Дидактика як галузь педагогіки
Дидактика - галузь педагогіки, що вивчає навчання як процес взаємопов'язаних викладання і навчання, а також досліджує закономірності, цілі, зміст, методи, особливості організації процесу навчання.
Термін «дидактика» походить від грецьких слів «didactikos» - повчаючий і «didasko» - вивчає. Вважається, що цей термін був введений у вживання в 1613 році німецьким мовознавцем і педагогом Вольфгангом Ратке. Першою фундаментальною роботою по теорії навчання є «Велика дидактика» Я.А. Коменського (1632),де викладені основні принципи навчання і форми його організації. Він автор існуючої класно-урочної системи, поділу учнів на класи, навчального часу — на навчальні роки, чверті з канікулами між ними, щоденних занять — на 45-хвилинні уроки і 10—20-хвилинні перерви. Ним були започатковані предметна система викладання за певними програмами і підручниками, екзамени наприкінці року.
Дидактика як галузь педагогіки вивчає закономірності, що діють у сфері навчання, аналізує залежності, що зумовлюють хід і результати процесу навчання, визначає методи, організаційні форми, засоби, що забезпечують здійснення запланованих цілей і завдань. Звідси випливають основні функції дидактики:
1. Науково-теоретична - вивчення закономірних зв'язків між різними сторонами процесу навчання, розкриття сутнісних характеристик структурних і змістовних елементів процесу навчання.
2. Нормативно-прикладна - визначення змісту, можливих методів і засобів навчання, конструювання нових освітніх технологій.
Дидактика охоплює систему навчання з усіх предметів і на всіх рівнях навчальної діяльності. По ширині охоплення досліджуваної дійсності виділяють загальну і приватну дидактики. Предметом дослідження загальної дидактики є процес викладання та навчання - разом з факторами, які його породжують, умовами, в яких він протікає, а також результатами, до яких він приводить. Приватні дидактики називають методиками викладання. Вони вивчають закономірності перебігу процесу, зміст, форми і методи викладання різних навчальних дисциплін (наприклад, методика викладання геометрії, методика викладання філософії і т.д.).
2.Сутність процесу навчання
Процес навчання - спеціально організована і змодельована пізнавальна діяльність, що охоплює викладання вчителя та учіння учнів.
Цілісність процесу навчання забезпечується постановкою і досягненням спільних цілей викладання й учіння, тобто він має двобічний характер і неможливий без єдності діяльностей учителя й учня. Багато дослідників вважають, що основною одиницею процесу навчання є відношення між діяльностями викладання та учіння. Проте це відношення "вчитель - учень" не можна зводити до "передавач - приймач". Неодмінною умовою навчання е активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Учитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, використовує певні засоби. При цьому формування знань, умінь та навичок, понять і мисленнєвих операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня.
Сутність процесу навчання.
Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: викладач, форми, методи і засоби навчання, які він використовує; учень, який працює під керівництвом учителя на уроці та самостійно вдома; забезпечення навчального процесу наочністю й технічними засобами.
Навчальний процес є активною взаємодією між учителем і учнем, яка складається з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учіння.
Викладання — діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок.
Результативність його залежить як від умінь і старань педагога, так і від старань учня, студента щодо засвоєння знань, тобто від ефективності учіння.
Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками.
У широкому значенні учіння є оволодінням суспільним досвідом з метою його використання в житті. Вчитель може навчати безпосередньо або опосередковано (через систему завдань).
Структурно процес навчання утворюють такі компоненти:
- цільовий (формування мети вивчення матеріалу на уроці, навчального предмета та освітньої мети навчального закладу);
- стимулюючо-мотиваційний (спонукання учнів (студентів) до активної пізнавальної діяльності, формування в них відповідної мотивації);
- змістовий (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, а також продуманість змісту кожного заняття);
- операційно-дієвий (підбір прийомів, методів, форм і засобів навчання);
- контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням знань, сформованістю умінь та навичок);
-оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня чи студента, причин неуспішності і їх усунення).
Реалізація кожного компонента і їх сукупності передбачає свідому, цілеспрямовану взаємодію викладача і учня (студента).
Основні функції процесу навчання. Основними функціями процесу навчання є освітня, розвивальна і виховна.
Освітня функція передбачає засвоєння учнями, студентами системи наукових знань, формування вмінь і навичок.
Знання— узагальнений досвід людства про дійсність у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій.
Сформульовані вони у поняттях, судженнях, умовиводах, теоремах, концепціях, теоріях.
Розвивальна функція виявляється у розвитку мислення учнів, студентів, формуванні волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей.
Виховна функція спрямована на формування наукового світогляду учнів, студентів шляхом засвоєння системи наукових знань про природу, суспільство і людину, виховання моральних, трудових, естетичних і фізичних якостей особистості.
Освітня, розвивальна та виховна функції реалізуються через такі чинники:
- використання змісту навчального матеріалу — для реалізації цих функцій викладач використовує основний матеріал навчальних дисциплін, доповнюючи його цілою додатковою інформацією;
- добір форм, методів і прийомів навчання — здійснюється з таким розрахунком, щоб вони заохочували до самостійного здобування знань;
- забезпечення порядку і дисципліни на уроці — повноцінне навчання можливе лише за умови високої дисципліни;
- використання оцінок — аналіз відповідей і мотивація оцінок, які виставляє викладач.
- особа викладача, його поведінка, ставлення до учнів, студентів — ерудований, тактовний, доброзичливий викладач позитивно впливає на їх навчальні результати і поведінку.
Перелічені чинники тісно пов'язані між собою, що зобов'язує чітко визначати їх освітню, розвивальну і виховну мету.