6.2. Заробітна плата , її форми і системи

Як стверджують західні науковці, величина заробітної плати визначається не тим, як оцінює підприємець потреби робітника для підтримки його життє- і працездатності, а результатами праці. Позитивним у такому підході є спроба оцінити вартість товару з погляду не лише суспільних витрат виробництва, а й корисного ефекту. Вони, здебільшого, розв'язують проблему з погляду капіталіста, ігноруючи при цьому інтереси найманого робітника, якому потрібні засоби для відтворення власних життєвих сил і працездатності та життєздатності його сім’ї.

Купівля-продаж робочої сили об'єктивно виступає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість ( а також і ціна ) робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. З урахуванням цього заробітну плату у загальноекономічному контексті можна визначити як грошове вираження вартості або ціни товару “ робоча сила “ та частково результативності функціонування робочої сили.

В політекономічному контексті заробітну плату можна визначити як грошове вираження тимчасового відчуження власності на робочу силу, а також вартості та ціни робочої сили та відносин між капіталістами і найманими працівниками з приводу формування умов праці, ефективності її функціонування та привласнення необхідного продукту.

Сутність заробітної плати розкривається у її основних функціях:

- відтворювальна функція, що означає розширене відтворення власності на робочу силу, її вартості, а отже, і величини привласненого необхідного продукту;

- стимулююча функція, яка передбачає, що заробітна плата, її форми та системи стимулюють високоефективну працю;

- розподільча функція, що передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери і галузі та її відпливу з інших;

- соціальна функція, яка повинна сприяти досягненню певної соціальної справедливості в суспільстві.

Заробітна плата існує у двох основних формах: відрядній і почасовій. У свою чергу, кожна з них має відповідні їм системи.

Відрядну форму заробітної плати в основному застосовують, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці виробника. Комплексна механізація та автоматизація виробництва обумовлює широке використання почасової форми оплати праці. При цьому частка простої почасової оплати праці знижується, а підвищується частка почасової преміальної оплати праці.

У сучасній економічній системі капіталізму використовуються такі системи заробітної плати: тарифна, преміальна та колективна.

Тарифна система заробітної плати – це система, що залежить від складності та ефективності праці, вираженої відповідним тарифним розрядом і ставкою, спрямованими на одночасне стимулювання найманих працівників на підвищення якості товарів і послуг. Тарифні системи оплати і посадові оклади службовців та інженерно-технічних працівників розробляють на основі оцінки різних трудових характеристик. Найширше при цьому використовують систему аналітичної оцінки, за якої тарифні ставки встановлюються залежно від відносної складності виконуваних робіт за такими групами чинників: кваліфікація виконавця ( освіта, досвід роботи, професійна підготовка ), розумові та фізичні зусилля, відповідальність за матеріали, устаткування тощо, інші умови праці ( тяжкі, непривабливі тощо). Тарифні ставки, у свою чергу, розміщені у тарифній сітці, яка має певну кількість розрядів, що відрізняються між собою у бік зростання.

Преміальна система заробітної плати – системи що пов'язують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною залежністю, передбачають застосування різних премій і стимулів у їх взаємодоповнюваності. Поточний контроль за робітником зведено до мінімуму. Застосування преміальних форм оплати праці базується на прийомах відрядної та погодинної заробітної плати.

Серед преміальних систем розрізняють відрядно-преміальну і відряд-но-прогресивну. Перша передбачає сплату найманому працівникові певної суми за виконання норм виробітку і відповідної надбавки за їх перевиконання, але без прогресивного зростання розцінок. Друга – виплата вищої прогресивної розцінки за виготовлений понад норму виріб (операцію) з метою стимулювання вищої інтенсивності праці порівняно з середнім її рівнем в межах окремого підприємства або галузі.

Колективні системи заробітної праці означають застосування таких систем оплати вартості робочої сили та ціни, а також ефективності праці найманих працівників, які передбачають виплату частини заробітків із преміального фонду, створюваного, в основному, із необхідного, а частково - із додаткового продукту, виготовленого при їх використанні. При цьому частка необхідного продукту знижується, а додаткового – зростає.

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система “участі у прибутках “, згідно з якою за рахунок заздалегідь встановленої частки створеного найманими працівниками прибутку внаслідок застосування цієї системи формується преміальний фонд, з якого вони отримують частку зарплати. ЇЇ особливістю є те, що виплата премій, бонусів тощо пов'язується не тільки з виробничими результатами, а й з фінансовими, тобто із зростанням прибутків.

Система “участі у прибутках” передбачає також виплату премії або її частини у формі цінних паперів (акцій). Натомість від робітників вимагають відмовитись від страйків. Робітники не можуть вільно розпоряджатись акціями підприємства, на якому вони працюють. При переході на інше підприємство або з виходом на пенсію їм сплачують ринкову вартість акції.

Впровадження передових форм і систем заробітної плати, насамперед, колективної системи, зумовлює дію тенденції до зростання частки додаткових елементів заробітної праці – премій, бонусів тощо.