Додаток Соціальна місія педагога

Педагогічна діяльність виконує найважливішу твірну соціальну функцію: у процесі її формується й розвивається не лише конкретна особистість, але й визначається майбутнє країни, забезпечується її культурний і виробничий потенціал. Прогностичний характер педагогічної діяльності визначає поліфонізм її цілей, орієнтованих і на сьогоднішні потреби особистості й суспільства, і на майбутнє, на готовність випускників до адаптації до умов соціального життя, до перетворення цих умов. Ш.А. Амонашвілі називав «основною проблемою виховання» те, що вчитель живе в сучасності, а будує майбутнє.

Діяльність учителя багато в чому залежить від соціально-економічного розвитку

суспільства. Але це не дає права вчителеві виправдовувати свою бездіяльність посиланням на об’єктивні труднощі. Школа може й повинна вирішувати не лише педагогічні, але й соціальні проблеми, інакше неможливо очікувати змін у суспільному розвиткові, оскільки всі вони – передусім результат зміни у свідомості людей. Громадянська позиція вчителя – передумова розвитку педагогічної творчості, росту педагогічної відповідальності, активності, сміливості у прийнятті педагогічних рішень.

Професійні функції педагогічної діяльності

Освіта – процес і результат цілісного становлення особистості (фізичного, інтелектуального, духовного), що здійснюється через залучення її до культури. Освіта продовжується все життя людини і включає в себе самоосвіту. Але повноцінна освіта людини, як правило, здійснюється у цілісному процесі навчання й виховання, яким керують та управляють досвідчені наставники.

Виховання – цілеспрямований педагогічний процес, що створює умови для розвитку й цілісного становлення особистості; «в-ось-питание» - питание духовной оси человека» (Ш. Амонашвілі); формування внутрішнього, духовного світу людини (потреб, інтереси, погляди, переконання, ціннісні орієнтації, світогляд, якості особистості, ціннісне ставлення до світу й до самого себе. Виховання здійснюється як у процесі навчання, так і через організацію педагогом позанавчальної виховної діяльності та створення особливого виховного середовища в закладі освіти та поза ним.

Навчання – провідний засіб виховання й освіти особистості. Це спільна діяльність того, хто вчить, і того, хто вчиться, спрямована на освіту особистості шляхом організації засвоєння нею системи знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності й досвіду емоційно-ціннісного відношення до світу.

Педагог здійснює виховання й навчання підростаючого покоління, і ця діяльність є специфічною сферою духовного виробництва, яка полягає у виробництві самої людини як соціальної істоти, тобто в соціалізації особистості.

Соціалізація являє собою процес і результат залучення особистості до системи соціальних відношень, соціальну практику в цілому; засвоєння й відтворення людиною соціального досвіду. Соціалізація включає в себе дві складові:

1. соціальна адаптація – пристосування особистості до соціальних умов;

2. індивідуалізація (відокремлення) – усвідомлення особистістю своєї неповторності, індивідуальності, внутрішньої свободи й незалежності, можливості бути самим собою й реалізувати свій творчий потенціал, що забезпечує готовність до перетворення цих умов.

Самовизначення – провідний механізм соціалізації в сучасних умовах.

Культурно-гуманістична функція забезпечує становлення дитини як людини культури, яке визначає її успішний розвиток та соціалізацію.

Існує близько 500 визначень поняття «культура». Це специфічно людський спосіб життєдіяльності; плідне існування людини у світі як істоти, що має творчу й діяльнісну суть. Міра залучення до культури суспільства та здатність збагачувати її своїм особистісним внеском визначає ступінь культурного розвитку особистості.

Охорона життя, здоров’я, соціальний захист. Учні ростуть і формуються, і тому іноді не можуть протидіяти тиску навколишнього середовища. Необхідно:

• регулювати навчальні навантаження;

• ураховувати можливості дитячого організму;

• ураховувати індивідуальні особливості учнів;

• захищати від свавілля дорослих, які дозволяють собі повністю розпоряджатися долею дітей;

• усвідомлювати та дотримувати права й свободи учнів відповідно до законів України, Конвенції про права дитини;

• забезпечувати охорону здоров’я й життя учнів в освітньому процесі;

• забезпечувати захист від негативних впливів навколишнього природного й соціального середовища.