Рекомендації щодо підготовки, проведення й аналізу особистісно зорієнтованого уроку

Рекомендації щодо підготовки до уроку.

Розробка гнучкого плану включає в себе:

• визначення загальної мети та її конкретизацію в залежності від різних етапів уроку;

• добір та організацію дидактичного матеріалу, який дозволяв би виявляти індивідуальну вибірковість учнів до змісту, виду й форми навчального матеріалу, які б полегшували його засвоєння;

• планування різних форм організації навчальної діяльності (співвідношення фронтальної, індивідуальної, самостійної роботи);

• виявлення вимог до оцінки продуктивності роботи з урахуванням характеру завдань (дослівний переказ, короткий виклад своїми словами, використання проблемних, творчих завдань).

Планування характеру спілкування, міжособистісних взаємодій включає в себе:

• використання різних форм спілкування (монологу, діалогу, полілогу) з урахуванням конкретних цілей уроку;

• проектування характеру взаємодій учнів на уроці з урахуванням їхніх особистісних особливостей, вимог до між групової взаємодії (розподіл по групах, парами тощо);

• використання змісту суб’єктного досвіду всіх учасників уроку в діалозі «учень-учитель», «учень-клас»;

• передбачення можливих змін в організації колективної роботи класу, корекцію їх на уроці.

Планування результативності уроку передбачає:

• узагальнення отриманих знань і вмінь, оцінку рівня їх засвоєння;

• аналіз результатів індивідуальної та групової роботи;

• увага до процесу виконання завдань, а не тільки до кінцевого результату.

Рекомендації до проведення року:

• використання вчителем різноманітних форм і методів організації роботи учнів, які б дозволяли розкрити зміст їх суб’єктного досвіду відповідно до запропонованої теми;

• створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

• стимулювання учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без остраху помилитися, отримати неправильну відповідь;

• заохочення прагнення учня пропонувати свій спосіб роботи (розв’язання задачі), аналізувати в ході уроку різні способи, які пропонують діти, відбирати й аналізувати

найбільш раціональні, відзначати й підтримувати оригінальні;

• застосування знань, які дозволяли б учневі самому відбирати тип, вид і форму матеріалу (словесну, графічну, умовно-символічну);

• створення педагогічних ситуацій спілкування, які дозволяли б кожному учневі, незалежно від його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість до способів роботи;

• обговорення з дітьми наприкінці уроку не тільки того, що «ми узнали» (чим оволоділи), але й того, що сподобалося (не сподобалося) й чому; що б хотілося виконати ще раз, а що зробити по-іншому;

• під час опитування на уроці (під час виставлення оцінок) аналізувати не тільки правильність (неправильність) відповіді, але й її самостійність, оригінальність, прагнення учня шукати й знаходити різноманітні способи виконання завдань;

• формулюючи домашнє завдання, необхідно називати не лише зміст та обсяг завдання, але й давати детальні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка б забезпечувала його виконання.

Критерії аналізу особистісно зорієнтованого уроку:

• створення вчителем на початку уроку позитивного емоційного настрою на роботу;

• повідомлення учням не лише теми уроку (його змісту), але й цілей, форм організації їхньої діяльності;

• гнучка організація навчальної діяльності школярів у залежності від цілей уроку (його етапів): повідомлення матеріалу, виконання творчих завдань, взаємоперевірка, аналіз діяльності один одного з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;

• стимулювання учнів до вибору різних способів виконання завдань;

• використання різноманітного дидактичного матеріалу, який дозволяє учню проявити особистісну вибірковість до типу, виду й форми навчального завдання, характеру його виконання;

• активізація суб’єктного досвіду учня, його використання в процесі уроку;

• аналіз відповіді учня не тільки з позиції правильності, але й з урахуванням того, як учень мислив, яким способом виконував, де й чому помилився, чи висловив оригінальні міркування;

• форма спілкування з класом, яка переважала (діалог, полілог);

• частіше вибирані учителем форми роботи з класом: перевірка домашніх завдань, виклад знань, самостійна робота з підручником, колективне вирішення творчих завдань, взаємоперевірка учнями виконаного завдання, аналіз різних способів рішення тощо.

Якиманская И. Личностно-ориентированный урок : планирование и технология проведения / И. Якиманская, О. Якунина // Директор школы. – 1998. – № 3. – С. 3-5.