5.3. Структура влади

Джерела: авторитет,

сила, престиж, закон,

багатство, знання,

харизма, таємниця, інтерес

Суб’єкти: держава, Об`єкти: індивід٫

т а її інститути, політ. ВЛАДА соціальна група٫ маса٫

е літи, політ. лідери, клас, суспільство

політ партії

Функції: панування, Ресурси: примус,

керування, регулювання, насильство, переконання,

управління, координація, заохочення, право,

мобілізація контроль традиції, страх, міфи

Влада є взаємодія суб’єкта та об’єкта, вони є також активним початком структури влади. Суб’єкт влади – охоплює в собі її активне, спрямовуюче начало. Ним може бути особа, орган, організація та інше. Для реальних вкладних відносин суб’єкт має володіти такими якостями, як бажання володарювати і волею до влади, а також бути компетентним, знати стан і настрої підлеглих, мати мету, авторитет.

Умовно суб’єкти влади поділяють на первинні та вторинні:

1. Первинним суб'єктом за республіканського, демократичного правління є народ — носій суверенітету і єдине джерело влади в державі. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Поняття народ неоднорідне: основними суб'єктами влади є великі групи населення, об'єднані спільністю корінних інтересів і цілей; неосновними — невеликі етнічні групи, релігійні громади тощо.

2. Вторинні суб'єкти носіїв влади — малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо. Суверенним суб'єктом політичної влади є громадянин держави, наділений конституційними правами та обов'язками. Суттєву роль у владних відносинах відіграють політичні лідери. Наслідки їхньої політики, як відомо, різні: прогресивні й регресивні, плідні та безплідні, благополучні й трагічні. Сукупним (колективним) носієм політичної влади є сама політична система суспільства як спосіб організації і розвитку соціальних спільнот і їхніх стосунків.

Об’єкт влади – об’єкт владної волі завжди має вибір: або підкоритися, або загинути, але не підкорятися. Тому межі влади, ставлення об’єкта до влади простягаються від жорсткого опору, боротьби за знищення до добровільного, що сприймається з радістю, підкорення. Взаємодія їх здійснюється за допомогою ресурсів, які регулюють процес володарювання.

Суб’єктно-об’єктні владні відносини мають специфічний характер, оскільки певні суб'єкти і об'єкти влади можуть мінятись місцями залежно від обставин і ролі. Так, класи, соціальні групи, етнічні спільноти, окремі громадяни, громадсько-політичні організації є суб'єктами політичної влади, водночас вони і стосунки між ними є об'єктами владного впливу. До об'єктів політичної влади відносять також усі сфери суспільного життя — економічну, духовну, соціальну, науково-технічну тощо, суспільство загалом.

Ресурси влади – це сукупність засобів, використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей суб’єкта.

Основні групи ресурсів влади: економічні – матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва і споживання, земля та її надра, гроші, нерухомість тощо. Соціальні – здатність підвищення соціального статусу або рангу, місця у соціальній структурі. Політико-правові – конституція, закони, програмні документи політичних партій. Силові – зброя і апарат фізичного примусу, спеціально підготовлені для цього люди. Інформаційні – знання та інформація, а також засоби їхнього отримання та розповсюдження. Демографічні – людина як універсальний ресурс, що створює інші ресурси.

На сучасному етапі розвитку суспільства влада прагне до розмаїття ресурсів٫ використання якіх забеспечує певний вплив суб’єкта Найбільш поширеними є культурно-інформаційні ресурси такі як знання٫ інформація٫ засоби їхнього росповсюдження Від того наскільки влада ефективно використовує ці ресурси, визначається стабільність існування влади усередені держави та існуваня держави на міжнародній арені