Висновки і пропозиції

Аналіз стану навколишнього природного середовища міста показує, що екологічна ситуація в місті загалом нормальна, показники екологічної життєдіяльності столиці кращі, ніж у більшості регіонів України.

Але, в м. Києві має місце забруднення атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів в обсягах, що можуть суттєво зменшитися за умови вирішення ряду екологічних проблем.

В першу чергу необхідно підвищити екологізацію міського транспорту, екологізацію енергетики, екологізацію промислового виробництва та капітального будівництва, покращити утилізацію та знешкодження усіх видів відходів.

Необхідно забезпечити максимально можливе в існуючих соціально-економічних умовах зменшення масштабів негативного впливу шкідливих екологічних факторів техногенного і антропогенного характеру на повітряний басейн, поверхневі та підземні води, земельні ресурси та рослинний світ.

Саме тому, в місті Києві здійснюється політика, спрямована на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, тобто політика сталого розвитку.

В місті існує ряд екологічних проблем, які потребують першочергового вирішення та допомоги державних органів влади, а саме:

1. Стан водогонно-каналізаційного господарства. Якість питної води.

В Києві склалась критична ситуація зі станом міських каналізаційних колекторів, яка може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

На балансі ДКО “Київводоканал” знаходиться 2449,5 км каналізаційних мереж, із яких в аварійному стані – 887,5 км (36%), які потребують ремонту. Значний відсоток амортизації основних фондів (мереж та обладнання) і недостатні обсяги фінансування експлуатаційної діяльності протягом останніх років призвели до збільшення кількості аварійних витоків та пошкоджень.

За результатами проведеної інвентаризації існуючих очисних споруд на дощовій каналізації водовипусків дощових вод у водні об’єкти міста, які відводять неочищені стічні води у Київську дощову каналізацію, в місті із 533 підприємств і організацій, де існує дощова каналізація, дощові споруди побудовано на 188. Лише 5 водовипусків дощової каналізації з житлових масивів міста обладнано очисними спорудами. Їх технічна експлуатація не забезпечує достатню якість очистки стічних вод, що в значній мірі впливає на стан та властивості води в р. Дніпро.

На виконання Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (Постанова Верховної Ради України від 27.02.97р.) необхідно:

- здійснити будівництво очисних споруд дощових вод;

- підприємства, які займаються виробничою діяльністю, обладнати системою дощової каналізації з очисними спорудами для запобігання забруднення водойм міста неочищеними дощовими водами.

На даний час в м. Києві залишаються не вирішеними питання забезпечення міста якісною питною водою.

Основними з яких є:

- вибір ефективно діючих очисних споруд для попередньої очистки природних вод з метою максимального вилучення органічних сполук;

- реконструкція та модернізація існуючої технологічної схеми на Дніпровській та Деснянській водопровідних станціях;

- впровадження нових більш ефективних реагентів;

- кондиціонування питної води на кінцевій стадії на фільтрах з засипкою активованим вугіллям.

2. Технічний стан Бортницької станції аерації

Аналіз наявної інформації щодо функціонування Бортницької станції аерації ВАТ “АК “Київводоканал” (БСА) свідчить про можливі негативні наслідки її подальшої експлуатації. Основною проблемою нормального функціонування споруд БСА є їх повний фізичний та моральний знос: будівельні конструкції, насоси, трубопроводи та інше обладнання 1-ї черги очисних споруд станції є непридатним для їх подальшої експлуатації, а деякі з них знаходяться в аварійному стані. Мулові поля БСА (загальна площа-276 га, проектний об’єм – 3,2 млн.куб.м.) переповнені осадом. На даний момент вони перетворилися, фактично, в мулонакоплювачі та джерело вторинного забруднення і створюють потенційну небезпеку р. Дніпро.

Подальше використання існуючих мулових полів може призвести до прориву дамби та виникнення техногенної аварії, створити передумови до виникнення надзвичайної екологічної ситуації.

Погіршилась якість очищення стічних вод.

Для вирішення проблеми необхідно:

- провести повну реконструкцію 1-ї черги БСА;

- впровадити технологію механічного зневоднення осадів, що утворюється на станції та будівництво резервних мулових майданчиків згідно з будівельними нормами і правилами.

3. Забруднення атмосферного повітря

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зростають завдяки викидам від автотранспорту. Це, перш за все, зумовлено збільшенням кількості автотранспорту в місті, відставанням темпів розвитку вулично-шляхової мережі, труднощами щодо контролю великої кількості автотранспорту як джерела забруднення атмосфери (приватний автотранспорт, транзит), недостатньо розвиненою законодавчою базою для ефективного управління автотранспортом, як екологічно небезпечним об'єктом. Поява на транспортній мережі великої кількості маршрутних таксомоторів негативно впливає на стан навколишнього природного середовища і відповідно на збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Викликає занепокоєння й збільшення викидів забруднюючих речовин з стаціонарних джерел ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” .

Збільшення викидів пояснюється збільшенням використанням у структурі палива вугілля низької якості.

Іншими причинами значних обсягів викидів від підприємств енергетики є застарілість основних фондів енергетичних підприємств та неефективні технології нейтралізації забруднюючих речовин, неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії.

Для поліпшення стану атмосферного повітря міста необхідно:

- здійснити переведення комунального автотранспорту на електротягу та використання природного газу;

- ввести повну заборону використання у місті автомобілів без каталізаторів відпрацьованих газів двигунів, заборонити в’їзд до міста транспорту без каталізаторів, організувати стоянки для нього;

- при подальшій розробці схем забудови передбачити пункти паркування на в'їздах у місто (на кінцевих зупинках транспорту загального користування), проаналізувати стару забудову міста та спланувати нові місця паркування;

- встановити стаціонарні газоаналізатори на станціях теплоелектропостачання: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, ЗАТ „Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль", СТ-1, СТ-2 з метою контролю та регулювання режимів експлуатації котлоагрегатів;

- створити єдину кільцеву систему теплогенерації та тепловодозабезпечення міста за рахунок ТЕЦ, районних котелень та котелень підприємств міста;

- вивести за межі міста екологічно небезпечні виробництва із значними викидами забруднюючих речовин в атмосферу;

- для зменшення впливу вітру в міжбудинкових просторах та зниження впливу автомототранспорту на мешканців житлової забудови бажано проводити селітебну забудову кварталу як одного цілісного будинку з підземними гаражами та об’єктами культурного і побутового комплексу у центрі та південній частині цієї забудови, спортивними та дитячими майданчиками з півночі і закритими службовими проїздами транспорту на одну сторону.

4.Поводження з відходами

Невирішеними залишаються такі основні проблеми поводження з відходами:

- не запроваджена система роздільного збору відходів та їх переробки;

- не впроваджена система поводження з токсичними відходами, не вирішено питання щодо створення спеціалізованого полігону токсичних промислових відходів. В Києві на території промислових підприємств та на звалищах сконцентровано близько 170 тис. т промислових токсичних відходів.

Через відсутність полігону токсичних відходів не вирішено питання розміщення забруднених будівельних відходів після санації корпусів ВАТ «Радикал», берилієвмістимих відходів ДНВП «Захід», вапняних та ванадійвмістимих шламів, що утворюються на ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та золошлакової суміші ЗАТ „Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль".

- недостатньо потужностей існуючого полігону побутових відходів.

Реалізація зазначеного дасть змогу збільшити обсяг використання відходів, зменшити їх негативний вплив на довкілля і здоров’я людей та сформувати дійову систему управління у сфері поводження з відходами.

Для успішного розв’язання проблем утилізації, знешкодження та переробки відходів реконструкція існуючого полігону з будівництвом сміттєспалювального заводу і потужність яких буде достатньо для задоволення потреб великого міста передбачається застосування механізмів організаційно-економічного, фінансового та правового характеру.

5.Стан Київського державного міжобласного комбінату „Радон”

Недофінансування КДМСК УкрДО „Радон” протягом останніх п’яти років не дає можливості остаточно вирішити питання аварійно-відновлювальних робіт з ліквідації радіаційної аварії і мінімізації її наслідків на навколишнє природне середовище.

З усієї кількості захоронених в пункті захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ) у складі радіоактивних відходів (РАВ) радіонуклідів виявлена активна міграція тритію.

Стан сховищ твердих радіоактивних відходів ПЗРВ Київського спецкомбінату не відповідає вимогам діючих в Україні нормативних документів, якими обумовлюються правила роботи з РАВ.

Сховища твердих джерел іонізуючих випромінювань є потенційно небезпечними через недосконалість конструкції сховищ та технології захоронення. У сховищах міститься 432 м³ рідких слабоактивних радіоактивних відходів що є потенційно небезпечним.

Першочергові завдання

1. Для поліпшення стану атмосферного повітря міста:

- встановлення нових стаціонарних автоматизованих постів спостереження за станом атмосферного повітря;

- заборонити використання у місті автомобілів без каталізаторів відпрацьованих газів двигунів, в’їзду до міста транспорту з периферії без вищевказаних каталізаторів;

- розробити схему теплопостачання м. Києва з метою визначення оптимального розміщення котелень;

- вирішити питання введення в дію системи дезодорації запахів на Бортницькій станції аерації.

2. Для поліпшення екологічного стану водних об’єктів необхідно:

- створити перелік (кадастр) існуючих об’єктів господарювання в межах встановлених водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, для подальшого винесення об’єктів, господарська діяльність яких не відповідає вимогам (ст.89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України);

- заборонити будь-яке будівництво на землях водного фонду, яке іде всупереч з вимогами існуючого чинного законодавства;

• при наданні права користування земельними ділянками на землях водного фонду на умовах оренди, суворо дотримуватись вимог Земельного та Водного кодексів України та інших нормативно-правових документів у галузі охорони навколишнього природного середовища;

• об’єкти господарювання, розташовані в водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах та на островах, в обов’язковому порядку, повинні бути підключені до міських каналізаційних мереж;

• прийняти відповідні міри впливу, передбачені ст. 212 Земельного кодексу України, до громадян та юридичних осіб, що здійснили самозахоплення земельних ділянок на землях водного фонду;

• здійснювати будівництво очисних споруд дощових вод;

- впровадити технологію механічного зневоднення осадів, що утворюється на БСА та будівництво резервних мулових майданчиків згідно з будівельними нормами і правилами.

3. Вирішити питання щодо створення спеціалізованого полігону токсичних промислових відходів.

Дорученням Президента України від 22 липня 1999 року № 137/22093-01 та Прем'єр-Міністра України від 26 липня 1999 року № 16511/2 передбачено створення державного підприємства та спеціалізованого полігону токсичних промислових відходів, в тому числі для підприємств м. Києва. На сьогодні проблема його створення не вирішена.

4. Запровадити 100 % - го контроль за надходженням на територію м. Києва небезпечних вантажів. Вирішення проблеми полягає у направленні всіх без винятку небезпечних вантажів для проходження екоконтролю за місцем надходження.

5. Відпрацювати механізм взаємодії з Київською міською службою “Київдержекспертиза” з метою залучення спеціалізованих організацій – співвиконавців державної екологічної експертизи, відповідно до рекомендацій, викладених у листі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.03.05р №2059/21-8,10 та на виконання п. 4 ст. 37 Закону України “Про екологічну експертизу”.

6. Організувати централізоване забезпечення підрозділів, які займаються екологічною експертизою, нормативною та технічною інформацією для практичного використання її в роботі.