Виходячи із небезпеки, яка потенційно існує у місті Києві, є ряд пропозицій, а саме:

1. Підприємства, які знаходяться в межах Києва і носять в собі потенційну небезпеку (техногенну і як наслідок екологічну) необхідно винести за межі Києва. Потрібно зазначити, що соціальні питання пов’язані з даною проблемою (віддаленість від житла працівників, додаткові виплати на проїзд та інше) потрібно вирішувати не тільки підприємствам, але й на рівні Київської державної адміністрації та Уряду України.

2. Нагальною потребою є створення більш жорстких умов щодо сплати відшкодування за дії, які заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу. Підприємству на сьогодні вигідніше заплатити штраф за заподіяну шкоду ніж закупити дороге обладнання для очищення власних виробничих викидів. Принцип „платить забруднювач” повинен бути реально втілений в діяльність контролюючих органів.

3. Необхідною умовою повинна стати обов’язкова екологічна паспортизація підприємств та екологічний аудит, з метою перевірки та оцінки діяльності підприємств, які здійснюють екологічно-небезпечну діяльність, а також джерел підвищеної екологічної небезпеки.

Проведення екологічного аудиту є обов'язковим для: еколого-небезпечних об'єктів і підприємств; військових, оборонних та інших об'єктів, що становлять державну таємницю та які мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, або потенційно здатні негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я населення; проведення екологічного страхування з метою визначення ставок чи розмірів страхових платежів і відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог екологічного законодавства.

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія

9.3.1. Радіаційне забруднення територій

Радіаційний стан у м. Києві залишається стабільним. Протягом останніх років у м. Києві експозиційна доза гамма-випромінювання становить 10-14 мкР/год., має незначні сезонні коливання. У 2009 році різких коливань та аномально високих показників гамма-випромінювання в атмосферному повітрі у межах м. Києва не зафіксовано.

Рисунок 9.1. Радіаційний стан

9.3.2. Радіоактивні відходи

Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами, що утворюються при використанні джерел іонізуючого випромінювання в народному господарстві, виконує державне об’єднання „Радон”, яке має у своєму складі шість державних міжобласних спеціалізованих комбінатів (ДМСК), один з них розташовано на території м. Києва. Державне об’єднання „Радон” виконує роботи, пов’язані із збиранням, транспортуванням, зберіганням та захороненням низько - і середньо-активних твердих радіоактивних відходів та рідких радіоактивних відходів, а також відпрацьованих ДІВ з усіх підприємств, установ та організацій, крім підприємств енергетичної галузі.

На Київському ДМСК експлуатується технологічний ангар для тимчасового зберігання твердих радіоактивних відходів (ТРВ).

Сховища Київського ДМСК будувались за недосконалими проектами, розробленими ще в кінці 50-х років, що призвело до радіаційної аварії на Київському ДМСК, внаслідок якої сталося забруднення ґрунтових вод радіонуклідом тритію поза межами сховищ в санітарно-захисній зоні ДМСК.

Для кардинального вирішення проблеми нерозповсюдження радіонуклідів з аварійних сховищ необхідно здійснити перезахоронення твердих радіоактивних відходів. Звертає на себе увагу швидке заповнення проектних об’ємів сховищ твердих радіоактивних відходів. Це відбувається внаслідок того, що тверді радіоактивні відходи в цих сховищах зберігаються/захоронюються без будь-якого кондиціонування, а захоронення відпрацьованих ДІВ здійснюється у біозахисті, в той час, згідно з вимогами нормативних документів, їх захоронення має проводитися тільки у спеціалізованих сховищах шляхом безконтейнерного розвантаження джерел.

Проблема наявності вільних сховищ на Київському ДМСК та надійності їх конструкції з точки зору радіаційної безпеки є найбільш гострою. Відсутність технологій і обладнання для переробки радіоактивних відходів на Київському ДМСК ще більш загострює цю проблему.

Іншою проблемою, яка потребує якнайшвидшого вирішення, є значний дефіцит на Київському ДМСК обладнання для вимірювання вмісту тритію в різних середовищах, не достатньо апаратури для визначення радіонуклідного складу альфа– та бета– випромінюючих радіоактивних речовин. Через недостатнє фінансування ця проблема не вирішується.

Джерела іонізуючого випромінювання у вигляді радіоактивних речовин або пристроїв, генеруючих іонізуюче випромінювання, ефективно використовуються в багатьох галузях народного господарства України. Разом з тим, використання джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) створює ризик додаткового опромінення, тому небезпека, пов’язана з використанням ДІВ, обмежується державою через державне регулювання безпеки діяльності з ДІВ.

Державне регулювання здійснення діяльності з ДІВ, передбачає: встановлення норм, правил та стандартів з радіаційної безпеки; сертифікацію ДІВ з підвищеною небезпекою, державну реєстрацію ДІВ та надання ліцензій на ведення діяльності з ДІВ; здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів.

Наглядова діяльність, державний контроль, відповідно до ст. 5 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, віднесена до основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту. Здійснення інспекційних перевірок дають можливість підтримувати радіаційну безпеку в м. Києві на рівні, який відповідає національним та міжнародним стандартам з радіаційної безпеки.

Окремою проблемою залишається поводження з відпрацьованими ДІВ високої активності (більше тисячі Кі) на основі кобальту-60 та стронцію-90. Зберігання таких джерел на спеціалізованих підприємствах по поводженню з радіоактивними відходами потребує побудови спеціальних сховищ.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006р №796 «Питання державного комітету ядерного регулювання» та на виконання спільного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету ядерного регулювання України від 05.07.2006р. №320/100 повноваження щодо ліцензування провадженню діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, а також здійсненню контролю за додержанням вимог норм та правил з радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання передано Державному комітету ядерного регулювання України.