Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів

1. Ознаки держави та їх тлумачення.

2. Унітаризм та федералізм: порівняльний аналіз.

3. Інститут президентства в сучасному світі.

4. Представницькі інститути влади: функції та прерогативи.

5. Українська державність: сучасні проблеми та перспективи.

Логічні завдання

1. Зобразіть основний зміст концепцій виникнення держави у формі піктограм. Оформіть їх графічно.

2. У праці „Про дух законів” Ш.-Л. Монтеск’є писав: „Для громадянина політична свобода є душевним спокоєм, заснованим на переконанні у власній безпеці. Щоб володіти цією свободою, необхідним є таке правління, за якого один громадянин може не боятися іншого громадянина”. Визначіть, що саме, на думку Монтеск’є, надає цю свободу?

3. У чому, на ваш погляд, мають полягати відмінності у підході до розв’язання національного питання у однорідних (гомогенних) і різнорідних (гетерогенних) суспільствах?

4. Як ви ставитесь до підходів, один з яких полягає в тому, що у правовій державі існує пріоритет і верховенство закону, а другий – стоїть на непохитності свободи особистості, її прав та інтересів. Аргументуйте свій погляд на співвідношення між даними ціннісними підходами.

5. Назвіть основні цілі і функції соціальної держави. Спробуйте встановити дозволену межу втручання держави у соціальне й економічне життя. Які передумови є необхідними для формування соціальної держави?

Дискусія «Правова держава»

У переліку прав людини у особливу групу виокремлюються соціально-економічні. Проте їх тлумачення є неоднозначним. Згідно з однією точкою зору, держава повинна нести відповідальність за здійснення цих прав. Сутність іншої полягає у тому, що держава лише відзначає ці права, а відповідальність за їх реалізацію несе сама людина. Дамо пояснення на прикладі дискусії про право на працю.

А: „Я вважаю, що правова держава має забезпечувати повну зайнятість, гарантувати кожному індивіду роботу у відповідності з певною професією і гідну винагороду. Інакше держава не може вважатися правовою”.

Б: „В умовах ринкової економіки прагнення держави до забезпечення повної зайнятості на практиці означає фінансування збиткових підприємств, значні видатки, які неминуче ведуть до інфляції. Тому, проголошуючи право на працю, держава не повинна прагнути до його здійснення і забезпечувати кожну людину роботою. Вона лише гарантує індивіду, що ніхто не може змусити його до підневільної праці або заборонити займатися професійною діяльністю, якщо вона не порушує суспільну безпеку та права інших”.

А: „Чи можна у такому випадку стверджувати, виходячи з Ваших міркувань, що безробіття не є порушенням права людини на працю?”

Б: „Правова держава не може запобігти безробіттю, але вона має забезпечити індивіду допомогу з безробіття, за можливістю допомогти отримати йому нову, потрібну для суспільства професію та працевлаштуватися. Держава не може брати на себе відповідальність за долю людини. Тому окремий працездатний громадянин повинен сам проявляти активність, ініціативу та заповзятливість, самостійно піклуватися про реалізацію свого права на працю”.

Яке з двох тлумачень соціально-економічних прав здається Вам найбільш коректним? Як, в світлі обраної Вами точки зору, можна тлумачити право на освіту, на відпочинок тощо?