8.4. Транскордонні перевезення відходів

Інформація щодо транскордонних перевезень відходів на митній території м. Києва за 2009 рік.

Таблиця 8.7

Види відходів	Імпорт, т	Експорт, т
Шлаки, що містять мідь		2075
Одяг бувший у вжитку	3583
Тютюнова жилка	69
Відходи пластмас	119	140
Вуглець технічний (сажа)	180
Відходи бавовни	520
Склобій		1922
Відходи какао		41
Відпрацьовані каталізатори		45
Шини бувші у вжитку	52
Шлак доменний		8946
Пивна суха дробина		115

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами

Існуюча нормативно-правова база потребує розробки і впровадження заходів пов’язаних з організаційними та економічними засадами діяльності направленої на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України.

Для вирішення цих питань необхідно:

По-перше розробити і впровадити нову редакцію Державного класифікатору відходів, тобто зробити систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці. Розробка повинна проводитись на базі різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. Для отримання такої інформації необхідно впровадити єдину систему (базу даних) по всій Україні. База даних повинна відображати всі види відходів, які утворюються на території України у всіх галузях промисловості та сільського господарства. Дані для наповнення бази даних повинні отримувати місцеві управління спираючись на інформацію представлену підприємствами та установами на яких утворюються відходи. Аналіз отриманих даних повинні провести експерти і запровадити єдину форму комп’ютерної версії по всій території України.

По-друге розробити відповідно до появи нових галузей промисловості та нових технологій, від яких утворюються відходи, перелік окремих видів відходів як вторинної сировини. Визначить щодо напрямків використання вторинної сировини, рекомендацій по застосуванню різних видів вторинної сировини в якості сировини, для різних технологічних процесів. Керуючись створеною базою ретельно контролювати перевезення через кордон України різних видів вторинної сировини.

По-третє розробити доповнення до Державного класифікатору відходів спираючись на представлені виробниками відходів статистичні відомості (сформовані на базі нормативно-правових актів) щодо визначення класу небезпеки відходів різних галузей промисловості та сільського господарства. Залучити до проведення цієї роботи фахівців органів СЕС та МОЗ.

Керуючись єдиною створеною базою даних щодо підприємств та відходів які утворюються в наслідок їх господарської діяльності, можливо запровадити єдиний організаційно-економічний механізм стимулювання господарської діяльності у сфері поводження з відходами. Для цього необхідно проводити лімітування обсягів утворення та розміщення відходів. Межі лімітування встановлювати для кожного окремого підприємства і для окремого населеного пункту, виходячи із потужностей полігонів для захоронення відходів, а також із виробничих потужностей підприємств по переробці токсичних відходів, або по використанню відходів в якості сировини. Встановити нормативи плати за розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня небезпеки відходів та цінності території. Надавати фінансову підтримку у вигляді податкових, кредитних та інших пільг підприємствам, які утилізують, зменшують обсяги та впроваджують нові технології по переробці і утилізації відходів.

Звернути окрему увагу на фінансування науково-дослідних робіт з конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх створення. Надавати можливість підприємствам фінансувати науково-дослідні роботи із фондів для цільового фінансування заходів щодо утилізації відходів (можливість залучення вітчизняних та іноземних інвесторів) та частини коштів від платежів за розміщення відходів.

За розміщення відходів у навколишньому природному середовищу із суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища. Поповнення фондів необхідне для подальшого фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення, впровадження нових технологій та проведення відповідної соціальної політики серед населення.

Від плати за розміщення відходів на своїх територіях звільняються підприємства, які мають ліцензії на певний вид господарської діяльності пов'язаний із заготівлею вторинної сировини

Нове європейське законодавство вважає, що єдиним екологічно- економічним ефективним методом утилізації ТПВ є метод термічної переробки, усі інші методи є умовно достатніми. Починаючи з червня 2005р., згідно з директивою ЄС, заборонено вивозити на полігони необроблені відходи. Вважаємо, що в умовах України необхідно об’єднати процеси сортування ТПВ (щорічний ріст обсягів утворення ТПВ становить 20% - що необхідно враховувати при плануванні схеми утилізації та проектування потужностей з сортування та переробки сміття) з термічною обробкою. Якщо дотримуватись цих принципів у сфері поводження з відходами потенційні інвестори отримують технології, які забезпечать їм прибуток в якості отримання вторинних ресурсів і додаткового тепла та електроенергії (що в умовах світової енергетичної кризи дуже актуально).

Реалізація принципу відповідальності виробника за збір і переробку окремих видів продукції після її використання полягає в розумінні основного принципу створення будь якого виробництва, ще на стадії проектування будь якого підприємства, до складу проекту повинні входити заходи по реалізації відходів виробництва, а також збору та переробки окремих видів продукції.

Що стосується стимулювання населення на підтримку програми роздільного збору відходів, для цього потрібно створити соціальну програму по розробці поетапного впровадження соціальних і економічних заходів при роботі з населенням.

До загальних пунктів такої програми можуть відноситись створення правових економічних важелів впливу на установи та організації міста (Ст.40 Закону України «Про відходи») з ціллю забезпечення мінімального утворення відходів в цілому та розширення їх використання у господарській діяльності, запобігаючи при цьому шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище.

Необхідне також впровадження передових науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання. Впровадження передових технологій дасть необхідний економічний ефект, що в свою чергу підвищить рентабельність підприємств і «спрацює» в якості додаткового аргументу на користь збору вторинної сировини.