- •Політологія навчальний посібник
- •За редакцією
- •Тема 2. Історія політичної думки 22
- •Тема 11. Політична культура 187
- •Тема 15. Технології політичної діяльності 268 тема 1. Предмет і методологія науки про політику
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •1.1. Політика як суспільне явище
- •1.2. Політологія як наука й навчальна дисципліна
- •1.3. Методи та функції політології
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія «Політична наука в Україні»
- •Література до дискусії
- •Тема 2. Історія політичної думки
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •2.1. Політична думка Стародавнього світу та Середньовіччя
- •2.2. Політичні вчення доби відродження та Просвітництва
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •А) держава – це велика родина, де правитель – батько, а підлеглі – сини;
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія «Проблеми співвідношення моралі і політики в історії політичної думки»
- •Тема 3. Історія політичної думки україни
- •3.2. Політична думка козацько-гетьманського періоду
- •3.3. Політична думка нової доби
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія «Соборність України в концепціях українських мислителів»
- •Тема 4. Політична система суспільства
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •1.1. Поняття політичної системи і історія проблеми
- •4.2. Структура і функції політичних систем
- •4.3. Типи політичних систем
- •4.4. Політична система сучасної України
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Тема 5. Політична влада та механізм її функціонування
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •1.1. Концепції влади
- •5.2. Ознаки та функції політичної влади
- •Риси політичної і державної влади
- •5.3. Структура влади
- •5.4. Механізм реалізації влади
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •В) владу, яка забезпечує економічну ефективність і стабільність;
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів:
- •Логічні завдання та проблемні запитання:
- •Дискусія (за методом «Прес»)
- •Метод «Прес»
- •Тема 6. Політичний режим
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •6.1. Поняття політичного режиму та його типи
- •6.2. Типологія політичних режимів
- •Арістотелівська класифікація політичних режимів
- •6.3. Тоталітарний політичний режим
- •6.4. Авторитарний політичний режим
- •6.5. Демократичний політичний режим
- •Порівняльне дослідження загальних характеристик авторитарних, тоталітарних і демократичних режимів
- •6.6. Політичний режим в україні, його риси та особливості
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Тема 7. Демократія як форма організації політичного життя
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •7.1. Поняття демократії
- •7.2. Принципи та ознаки демократичного устрою
- •7.3.Форми демократії
- •7.4. Моделі та теорії демократії
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання та проблемні запитання
- •Тема 8. Держава як основний політичний інститут
- •Змістовний блок Вузлові питання
- •8.1. Виникнення і сутність держави
- •8.2. Форми державного правління і державного устрою
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія «Правова держава»
- •Тема 9. Політичні партії та партійні системи
- •9.2. Типологія політичних партій
- •Концентричні кола участі в партійному житті
- •Ознаки масових та виборчих партій
- •9.3. Сутність та різновиди партійних систем
- •Класифікація змагальних партійних систем за кількістю партій та ступенем міжпартійного антагонізму
- •9.4. Сучасні тенденції формування партійної системи в Україні
- •9.5. Ідеологічна ідентифікація політичних партій України
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей, рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія (ділова гра)
- •Тема 10.Громадянське суспільство
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •Розвиток концепції громадянського суспільства в класичній суспільно-політичній теорії.
- •10.1. Розвиток концепції громадянського суспільства в класичній суспільно-політичній теорії
- •10.2. Сутність та структура громадянського суспільства
- •10.3. Проблеми розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання та проблемні запитання
- •Дискусія «Механізм взаємодії держави та громадянського суспільства в Україні»
- •Тема 11. Політична культура
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •11.1. Поняття, структура та функції політичної культури
- •11.2. Політична свідомість як елемент політичної культури
- •11.3. Політична культура нації, суспільної групи, особи
- •1.4. Моделі та типи політичної культури
- •Патріархально-підданська політична культура.
- •Піддансько-активістська політична культура.
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Ресурси
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольний тест
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія «Альтернативи розвитку української політичної культури»
- •Тема 12. Політична ідеологія
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •12.1. Сутність, рівні та функції політичної ідеології
- •Узагальнюючи основні підходи, можна вокремити характерні риси політичної ідеології:
- •12.2. Глобальні політичні ідеології
- •12.3. «Посткласичні» ідеологічні течії
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання та проблемні запитання
- •Дискусія (ділова гра)
- •Тема 13. Особистість у політичному процесі. Політична соціалізація особистості
- •13.2 Сутність та функції процесу політичної соціалізації
- •13.3. Основні типи процесу політичної соціалізації
- •13.4. Політична участь як наслідок політичної соціалізації
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей, рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія «Концепції політичної участі. Що вдалося пояснити?»
- •Тема 14. Політичні еліти та політичне лідерство
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •14.1. Політична еліта: поняття, характерні риси, функції
- •14.2. Способи формування політичних еліт і їхні типи
- •14.3. Лідерство як політичний феномен: типологія та стилі
- •14.4. Політичні еліти та політичне лідерство в сучасній Україні
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання та проблемні запитання
- •Дискусія «Характер правлячої еліти»
- •Типологія концепцій політичної влади (кінець хх ст.)
- •Тема 15. Технології політичної діяльності
- •Змістовний блок Вузлові питання теми
- •15.1. Сутність і особливості політичних технологій
- •15.2. Структура технологій політичної діяльності, способи їх створення
- •15.3. Політичні технології та антитехнології
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Теми доповідей, рефератів
- •Логічні завдання
- •Дискусія (ділова гра)
- •Тема 16. Міжнародна політика
- •Змістовий блок Вузлові питання теми
- •16.1 Міжнародні відносини й міжнародна політика
- •16. 2. Зовнішня політика держав
- •16. 3. Політичні технології в міждержавних відносинах
- •16.4. Зовнішня політика України: інтереси і пріоритети
- •Література основна
- •Література додаткова
- •Контрольний блок Контрольні запитання
- •Контрольні тести
- •Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
- •Логічні завдання
- •Україна XXI ст. В «європейському домі»
- •1. Підготовчий:
- •2. Дослідницький:
- •3. Підсумковий:
- •Основні поняття та категорії
16.1 Міжнародні відносини й міжнародна політика
Міжнародні відносини являють собою дуже специфічну галузь світу політики. Зміст понять “міжнародні відносини” й “міжнародна політика” не залишається незмінним, оскільки постійно змінюється ситуація у світі. Так, якщо на початку XX ст. у світі нараховувалося лише 52 незалежні держави, то до середини сторіччя їх уже було 82, а сьогодні число їх перевищує 200.
«Міжнародні відносини» – найбільш загальне теоретичне поняття, яке характеризує взаємодію країн, народів і міжнародних організацій. Воно позначає систему економічних, політичних, соціальних, правових, дипломатичних, воєнних і культурних зв'язків і взаємодій, які виникають між суб'єктами світового співтовариства.
Поняття «міжнародні відносини» змістовно є ширшим від поняття «міжнародна політика», оскільки охоплює не лише політичні, але й інші зв'язки між суб'єктами міжнародного спілкування. Міжнародні відносини продовжують в умовах міжнаціонального спілкування ті суспільні відносини, які вже склалися на національній основі, у межах окремих держав.
Міжнародна політика становить ядро міжнародних відносин і являє собою політичну діяльність суб'єктів міжнародного права (держави, міжурядових і урядових організацій, союзів та ін.), пов'язану з рішенням питань війни і миру, забезпечення загальної безпеки, охорони навколишнього середовища, подолання відсталості й бідності, голоду й хвороб. Міжнародна політика спрямована на вирішення питань виживання й прогресу людського узгодження інтересів суб'єктів світової політики, запобігання конфліктів, створення справедливого порядку в світі. Вона є важливим чинником стабільності і миру, розвитку рівноправності міжнародних відносин.
Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО та ін.). Типи таких організаційних структур мають різну мету, різні межі компетенції і різні правила гри. Вони поділяються за геополітичним простором на всесвітні (МВФ, ООН) і регіональні (Рада Європи, Європейський Союз); за рівнем суспільного розвитку – високорозвинені (наприклад, США, Гонконг, Сінгапур, Канада тощо), середньорозвинені (наприклад, країни Східної Європи і Латинської Америки) і малорозвинені (наприклад, країни СНД, Африки та ін.); за ступенем інтегрованості – сильно інтегровані (наприклад, країни Європейського союзу, які мають спільні представницькі та урядові структури й прямують до єдиної валютної та митної системи згідно з Маастріхтськими угодами) і слабо інтегровані (наприклад, країни СНД). Сучасні процеси інтеграцій залежать від створення гомогенних політичної, правової, економічної та культурної систем.
Суб'єкти міжнародних відносин згідно зі Статутом ООН є рівними між собою. Міжнародне життя, на відміну від внутрішньонаціональних політичних систем, не має єдиного центру управління (ООН – координуюча організація), тому кількість регулюючих центрів у ньому дорівнює кількості суб'єктів міжнародних відносин. Саме вони об'єктивно обумовлюють пріоритет співробітництва в усіх його формах. Одним з детермінуючих чинників міжнародних відносин є стихійність. Плюралізм в міжнародних відносинах домінує над централізмом, що підвищує вагомість суб'єктивного чинника. Держави дотримуються, як правило, трьох різних підходів: примату власної зовнішньої політики, примату міжнародної політики й дуалістичного (змішаного) підходу.
Сьогоднішній міжнародний порядок грунтується на принципах і нормах міжнародного права, зафіксованих у статуті ООН, документах Гельсінського Заключного акта, Паризької хартії для нової Європи, а також документів засідань Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ).
Сутність цього порядку виражається в таких принципах:
– повага до державного суверенітету й суверенної рівності;
– незастосування сили чи погрози силою;
– непорушність кордонів і територіальної цілісності держави;
– мирне врегулювання суперечок;
– повага до прав і свобод людини;
– право нації на самовизначення;
– сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;
– невтручання у внутрішні справи.
Другий рівень суб'єктів міжнародних відносин утворюють територіальні організації (урядові й неурядові), партії, національно-визвольні рухи, економічні організації тощо.
Як показує практичний досвід, ефективність правових регуляторів залежить не стільки від політичної підтримки інститутів, скільки від впливу могутніх економічних чи військових ресурсів конкретних країн. Головним регулятором міжнародної політики є баланс сил, що складається між державами (блоками держав), які підпорядковують свою діяльність реалізації національних інтересів на міжнародній арені.
Сучасний світовий розвиток визначається двома головними тенденціями. Саме вони визначають зміст міжнародних відносин – тенденція універсалізму й динамізму. Вони у вирішальній мірі визначили й основні напрямки розвитку й характеристику міжнародних відносин наприкінці XX – початкуХХІ ст.:
– безпрецедентні зміни до єдиного світового господарства;
– процес глобалізації вільної торгівлі;
– поступове перенесення центру ваги економічного і політичного розвитку в Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР);
– глибокі соціально-політичні зміни, пов'язані з ринковими відносинами;
– утвердження глобального стилю життя;
– боротьба людства за врятування середовища проживання;
– релігійне відродження;
– розквіт біології;
– зростання ролі особистості.
Універсалізм світового розвитку втілений в діяльності Організації Об'єднаних Націй, яка координує розрізнені дії суб'єктів міжнародних відносин у таких напрямках:
– універсалізація політичної технології світової політики;
– правова творчість;
– поточне регулювання міжнародної політики;
– розробка рекомендацій і норм поведінки в кризових ситуаціях;
– спеціалізація зусиль членів ООН в окремих галузях науки і техніки;
– керівництво спеціалізованими установами ООН – ЮНЕСКО, ВОЗ,
МАГАТЕ, МБРР, МВФ, ЮНКТАФ та іншими.
Динаміка мотивів і установок участі в світових політичних процесах сполучається з поставленою зміною діючих у них стандартів і цінностей безпеки, еволюцією норм міжнародного права, морально-етнічних стереотипів, що виправдовують досягнення державами зовнішньополітичних цілей.