвістичних словників, фольклору, художньої літератури, наукових джерел. Виконання таких робіт збільшує коло професійних знань, сприяє виробленню дослідницьких умінь, прищепленню навичок самостійного осмислення філологічної, методичної проблеми, готує до виконання бакалаврської (на вибір навчального закладу), дипломної, магістерської роботи. Бакалаврські роботи представляють собою цілісні дослідження певної проблеми переважно практичного характеру (мовного, літературного явища з проекцією на загальноосвітній заклад). Цілком природнім на цьому етапі є включення до навчальних планів філологічних факультетів наукових семінарів з фахової підготовки, упровадження навчальних курсів "Основи лінгвістичних та літературознавчих досліджень" або інтегрованого спецкурсу “Філологічний аналіз художнього тексту”, які допоможуть студентам краще осмислити наукову тему, простежити її висвітлення в науці, визначити власну позицію навколо означеної проблеми. На цьому та наступних етапах важливо заохочувати самостійний вибір студентом теми наукового пошуку, яка б пройшла шлях від емпіричного сприйняття фактів до глибокого їх наукового аналізу, синтезу, подальшого узагальнення теоретичного і практичного значення.

Становлення студента-дослідника продовжується в період педагогічної практики, яка забезпечує оптимальне поєднання фахової, психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури з їх практичною діяльністю в загальноосвітніх закладах різних типів, визначає рівень професійної компетентності, інтенсифікує процес формування професійних і особистісних якостей. У наукових роботах, присвячених проблемам формування мовної особистості учня, студенти аналізують концепції кращих учителів, учасників конкурсу “Учитель року” тощо, проводять педагогічний експеримент (констатувальний, пошуковий, навчальний, контрольний), розробляють власну методику досліджуваної проблеми, здійснюють її апробацію під час педпрактики.

П'ятий курс вважається школою науково-педагогічної майстерності і творчості. Науково-навчальна діяльність для майбутніх фахівців, які успішно виконали навчальний план і виявляють здібності та бажання не лише опановувати готові знання, а й самостійно мислити, робити власні висновки, завершується написанням дипломних робіт. Такі кваліфікаційні дослідження можуть носити комплексний характер, бути поглибленою розробкою теми курсової чи бакалаврської роботи, виконувати функції підготовчого етапу до магістерського дослідження. Дипломні роботи, як правило, спрямовуються на практичні потреби сучасної національної школи, виступають результатом набутих теоретичних і практичних знань, сформованого абстрактно-теоретичного мислення, вияву здібностей до самостійної пошукової роботи. Зовнішня мотивація дослідницької діяльності змінюється внутрішньою морально-вольовою регуляцією. Якісній підготовці студентів до написання дипломних робіт, публічного захисту сприяють курси основ науково-педагогічних досліджень, стилістики і риторики української мови, спецкурси.

Так, у Луганському ДПУ, наприклад, читаються такі спецкурси та спецсемінари, як "Регіональний компонент при викладанні української мови", "Лінгвістика тексту у шкільному курсі", "Література розстріляного відродження", "Письменницькі мемуари в школі", у Тернопільському НПУ – "Лінгвогеографія", "Мова і суспільство", "Проблеми сучасної соціолінгвістики", "Сучасні теорії прози і проблеми інтерпретації прозових текстів", "Проблеми аналізу художнього твору", "Особливості розвитку української літератури в діаспорі", в Харківському НПУ імені Г.Сковороди – "Сучасний український літературний процес", "Універсалії української барокової літератури", в НПУ ім. М.П.Драгоманова – "Текст як об′єкт лінгвістичних досліджень", "Шляхи розвитку української драматургії 20-30-х років ХХ століття", "Сучасні методи дослідження літератури". Огляд окремих з них указує на об'єктивну потребу науковців і педагогів розвивати в майбутніх учителів-дослідників звичку до самостійного систематичного поповнення й оновлення знань.

Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра передбачає оволодіння теорією і технологією науково-дослідницької діяльності, спеціалізацією у науковій проблеми, розробку власного шляху наукового пошуку для вирішення обраної проблематики. Найважливішим системостворюючим механізмом індивідуального професійного становлення на цьому етапі є магістерське дослідження - самостійна науково-дослідницька робота, спрямована на аналіз перспективних і актуальних проблем, розкриття творчого потенціалу виконавця, його вмінь інтерпретувати різні концепції і теорії, здатності до творчого осмислення аналізованого матеріалу, вияву ступеня володіння професійною мовою. На відміну від дипломних робіт написання магістерських згідно з вимогами навчального плану є обов'язковим.

Розвитку дослідницької компетенції на цьому етапі сприяють такі дисципліни, як “Актуальні проблеми літературознавства”, “Методика викладання української мови і літератури у вищих навчальних закладах”, “Основи наукових досліджень”, “Педагогіка вищої школи”, "Психологія вищої школи" та ін. Вимоги соціокультурної дійсності вмотивовують введення до плану науково-дослідницької підготовки спеціалістів і магістрів низки нових дисциплін, зокрема соціолінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології, мікро-, макротехнологій навчання мови та літератури тощо. Крім належної підготовки до педагогічної діяльності, магістр має бути готовим до дослідницької роботи з навчальних предметів в освітніх закладах нового типу, тобто розробляти новий зміст навчання, авторські програми тощо.

Критеріями наукових досягнень студентів, як показує досвід, мають стати такі: на першому курсі – критерій правильності, на другому – критерій достатності, оптимальності, на третьому-п´ятому – критерій адекватного вибору, на магістерському – критерій оволодіння технологією наукового пошуку. Така структуралізація етапів науково-дослідницького становлення, формування дослідницької компетенції все ж умовна і лише накреслює загальний рух від навчального до усвідомленого пошуку.

Дослідна робота в позанавчальний час виступає продовженням навчально-дослідницької і є ефективним засобом об'єктивного вияву обдарованої студентської молоді, реалізації її творчих здібностей, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної діяльності. Серед форм наукових досліджень, до яких залучаються студенти в позанавчальний час, виділяють предметні гуртки, проблемні групи, проблемні майстерні, науково-дослідні лабораторії, дискусійні клуби тощо. У предметних гуртках початківці знайомляться з проблематикою науки, глибше вивчають окремі питання цієї науки, опановують принципи, методи, прийоми виконання самостійної наукової роботи. Студенти старших курсів працюють у проблемних групах, у науково-дослідній лабораторії під керівництвом викладача, виконують критичний аналіз наукових концепцій, збирають і обробляють емпіричний матеріал, опановують методологію і логіку наукового дослідження.

Відомий літературознавець В.Панченко, аналізуючи діяльність студентського наукового гуртка, який в 70-их роках ХХ ст. діяв в Одеському державному університеті під керівництвом В.Фащенка, указує зокрема, що досвідчений учений постійно стимулював інтерес до новинок сучасної літератури, до творів, які були "на устах", давав змогу переконатися у плідності застосування інструментарію суміжних наук для аналізу художніх творів, літературних явищ (психологія, соціологія, філософія)" [420]. Це, безумовно, і сприяло становленню В.Панченка як майбутнього відомого науковця. Надзвичайно важливо, щоб така естафета високої науки продовжувалася і в сучасній вищій школі.

Викладач має право здійснювати диференційований підхід у науковому керівництві, приділяючи більшу увагу студентам, котрі прагнуть наукового розвитку. Це здійснюється, як правило, з урахуванням психологічних особливостей студента, його філологічного чи педагогічного інтересу. Такі студенти-дослідники беруть участь у лекторській роботі з популяризації знань у галузі мовознавства, літературознавства, народознавства, освітніх технологій, виступають перед учителями української мови та літератури, учнів старших класів з питань власного наукового пошуку.

Підтримкою педагогічно та філологічно обдарованої молоді вважається участь студентів у всеукраїнських олімпіадах з української мови і літератури, педагогіки, психології, які стимулюють творчий науково-педагогічний пошук, підвищують ступінь проблемності і творчості в навчально-пізнавальній діяльності. Наш досвід роботи в якості члена журі у Всеукраїнській олімпіаді з української мови і літератури (Луганський НПУ, 2002-2003 рр.), ознайомлення з технологією підготовки педагогічно обдарованого вчителя у ВНЗ дав можливість деталізувати вияв дослідницької компетенції студентів. Зокрема, ключове завдання Наукового студентського товариства Житомирського ДУ – урізноманітнити навчально-пізнавальну, науково-дослідницьку, моделюючу, технологічну, рефлексивну діяльність студентів діловими та рольовими іграми, конкурсами педагогічних талантів, виставкою-ярмарком "Своїми руками", публічним захистом педагогічних проектів, факультативами, навчальними конференціями тощо. Це дає можливість залучити студентів у реальні ситуації практичної діяльності вчителя-вихователя [175, с.136]. Продуктивним, як показала дослідно-експериментальна робота, що проводилася нами протягом восьми років у Глухівському ДПУ, є участь студентів у діяльності науково-дослідної лабораторії, про що йдеться у розділі 5.4. Кращі студентські роботи, виконані в гуртку, проблемній групі, науково-дослідній лабораторії, пропонуються на звітну студентську наукову конференцію.

Студентські наукові конференції вважаються невід’ємною формою висвітлення підсумків наукової роботи (реферату, курсової, бакалаврської, дипломної чи магістерської роботи) і водночас є ефективним засобом об’єктивного вияву обдарованої студентської молоді, реалізації набутих здібностей, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної діяльності. Традиційні ознаки поняття "конференція" на сьогодні збагатилися рисами, властивими дистанційним конференціям, які з допомогою електронної пошти, відео- і аудіокомунікацій дозволяють організувати інтерактивний діалог і полілог серед віддалених один від одного фізичних користувачів.

Але конференція – це лише верхівка “наукового айсбергу”. Проведена на відповідному рівні, на яку студенти прибудуть з метою поспілкуватися з однодумцями, а не отримання автоматичного заліку тощо, конференція повинна не лише підтвердити належний рівень виконаної наукової роботи, а й показати студента-дослідника як мовну толерантну особистість. Саме на таких заходах, під час наукових дискусій виробляється самостійність, "шліфується" оригінальність висловлювання, вміння обґрунтовувати чи спростовувати хибні думки, здійснюється опанування мистецтвом арґументованої полеміки. Водночас набувається професійний досвід, відбувається суспільне визнання в середовищі фахівців.

Відсутність такої практики призводить до того, що доповідачі часто не виявляють уміння дискусії, виступають, не "відриваючись" від конспекту. Разом з тим досвід проведення усеукраїнських конференцій засвідчує також і далеко не належний рівень культури наукового мовлення, наявність у виступаючих численних лексичних і граматичних помилок, канцеляризмів, "заплутаної" книжної лексики, надмірного вживання слів іншомовного походження. Причина такого явища криється у спрямованості підготовки у ВНЗ насамперед на здобуття професійних знань, а не вмінь професійного спілкування і професійного мислення. Отже, при вивченні курсу сучасної української літературної мови, лінгвістичного аналізу тексту, стилістики і культури мови приділяємо належну увагу опануванню палітри мовних засобів, що сприяє формуванню як лінгвістичної, так і комунікативної компетенції вчителя-дослідника.

Розглядаючи окремі аспекти підготовки студентів до участі в наукових конференціях, зупинимося на особливостях наукової доповіді як важливого засобу формування комунікативної та дослідницької компетенцій. Робота над науковою доповіддю чи виступом дисциплінує вчасне виконання наукової роботи, стимулює систематизацію дослідного навчального матеріалу, стилістичне "шліфування" з метою надання рукопису чіткої логічної структури, викладу власних поглядів на певні питання, висновків-пропозицій. Важливою передумовою публічного виголошення доповіді є опанування майбутніми дослідниками засобів усної і писемної культури наукової мови, зокрема таких характерних особливостей, як формально-логічний спосіб викладу матеріалу, наявність спеціальної термінології тощо. При написанні й оформленні тексту звертаємо увагу студентів-філологів на смислову завершеність, цілісність, арґументацiю основних положень роботи достатньою кiлькiстю фактичного матерiалу, правильне оформлення цитат і посилань, лаконiчнiсть викладу, логiчну послiдовнiсть, стилiстичний взаємозв'язок.

Пропонуємо для розмежування власного бачення проблеми і ставлення інших авторів використання виразів-організаторів наукового мовлення “на нашу думку”, “як показує аналіз”, “погоджуючись з міркуванням...”, означено-особових зворотів типу “вважаємо, що”, “маємо на увазі”. Наукова робота, виступ вимагають оперувати вміннями добирати епітети до широко вживаних термінів. Зокрема, аналіз проблеми може бути науковий, об´єктивний, конкретний, всесторонній, вичерпний, детальний, порівняльний, ретельний, глибокий; вивчення проблеми – експериментальне, теоретичне, практичне, дослідне, безпосереднє, спеціальне, систематичне, подальше; завдання – першочергові, найближчі, кінцеві, поставлені, вузлові, особливі, конкретні, визначені; проблема – наукова, актуальна, важлива, ключова, провідна, гостра, часткова, глобальна.

Серед варiантiв характеристики авторської думки пропонуються: автор розглядає, розкриває, висвiтлює, порушує, розв'язує, зупиняється на проблемi; стверджує, аналiзує, характеризує, доводить, порiвнює, зiставляє, з´ясовує, пiдкреслює, посилається на, наголошує на важливостi, переконаний, вважає, обґрунтовує, схвалює, поділяє погляд, накреслює перспективу тощо. Важливим засобом вираження логічних зв'язків є спеціальні функціонально-стилістичні засоби, які вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, перш за все, потім, по-перше), заперечення (разом з тим, але, тоді як, однак), причиново-наслідкові відносини (отже, тому, відповідно до, крім того).

Мова доповідача повинна бути виразною, граматично правильною, естетично багатою. Працюючи над цим аспектом, привертаємо увагу студентів до порад лінгвістів стосовно мовного виховання і мовної поведінки дослідника, котрий повинен "постійно збагачувати свій інтелект, вдосконалювати мислення, збагачуватися новими мовними засобами зі сфери свого професійного мовлення і близьких фахів, виробляти увагу до чужого гарного мовлення" [344, с.107]. Добре продумані вступи і висновки, гарний зовнішній вигляд, постава, керування власною поведінкою і поведінкою аудиторії, встановлення контакту зі слухачами, виразність жестів та їх природність, відповідність змісту формі викладу – на цих передумовах наукового виступу на конференції зупиняємося під час вивчення курсів "Виразне читання", "Риторика" або "Педагогічна риторика". Навчаємо майбутніх доповідачів складати конспект промови, опанувати "секрети" логічної емоційно-образної виразності. Цікава, продумана доповідь викликає проблемні питання, які стимулюють дискусію і дозволяють студенту-філологу розширити інформацію про зміст теми дослідження, виявити дослідницьку компетенцію, перевірити власні ідеї й оцінити їх достовірність, виявити власні комунікативні якості. Тривалий досвід підготовки студентів до участі в конференціях показує, що ефективним прийомом тренування виступу може бути також самоаналіз його диктофонного запису, прослуховування власного мовлення.

Системна робота в аналізованому напрямі продовжується на заняттях з методик викладання української мови і літератури, в курсах психології, педагогіки, при вивченні яких студенти готуються до проведення пошуково-дослідницької діяльності у загальноосвітніх середніх закладах, опановують психологію наукової творчості. На формування дослідницької компетенції на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях спрямований і запропонований нами спецкурс "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури". Заняття-діалоги, дискусії, семінари зі спецкурсу проводяться у науково-дослідній лабораторії університету і пропонують низку різноманітних завдань і тренінгів з метою формування дослідницької компетенції на ступені бакалавра, спеціаліста, магістра. Це може бути робота з літературними джерелами, стилістичне оформлення виступу, наукової статті до збірника, побудова діалогу з наукової проблеми, підготовка презентаційних технологій (слайдів, діаграм, графіків), пошук можливих помилок у методиці дослідження, узагальнення отриманих результатів тощо. Саме так студенти перевіряють знання предмету власного дослідження, здатність проводити експеримент і пояснювати отримані результати, вчаться викладати зміст наукової роботи за відведений час, будувати питання колезі-доповідачеві, раціонально використовувати наочність. Одним із нововведень у спецкурсі є формування інформаційної культури майбутніх учителів-філологів, тобто системи знань про потенційні можливості сучасних інформаційних технологій і вміння використовувати ці можливості в дистанційних конференціях.

При підготовці конференції і вузівського, і всеукраїнського характеру, організаторам, керівникам підрозділів університету, студентській науковій раді необхідно чітко визначити низку організаційних заходів: контингент доповідачів (курс, група) і слухачів, приміщення, висвітлення ходу конференції в засобах масової інформації, підготовку і випуск студентських наукових збірників (їх видання загострює увагу виступаючих до питань культури писемної мови), відзначення кращих доповідей, моральне і матеріальне стимулювання. А участь у студентській конференції молодих дослідників з інших вищих навчальних закладів не тільки підвищує статус університету, в якому проводиться конференція, а й забезпечує більш широке визнання студентської наукової роботи.

Практика показує, що проведення міжвузівських і всеукраїнських студентських олімпіад, Міжнародних конкурсів знавців української мови імені Петра Яцика, конференцій, оглядів-конкурсів курсових, дипломних і магістерських робіт, виставок-конкурсів навчально-пошукових (діалектологічної, фольклорної, літературно-краєзнавчої, етнографічної) та педагогічних практик, оглядів-конкурсів на кращу організацію НДРС у групі, на факультеті, університеті є ефективним засобом стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності.

Важливу роль у роботі з науково обдарованою студентською молоддю відіграє, на наш погляд, система заохочень. Молоді дослідники повинні мати постійну й відчутну мотивацію творчих наукових зусиль, досягнення високих пізнавальних результатів. Існуючий так званий спектр матеріальних і моральних заохочень студентської наукової діяльності, як показує досвід, потрібно суттєво розширити. Серед організаційних заходів цілком виправданою вважаємо рейтингову оцінку загального рівня студентів (кращі студенти курсу, факультету, конкурс на кращу студентську групу), затвердження індивідуальних планів для тих, хто успішно займається науковою роботою; уведення в навчальні плани спеціального дня наукової роботи за індивідуальним планом; надання рекомендації для роботи в бібліотеках м.Києва. Вагомою є роль моральних стимулів: подяки ректора університету, декана факультету, завідувачів кафедр; особисті урочисті зустрічі з ними кращих студентів; публікація наукової статті за результатами дослідження; рекомендація щодо впровадження результатів дослідження у шкільну і вузівську практику; участь у всеукраїнських, міжнародних конкурсах, конференціях тощо. В університеті є необхідність реалізувати і такий напрям, як включення керівництва студентською науковою роботою у навчальне навантаження викладачів, зокрема керівництво науковим гуртком, проблемною групою, підготовка олімпіадних та конкурсних завдань, робота зі студентами за індивідуальним планом тощо.

Отже, науково-дослідна робота зі студентами має становити цілісну особистісно-орієнтовану систему з чітко визначеними цілями, завданнями, функціями. Девізом університету повинно стати гасло "Науково-дослідна діяльність студента – невід′ємна складова рейтингу університету".

Апробація набутих складових професійної компетентності знаходить найкращий вияв під час навчально-пошукових і педагогічної практик. Про це йдеться в наступному підрозділі.