Логічні завдання та проблемні запитання

1. Прокоментуйте вислів Б. Дизраелі «У того, хто в шістнадцять років не був лібералом, немає серця; у того, хто не став консерватором до шістдесяти, немає голови».

2. Здійсніть порівняльний аналіз англійської та французької традицій в ідеології косерватизму.

3. Проаналізуйте діяльність та здобутки провідних ліберальних партій сучасності.

4. Визначить особливості створення політичної ідеології.

5. Заповніть таблицю:

№	Критерій порівняння	Лібералізм	Консерватизм	Соціалізм
1	Визначення провідного актора суспільних перетворень по лінії «людина – нація»
2.	Оцінка соціально-економічних проблем
3.	Механізм взаємодії держави та громадянського суспільства
4.	Рівень централізації владних відносин
5.	Основні вектори зовнішньополітичної діяльності

Дискусія (ділова гра)

У результаті дискусії щодо засадничих принципів провідних ідеологічних течій сучасності запропонуйте модель політичної ідеології для сучасної української держави.

При цьому враховуйте, що серед новітніх ідеологій для українців найбільшою популярністю, на думку деяких науковців, користуються лібералізм, соціальна демократія та єврорегіоналізм. Перший підтримують 17,6% виборців. Соціальна демократія, яка передбачає еволюційне реформування капіталізму з огляду на забезпечення прав, свобод, соціальної справедливості, перерозподілу світового багатства, має підтримку 20,7% респондентів. За формування європейської регіональної держави та громадянського суспільства на цінностях християнської цивілізації виступають 36,5% опитаних українців.

(Джерело: Бебик В., Василишина О., Фоміна А. Політична свідомість українського суспільства: рік 2007 / В. Бебик, О. Василишина, А. Фоміна // Соціальна психологія. — 2007. — № 5 (25). — С. 18—24.)

Тема 13. Особистість у політичному процесі. Політична соціалізація особистості

Людина сама по собі глибока власним життям.

Вона іноді навіть не здогадується про свою глибину

і не користується її змістом. Скребе,

що називається, по верху, не заглядаючи всередину.

Прикро, що нерідко, не заглянувши, так і йде з

життя, себе не пізнавши, не пізнавши своїх можливостей.

Валентин Распутін

Який був твій посів, така буде і твоя жнива

Марк Тулій Цицерон

Мета лекції: розглянути основні характеристики процесу політичної соціалізації.

Ключові слова: політична соціалізація, типи політичної соціалізації, функції політичної соціалізації, агенти політичної соціалізації, ресоціалізація тощо.

ЗМІСТОВНИЙ БЛОК

Вузлові питання теми

1. Взаємозв'язок політичних потреб, інтересів та політичної поведінки особи.

2. Сутність та функції процесу політичної соціалізації.

3. Основні типи процесу політичної соціалізації.

4. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.

13.1. Взаємозв'язок політичних потреб, інтересів та

політичної поведінки особи

Участь особистості в політиці обумовлена її політичними потребами й інтересами, що, однак, усвідомлюються далеко не всіма індивідами. Політичні потреби й інтереси породжують відповідні політичні установки – активне, діюче ставлення індивіда до держави, політичних партій, політичних проблем, явищ, державних та громадських політичних діячів тощо. Політичні установки породжують відповідну поведінку особистості у сфері політики. Особливості політичної поведінки особистості становлять зміст її політичної позиції.

Політична позиція особи включає:

1. емоційне ставлення до політичних процесів і явищ;

2. переконання стосовно політичних норм і цінностей;

3. схильність до політичної діяльності відповідного напрямку.

Політична позиція – це індивідуальне явище, яке дозволяє зрозуміти мотиви індивідуальної політичної поведінки. Вона не піддається безпосередньому спостереженню. Спостерігати можна лише її зовнішні прояви, зокрема, політичну поведінку та політичну діяльність особистості. Носіями політичної діяльності є перш за все політичні організації, об'єднання, а також особи, які отримали владні повноваження від населення в результаті обрання. Участь рядових громадян у політиці зводиться, як правило, до регулярної підтримки повноважень представницьких органів.

Реалізація політичних інтересів і позицій особистості відбувається шляхом її участі в різноманітних політичних процесах, які можуть носити інституціональний (упорядкований) або стихійний характер. До інституціональних можливостей реалізації політичної позиції особистості належить її участь у виборах представницьких демократичних органів, референдумах, інших організаційних формах вираження суспільної політичної думки. Однак цей тип включення особистості в політику носить епізодичний характер. Більш систематично реалізація політичної позиції особистості відбувається в процесі її участі в роботі політичних партій і суспільно-політичних рухів. У цьому плані багатопартійність відповідає розмаїттю політичних інтересів людей, дозволяє більш повно врахувати їхні інтереси, переборовши в такий спосіб казармену одноманітність політичного життя і забезпечивши політичне самовизначення кожної особистості. Включення індивідів у політику в неінституціональних формах відбувається насамперед через мітинги, стихійні маніфестації та інші недовговічні політичні утворення, що функціонують за своїми власними законами.

На характер політичної поведінки особи впливають такі первинні фактори, як сімейний уклад, соціальне оточення, а також соціально-психологічні, ідеологічні та соціально-культурні умови політичного життя. Серед таких умов слід перш за все назвати суспільну політичну свідомість. Вона виступає як невід'ємний елемент політичного життя суспільства і являє собою відображення політичного буття. Формування політичної свідомості особи – це процес усвідомлення нею реального політичного життя через призму притаманних їй політичних інтересів і цінностей.

Політична свідомість людей характеризується різним рівнем стереотипізації. Являючи собою системи зв'язків, які складаються в політичній свідомості людини у відповідних політичних умовах, політичні стереотипи є невід'ємними елементами політичної свідомості особистості і сприйняття нею політичної дійсності. У масовій свідомості вони існують перш за все як зразки і характеризуються глибокою поляризацією та емоційним забарвленням. Найбільш уживаним у стереотипізованій свідомості є протиставлення “добре – погано”.

Політичні стереотипи – один із найважливіших каналів, якими засоби масової інформації впливають на суспільну думку. Наприклад, вони можуть сформувати привабливий або відразливий образ тієї чи іншої політичної партії, того чи іншого політичного діяча і таким чином вплинути на результати виборів.

В політичній свідомості людей існує два стереотипи особистості: зразок-максимум і зразок-мінімум. Зразок-максимум – це людина політично активна, глибоко свідома, добре підготовлена ідеологічно, яка присвячує політичній діяльності значну частку свого часу і своєї енергії. Зразок-мінімум – це громадянин, який якщо й не дуже цікавиться політикою, то добре орієнтується в основних питаннях політики, здатний підтримати її і мобілізувати всі свої сили, якщо політичні обставини вимагають цього. У політичній практиці існують різні варіанти стереотипів людей, соціальних груп, партій тощо. Але політична свідомість не полягає у простому наборі стереотипів. Насправді політична свідомість безперервно змінюється і розвивається. Та все ж змінюється вона перш за все шляхом зміни стереотипів: помилкових – істинними, неясних – ясними.

Величезний вплив на зміст та інтенсивність політичної поведінки людей і суспільства в цілому справляє політична культура, яка являє собою сукупність політичних позицій, цінностей та зразків поведінки, що стосуються взаємовідносин органів влади та громадян. Формуючись у процесі історичного розвитку, політична культура створює своєрідні нашарування в суспільній свідомості, з яких за певних умов складаються базові суспільні, у тому числі політичні, орієнтації, що відзначаються високою стійкістю й утворюють основу, на якій виникає конкретна політична поведінка.