4.3. Альтернативні теорії вартості. Закон вартості товару, його суть і функції

Вартість належить до фундаментальних вихідних категорій економічної науки. Вона пронизує весь комплекс економічних зв'язків, що виникають в процесі суспільного відтворення матеріальних і духовних благ, їх виробництва, обміну, розподілу та споживання. Водночас вартість виконує важливу обліково-інформативну функцію. В економічній науці існує кілька теорій вартості,а саме: теорія трудової вартості, теорія факторів виробництва, теорія попиту і пропозиції, а також теорія граничної корисності.

Трудова теорія вартості була започаткована представниками англійської політичної економії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К.Марксом.

Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є праця. За трудовою теорією вартість товару залежить від продуктивності та інтенсивності праці. Величина вартості одиниці товару обернено пропорційна до продуктивності праці і прямо пропорційна до її інтенсивності. В економічній концепції К. Маркса трудова теорія вартості й основана на ній теорія додаткової вартості займають центральне місце.

Крім трудової теорії вартості до «витратних» концепцій належать також теорія витрат виробництва і теорія трьох факторів виробництва. Прихильники теорії витрат виробництва (Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Міль та ін.) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і ціни, вважають, що нова вартість створюється не лише живою, а й минулою, уречевленою працею. Вони виходять з того, що оскільки величина витрат виробництва залежить від ціни на окремі її елементи (предмети і засоби праці, робочу силу), то використання витрат як основи ціноутворення означає пояснення цін на товари цінами на елементи витрат.

Родоначальники теорії трьох факторів виробництва французькі економісти першої половини 19 ст. Ж.Б. Сей і Ф. Бастіа трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його складових: праці, капіталу і землі. Всі вони беруть рівноправну участь у створенні вартості. Кожна з цих складових «створює» відповідну частку вартості: праця – заробітну плату, капітал – відсотки, а земля – ренту.

В останній третині 19 ст. набув поширення принципіально новий підхід до аналізу вартості – з позиції теорії граничної корисності. Її представники (У.С. Джкевонс, К. Менгер, Ф. Візер та ін.) розмежували сукупну корисність блага і граничну корисність блага (тобто корисність останньої одиниці цього запасу або доступної кількості благ).

Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну.

Законом функціонування і розвитку товарного виробництва є закон вартості. За цим законом регулюються зв'язки між товаровиробниками, а також розподіляється і стимулюється суспільна праця в умовах товарного виробництва. Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів мають здійснюватись на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Закон вартості діє через відхилення ціни від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції:

- стихійно регулює суспільне виробництво;

- стимулює розвиток продуктивних сил суспільства;

- обумовлює економічну диференціацію товаровиробників.

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників, які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають ті товаровиробники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, другі – не можуть покрити своїх витрат, зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.

У класичному вигляді цей закон діє лише в умовах капіталістичної ринкової економіки вільної конкуренції. Однак основні його риси притаманні й сучасній ринковій економіці, у якій суттєво зросла роль держави стосовно регулювання ринкових процесів. Саме у доповненні один одного та взаємодії ринок і держава створюють оптимальний господарський механізм регулювання сучасної змішаної ринкової економіки.