Адаптаційний блок Теми доповідей та рефератів
1.Основні різновиди авторитарних режимів в сучасному світі.
2.Тоталітаризм як політичний та соціальний феномен: витоки, функціонування, причини краху.
3.Тоталітаризм в Україні: умови виникнення, особливості функціонування, наслідки.
4.Проблеми переходу від тоталітаризму до демократії.
Логічні завдання
1.Визначте загальні та особливі риси у функціонуванні тоталітарного й авторитарного режиму.
2.У країні проводяться вибори, існує парламент, виходить багато періодичних видань, існує багатопартійність. Чи можна на основі цих рис стверджувати, що в країні функціонує демократичний політичний режим?
3.Чому тоталітаризм називають феноменом ХХ ст.? Обгрунтуйте причини виникнення і краху тоталітарних режимів?
4. Визначте домінуючі риси політичного режиму в Україні.
Тема 7. Демократія як форма організації політичного життя
Люди час від часу поверталися до демократії,
яка є найважчою формою правління.
Уінстон Черчілль
Мета: Процес демократизації набуває все більш глобального характеру. На політичній карті світу час від часу з’являються країни, що прагнуть отримати статус демократичних. Головна тенденція світового розвитку полягає в русі до демократії як оптимальної форми організації суспільства.
Розширення меж дії демократії, впровадження нових її варіацій потребує детального аналізу моделей демократії та проблем їхнього втілення. Знання демократичних основ і принципів демократії сприяють динаміці демократичних процесів в Україні.
Ключові слова: демократія, свобода, правова держава, права людини, громадянське суспільство, громадська активність, вибори, поділ влади, плюралізм.
Змістовний блок Вузлові питання теми
Поняття демократії.
Принципи та ознаки демократичного устрою.
Організаційні форми демократії.
Моделі та теорії демократії.
7.1. Поняття демократії
Проблема демократії та її роль в суспільно-політичному житті є однією з центральних у політології. В різні часи більшість вчених вважали, що демократія є найефективнішим способом реалізації суперечностей, вдосконалення й гармонізації суспільства.
Демократія в тій або іншій формі існує стільки ж, скільки й людство. Сутність держави становить демократія, бо виникає вона внаслідок суспільного договору, неможливого в принципі без демократичної організації суспільства. Задовго до нової ери в багатьох державах існувала досить розвинена демократія як форма державного правління, але й сьогодні жодна країна світу не досягла ще такого розвитку демократії, який би дозволив її громадянам констатувати справжнє народовладдя. Ось чому такою актуальною в наш час є проблема сутності демократії, критеріїв демократичності та шляхів подальшої демократизації суспільних, у першу чергу - політичних відносин.
Поняття “демократія” багатогранне. Його використовують на позначення типу політичної культури, певних політичних цінностей, політичного режиму. У вузькому розумінні “демократія” має тільки політичну спрямованість, а в широкому – це форма внутрішнього устрою будь-якої суспільної організації.
Перше уявлення про демократію як форму правління виникло в античній Греції. Арістотель визначав демократію як «правління всіх». Але при розгляді історії становлення демократії виявляється, що поняття «всі» і «народ» не завжди співпадали. З усіх існуючих у минулому прикладів найбільш демократичною була «первісна демократія», де рішення приймали усі дорослі члени роду або племені.
У стародавніх Афінах, що подарували світу досвід першої прямої політичної демократії, під народом розумілися тільки дорослі вільні чоловіки. Саме вони мали право особисто брати участь в роботі народного зібрання і голосувати. Жінки, раби, метекі (вільні переселенці) політичних прав не мали. Таким чином, в Афінах демократія поширювалася тільки на декілька тисяч осіб. Ця влада була далека від досконалості ще і тому, що пригнічувала інакомислення, набуваючи форми тиранії «більшості».
Значними подіями, що заклали основи демократичної тенденції, стали Англійська революція (1688 р.), Війна за незалежність Північної Америки (1775-1783 рр.) і Французька революція (1789 р.). У прийнятих в цей період документах: Біллі про права (Англія), Декларації незалежності і Білль про права (США), Декларації прав людини і громадянина (Франція, 1791) - були висунені демократичні цінності і принципи, які є базовими і в сучасній практиці соціально-політичного життя.
Але зрілості демократія досягла в середині ХХ ст., коли стали реальністю рівні для усіх шарів суспільства громадянські і політичні права.
Демократія як рух виникла під прапором боротьби проти абсолютизму за ліберальні цінності і була представлена соціальними силами, що виступали за права людини як природні й природжені права, а також за демократичну організацію політичної системи суспільства. Найбільш широкі сучасні демократичні рухи представлені соціал-демократами, лібералами, християнськими демократами тощо. Становлення сьогодні в Україні демократії як політичного руху можливе завдяки об'єднанню всіх політичних сил, що мають часом незбіжні чи навіть протилежні інтереси, на основі визнання демократичних цінностей, об'єктивно необхідних для забезпечення соціального порядку і соціального прогресу. Таке визнання демократичних цінностей має набрати форм переходу від авторитарного правління до правової держави. Демократія як політична цінність, політичний світогляд не може бути реалізована поза правовою державою, без чітко розроблених правових норм, що регулюють відносини власності, виробництва й розподілу, взаємини індивідів між собою і з державою.
Поняття демократії в сучасній політології використовується в декількох значеннях. По-перше, його використовують для позначення форми державного правління, що визнає народ як джерело державної влади. В основі демократичної форми правління лежать такі принципи конституційного устрою, як народовладдя, невідчужуваність прав людини, політичний плюралізм, свобода і рівність громадян. По-друге, воно використовується для позначення такої форми організації влади в будь-яких організаціях, яка припускає рівноправність усіх її членів і прийняття рішень за більшістю голосів. У цьому сенсі демократія може існувати в будь-яких організаціях, здатних забезпечити таку рівноправність. У результаті з'являються такі феномени, як партійна, профспілкова, виробнича, інші різновиди так званої суспільно-політичної демократії. По-третє, поняття демократії використовується для позначення заснованого на визначеній системі цінностей соціального ідеалу і відповідного йому політичного світогляду.
Демократія як політичний світогляд являє собою напрям думок, не сумісний з догматизмом, схематизмом, нетерпимістю. Як політичний світогляд вона заперечує авторитаризм, тоталітаризм, усякого роду репресивний суспільний порядок. В основі демократії як політичного світогляду лежить демократія як політичний ідеал. По-четверте, поняття демократії може використовуватися для позначення соціально-політичного руху за народовладдя, спрямованого на здійснення демократичних цілей та ідеалів.
Серед різних визначень демократії виділяється визначення, сформульоване в навчальному посібнику з демократії «Основи демократії», що став фактично першим в сучасній Україні: «Демократія – це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування)». Демократія, пишуть автори посібника, заснована на прагненнях людей, що роблять вільний вибір, а не на спущеній згори меті. Якщо ж хтось (партія, вождь) накреслює мету, до якої маси «прямують колонами», то це не демократична, а авторитарна система.
За демократії громадянин має можливість і необхідність чинити вільний вибір. У книзі «Демократія під запитанням» С. Соловейчик пише: «Сутність і сіль демократичної влади в тому, що вона і не є владою у звичному розумінні слова. В умовах демократії найбільша влада належить не державі, не органам і організаціям, а людині. Але це влада не над людиною, а над самим собою. Управління собою». Демократія – це насамперед суспільне самокерування, самостійність людини і суспільства.
Серед підходів до визначення демократії виділяються перш за все два основних: нормативний і емпіричний. Поняття демократії як народовладдя є нормативним, оскільки передбачає побудову категорії демократії, виходячи з людських ідеалів, цінностей та побажань. Демократія за такого підходу характеризується як ідеал, що будується на таких основоположних цінностях, як свобода, рівність, повага до людської гідності, солідарність тощо. Саме власному ціннісному змісту демократія завдячує своєю популярністю в сучасному світі. Сила такого уявлення про демократію полягає в привабливості тих цінностей, які містяться в ньому, здатності захопити багатьох людей практичними діями, спрямованими на здійснення демократичного ідеалу.
Але такий підхід до визначення демократії недостатній. Абсолютизуючи його, люди відриваються від дійсності. Адже реальна демократія ніде і ніколи ще не була справжньою владою народу. Будучи перш за все формою організації державної влади, демократія в цій якості постає практично в усіх країнах частковою і фрагментарною. Далеко не всі види основоположної державної влади, які, будучи зосередженими в руках окремих посадових осіб, перетворюють цих осіб на панів, а класи таких панів - на пануючі в суспільстві класи, перебувають в руках демократичних органів, і тому демократичні органи виявляються недостатньо сильними, щоб визначати характер державної влади на сучасному етапі розвитку людства.
Такий стан суспільства свідчить про те, що перехід до демократії має бути поступовим, а визначення демократії повинні відображати реальний стан співвідношення демократизму і авторитаризму в реальній системі державної влади. Ось чому, наприклад, деякі автори, відображаючи реальний стан сучасної демократії, визначають демократію як таку форму правління, яка заснована на конкуренції потенційних керівників за довіру виборців. Це визначення реальної демократії фактично підтверджує той факт, що сучасна демократія багато в чому зводиться поки що до особистої влади всенародно обраних керівників, тобто по суті справжньою демократією не є. Але ж і теорії демократії, яка б ставила під сумнів необхідність такої моделі демократії в сучасному суспільстві, пропонуючи більш-менш прийнятну альтернативу, теж практично немає.
Враховуючи великі розходження нормативного та емпіричного підходів до демократії, видатний американський учений Роберт Даль та його однодумці запропонували ввести для позначення систем влади в сучасних державах замість поняття «демократія» поняття «поліархія». Поліархія, за Р. Далем, є правління меншості, що обирається народом на конкурентних виборах. Вона поширюється також на античні поліси, середньовічні республіки, сучасні конституційні держави із загальним виборчим правом та суперництвом політичних партій за державну владу. Що ж стосується демократії, то вона, стверджують ці вчені, є ідеалом, який передбачає рівну участь усіх громадян в управлінні державою і суспільством, і поки що не існує.
