11.3. Політична культура нації, суспільної групи, особи

Політична культура, як і культура взагалі, має національну форму буття. Це означає, що реально існує не політична культура взагалі, а лише культура Франції, США, Росії, Китаю, України та інших держав. В їхній основі національна ідея, національні потреби та інтереси, цінності та цілі, умови їхньої реалізації. Тобто основними чинниками своєрідності національних політичних культур, на думку багатьох науковців, можна вважати: національний характер і менталітет, національну культуру в цілому, історичну долю народу, релігійно-конфесійний вплив, політичний статус народу, геополітичні фактори.

Так, наприклад, особливостями політичної культури Німеччини (її основні політичні традиції за К.Зонтхаймером) є: Етатиська традиція – підтримка ідеї сильної державної влади, сувора дисципліна, бездоганне виконання патріотичного обов'язку, законопослушність. Традиція аполітичності – вважається, що політика – справа професіоналів, а приватні справи -важливіші за державні. Традиція «німецького ідеалізму» – інтелектуали дистанціюються від влади, скептично оцінюють реальну політику. Традиція безконфліктності – наявність конфліктів, розбіжностей у позиціях вважається ознакою слабкості народу і держави. Традиція формалізму – політичні проблеми натагаються звести до правових, розв'язати їх юридичними методами.

Окрім того, можна зазначити, що існує як політична культура нації, так і політична кульура особистості.

Політична культура нації поширюється на всі її суспільні групи: класи, демографічні й професійні структури, етнічні меншини. Але політична культура окремої суспільної групи, крім загальних рис, має й специфічні. Для позначення цього явища в політології використовується поняття субкультури (підкультури). Наприклад, є сенс говорити про політичну культуру молоді –молодіжну субкультуру. Її основними рисами є загострена критичність в оцінці стану суспільства, схильність до радикальних заходів у реформуванні суспільних відносин, рішуче впровадження нових форм політичного життя, динамічність у ціннісних орієнтаціях, особлива відданість високим ідеалам свободи, соціальної справедливості та гуманізму.

Політична культура особи формується під впливом політичної культури суспільства і тієї спільноти, в яку вона входить. При цьому загальні культурні цінності специфічно странсформуються соціальним статусом особи, її індивідуальним досвідом, рівнем знань і психологічним станом. Політична культура кожної особи проявляється: а) в змісті та рівні політичних знань, у тому числі знань традицій, принципів, норм і способів політичної діяльності; б) в індивідуальному політичному досвіді; в) в сформованих на їхній основі політичних переконаннях, оцінках, мотивах, почуттях; г) в соціальній активності.

Проста констатація факту існування того чи іншого комплексу елементів, які можна було б об'єднати в категорію політичної культури, сама по собі не знімає питання про те, як ці елементи реалізуються в конкретному політичному процесі, поведінці різних груп і верств населення. Річ у тому, що одні і ті ж політичні установки, ціннісно-нормативні орієнтації і ідейно-політичні принципи у різних людей і соціальних груп в конкретній політичній поведінці проявляються по-різному. Тому в кожній політичній культурі можна виділити сукупність тих чи інших рис і характеристик, які надають їй певний колорит, деяку специфіку. Це у свою чергу дозволяє виділити у рамках єдиної політичної культури окрему субкультуру, в якій в тій чи іншій концентрації можуть переважати конфесійні, етнічні, регіональні або інші начала.

Сказане особливо важливо враховувати при оцінці і характеристиці політичної культури різних країн і народів. Необхідно виходити з факту існування багатьох регіональних і національних варіацій політичної культури. Скажімо, не можна говорити про єдину модель політичної культури для Європи і Близького Сходу, західної півкулі і далекосхідного регіону і тому подібне.