5.5. Монополії: причини виникнення, суть і основні форми.

Антимонопольна політика держави

Вільна конкуренція як одна з динамічних сил розвитку економіки діяла у 18 –19 ст. На той час монополії були винятком. Однак на межі 19 – 20 ст. почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Відбувся перехід від вільної конкуренції до панування монополій.

Причини виникнення монополій пов'язані з дією об'єктивних економічних законів, розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в технологічному способі виробництва. До основних причин належать : дія закону конкуренції; дія закону концентрації капіталу і виробництва. Концентрація капіталу – це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва; дія закону централізації капіталу, яка полягає у збільшенні розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один більший; трансформація індивідуальної приватної власності; економічні кризи.

Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке займає панівне місце на ринку й концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

За умовами функціонування монополії поділяють на два типи – підприємницькі та інституційні. Підприємницькі монополії пов'язані з розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу та виробництва, інституційні –з нерівністю умов конкуренції, які надає держава різним її учасникам. Йдеться про неоднаковий режим оподаткування, субсидії або привілеї з боку держави, пільговий доступ до виробничих і фінансових ресурсів.

За функціональним призначенням розрізняють природну, адміністративну і економічну монополії.

В основі природної монополії є особливості технології виробництва і обслуговування споживачів. З природними монополіями тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

Класичним прикладом такого виду монополії виступає алмазний синдикат “Де Бірс”.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів.

Виникнення економічних монополій зумовлено економічними причинами, вони формуються на базі закономірностей господарського розвитку. Основними організаційними формами економічних монополій є картель, синдикат, трест, багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.

Картель – це об'єднання низки підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного учасника в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат – це об'єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикаті збут товарів здійснюється загальною збутовою конторою.

Трест – це об'єднання підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу й комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати певну частину прибутку тресту.

Багатогалузевий концерн – це об'єднання багатьох підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.

Конгломерат – це промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі и випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або діють усегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності; управління ними є централізованим.

Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій або здійснення виробничих проектів (розміщення великих займів, будівництво морських каналів, портів, трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт консорціум розпадається.

Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.

Монополізація економіки має істотні негативні наслідки, а саме: монополії порушують конкуренцію; вони здатні збільшувати прибуток, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну; схильні до уповільнення науково-технічного прогресу, хижацького використовування природних ресурсів і забруднення довкілля; розоряють малий і середній бізнес; монополізують засоби масової інформації, за допомогою яких впливають на свідомість населення у необхідному їм напрямку; здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг і привілеїв тощо.

Однак монополії мають і суттєві позитивні риси. Завдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більші можливості фінансувати науково-дослідні роботи, впроваджуючи новітню техніку і технологію, проводити перекваліфікацію працівників. Крім того, «ефект масштабу виробництва» дає змогу великим підприємствам виробляти дешеву і якісну продукцію. Великі підприємства більш стійкі в умовах криз, вони зменшують рівень безробіття і соціальну напругу у суспільстві. Тому не можна ототожнювати поняття «монополія» з поняттям «велике підприємство». Монополією слід вважати лише те підприємство, яке використовує ринкову владу: диктує ціни на ринку, «придушує» конкуренцію та здійснює інші негативні дії. Проти таких підприємств-монополістів з метою запобігати зловживанням їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику.

Антимонопольна політика – комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, – спрямована на припинення, попередження і обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Перший антимонопольний (антитрестівський) закон – так званий Закон Шермана – було прийнято у США у 1890 р.

В умовах ринкової трансформації економіки України питання захисту конкуренції, недопущення зловживань ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальними. Антимонопольна політика і антимонопольне законодавство в Україні спрямовані на створення конкурентного середовища, захист конкурентних інтересів підприємців і споживачів, регулювання діяльності монополій, що сприятиме формуванню цивілізованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функціонування національної економіки як однєї зі складових антимонопольної політики держави.

Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Основними функціями антимонопольного комітету України є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; запобігання, виявлення й припинення порушень конкурентного законодавства; контроль за економічною конкуренцією; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

До методів здійснення антимонопольної політики належать: правові – прийняття відповідних законодавчих актів; організаційно-контролюючі – розроблення і організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушень конкурентного законодавства; адміністративні – примусовий поділ суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів; профілактично-роз'яснювальні – інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, формулювання попередніх висновків стосовно виявлених порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.

Отже, можна стверджувати, що в Україні створено законодавчу базу і організаційні основи здійснення ефективної державної конкурентної політики.

Контрольні запитання

1. За яких умов виникає ринок?

2. Назвіть принципи функціонування ринкової економіки та розкрийте їхній зміст.

3. Назвіть переваги ринкової економіки, її недоліки і шляхи подолання недоліків ринку.

4. Розкрийте значення ринкової інфраструктури для безперервного функціонування ринку.

5. Які ви знаєте об'єкти біржової торгівлі (за видами бірж)?