6. Конфлікт у педагогічній взаємодії

Ми розглянули теоретичні засади, що дали змогу зрозуміти сутність, структуру і технологію побудови професійного педагогічного спілкування. Водночас трапляєть­ся, що стосунки між учителем і учнем ускладнюються. Ми прагнули показати, як запобігти помилкам і викривленням у стосунках, забезпечити позитивний розвиток взає­мин «учитель — учень». Але важко уникнути суперечностей між індивідуальностями, якими є дитина і вчитель. А якщо конфліктна ситуація вже

виникла, то яку лінію по­ведінки слід обрати, щоб не загострювати стосунків?

Конфлікт виникає не зразу, зародження його ми можемо відчути в якомусь інци­дентові, непорозумінні. Ще немає відкритого протистояння, відчуваються лише не­вдоволення, нестриманість учнів. Але на це слід реагувати, бо учні вже усвідомили цю ситуацію як конфлікт, що заважає їм задовольняти власні потреби. Якщо вчитель не помітить вчасно зміну у ставленні учня, ситуація може набути деструктивного харак­теру. Що насамперед слід робити? Усвідомивши, що порушено баланс в інтересах педагога та учнів, проаналізувати випадок, не доводячи його до загострення, до ви­никнення конфліктної ситуації, коли відбувається зіткнення думок. Виявляються ініціатори, які висловлюють думку частини невдоволених. Учитель ще в змозі вико­ристати обставини для набуття учнями позитивного досвіду. Уважність, здатність побачити «жало конфлікту» (А. Добрович), усвідомлення сутності причин і прагнен­ня усунути суперечності, зблизивши інтереси, — такою має бути тактика вчителя.

Наведімо приклад. Учні не хочуть писати контрольну роботу. Однією з причин є те, що їх не попередили. Як діяти? Звичайно, можна їх примусити, ігноруючи невдо­волення, зрештою, залякати. Однак для нас важливими є продуктивна праця і збере­ження дружніх та ділових стосунків. То як же діяти? Треба врахувати, що невдоволен­ня спричинене саме нашою неуважністю: не попередили. Важливо, щоб діти відчули нашу зацікавленість у спільній справі, довіру до них. «Що ж, можливо, я забула попе­редити. Тоді сьогоднішній урок ми присвятимо підготовці до наступної контрольної роботи. Бажаючі можуть перевірити себе і сьогодні, причому в журнал я виставлю лише добрі та відмінні оцінки. Вас влаштовує такий варіант?». Учні погоджуються. У цій конфліктній ситуації вчитель виявив здатність до децентрації — вміння подивитися на обставини з погляду обох сторін і знайшов компромісне рішення, забезпечивши інтерес учнів до роботи. Дуже важливо, перш ніж висловлювати пропозицію, зняти напруження, продемонструвати свої дії як намір піти назустріч.

Необачність у конфліктній ситуації може призвести до накопичення пристрас­тей, некерованої поведінки, відкритого протистояння і бажання розірвати стосунки. Тоді спалахує конфлікт, за яким — тяжка і велика праця з відновлення ділових сто­сунків. Мудрою є заповідь учителя: «Перш ніж грюкати дверима, подумай, як зайдеш знову до класу!».

Тож вирішимо з учнями (разом), як працювати далі. Для цього постараймося зняти напруження (наприклад, вербалізувати ситуацію). Потрібно також попри все знайти в себе почуття жалю та ніжності до дітей (згадаймо фільм «Вікно у Париж», де вчитель замість гніву виявляє піклування, турботу, а також надію). Використаймо гумор, який несе із собою розрядку і підкаже результат. Зрештою, допоможе компроміс, взаєм­ний аналіз ситуації.

Кожний конфлікт у педагогічній практиці — гостра ситуація, яка, однак, завдя­ки підвищеній емоційності може сприяти усвідомленню моральних законів. Отже, важливо подивитися на конфлікт як на спонтанно виниклі або спеціально створені суперечності у стосунках між учителем і учнями, які за умови конструктивного роз­в'язання приводять до позитивних змін у стосунках його учасників, їхнього розвит­ку і розвитку всього колективу. Вчителеві не слід боятися конфлікту. Якщо він ви­никне, треба опановувати технологію поведінки у конфліктній ситуації.

Найважливішою передумовою неприпустимості загострення конфліктної ситу­ації є педагогічний такт учителя. Отже, узагальнимо: спілкування вчителя в педаго­гічному процесі повинно збудити активність самої дитини (вийти на діалог) і допо­могти їй набути позитивного досвіду організації діяльності і стосунків. Цьому сприяє створення атмосфери за допомогою продуктивних стилів взаємодії.