|
ЗМІСТ |
Стор. |
|
Вступне слово |
6 |
1. |
Загальні відомості |
8 |
1.1. |
Географічне розташування та кліматичні особливості Київської області |
8 |
1.2. |
Соціальний та економічний розвиток Київської області |
9 |
2. |
Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару |
44 |
2.1. |
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря |
45 |
2.1.1. |
Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами |
46 |
2.1.2. |
Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Київської області |
50 |
2.1.3. |
Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) |
57 |
2.2. |
Транскордонне забруднення атмосферного повітря |
59 |
2.3. |
Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах |
62 |
2.4. |
Радіаційне забруднення атмосферного повітря |
67 |
2.5. |
Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля |
68 |
2.6. |
Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття |
70 |
2.7. |
Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря |
73 |
3. |
Зміна клімату |
75 |
3.1. |
Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів |
76 |
3.2. |
Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів |
79 |
3.3. |
Політика у сфері адаптації до зміни клімату |
81 |
4. |
Стан водних ресурсів |
82 |
4.1. |
Водні ресурси та їх використання |
83 |
4.2. |
Забруднення поверхневих вод |
85 |
4.2.1. |
Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод |
86 |
4.2.2. |
Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) |
88 |
4.2.3. |
Транскордонне забруднення поверхневих вод |
90 |
4.3. |
Якість поверхневих вод |
90 |
4.3.1. |
Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками |
92 |
4.3.2. |
Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів |
94 |
4.3.3. |
Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію |
96 |
4.3.4. |
Радіаційний стан поверхневих вод |
98 |
4.4. |
Екологічний стан Азовського та Чорного морів |
98 |
4.5. |
Якість питної води та її вплив на здоров’я населення |
98 |
4.6. |
Заходи щодо покращення стану водних об’єктів |
100 |
5. |
Збереження біорізноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду |
101 |
5.1. |
Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі |
102 |
5.1.1. |
Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових |
105 |
5.1.2. |
Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення |
108 |
5.1.3. |
Біобезпека генетично модифікованих організмів |
109 |
5.2. |
Охорона, використання та відтворення рослинного світу |
115 |
5.2.1. |
Лісові ресурси |
117 |
5.2.2. |
Спеціальне використання природних не деревних рослинних ресурсів. |
121 |
5.2.3. |
Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України |
121 |
5.2.4. |
Адвентивні види рослин |
123 |
5.2.5. |
Стан зелених насаджень Київської області |
125 |
5.3. |
Охорона, використання та відтворення тваринного світу |
127 |
5.3.1. |
Стан та ведення мисливського господарства в Київській області |
129 |
5.3.2. |
Стан та ведення рибного господарства в Київській області |
133 |
5.3.3. |
Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України |
135 |
5.3.4. |
Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними |
139 |
5.3.5. |
Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття |
143 |
5.4. |
Природні території, що підлягають особливій охороні |
143 |
5.4.1. |
Розвиток природно-заповідного фонду в Київській області |
146 |
5.4.2. |
Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон |
150 |
5.4.3 |
. Історико-культурна спадщина |
153 |
5.4.4. |
Туризм як фактор впливу на довкілля |
154 |
6. |
Стан земельних ресурсів та ґрунтів |
155 |
6.1. |
Структура та стан земельних ресурсів |
156 |
6.1.1. |
Структура та динаміка основних видів земельних угідь |
157 |
6.1.2. |
Деградація земель |
157 |
6.2. |
Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси |
162 |
6.3. |
Якість ґрунтів |
163 |
6.3.1. |
Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення |
164 |
6.3.2. |
Забруднення ґрунтів |
165 |
6.4. |
Охорона земель |
171 |
6.5. |
Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво |
171 |
7. |
Надра |
172 |
7.1. |
Мінерально-сировинна база |
173 |
7.1.1. |
Стан та використання мінерально-сировинної бази |
177 |
7.2. |
Система моніторингу геологічного середовища |
177 |
7.2.1. |
Підземні води: ресурси, використання, якість |
178 |
7.2.2. |
Екзогенні геологічні процеси |
179 |
7.3. |
Геологічний контроль за вивченням та використанням надр |
179 |
7.4. |
Дозвільна діяльність у сфері використання надр |
181 |
8. |
Відходи |
182 |
8.1. |
Структура утворення та накопичення відходів |
183 |
8.2. |
Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) |
186 |
8.3. |
Використання відходів як вторинної сировини |
190 |
8.4. |
Транскордонні перевезення відходів |
190 |
8.5. |
Державне регулювання в сфері поводження з відходами |
190 |
9. |
Екологічна безпека |
192 |
9.1. |
Екологічна безпека як складова національної безпеки |
193 |
9.2. |
Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку |
197 |
9.3. |
Радіаційна безпека та радіоекологія |
198 |
9.3.1. |
Радіаційне забруднення територій |
198 |
9.3.2. |
Радіоактивні відходи |
202 |
10. |
Сільське господарство та його вплив на довкілля |
203 |
10.1. |
Ведення сільського господарства в Київській області |
204 |
10.2. |
Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження |
209 |
10.3. |
Використання пестицидів у сільському господарстві |
211 |
11. |
Вплив енергетики на довкілля |
212 |
11.1. |
Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави |
212 |
11.2. |
Ефективність енергоспоживання |
213 |
11.3. |
Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі |
218 |
11.4 |
Використання альтернативних джерел енергії |
222 |
12. |
Вплив транспорту на навколишнє природне середовище |
228 |
12.1. |
Транспортна система Київської області |
229 |
12.1.1. |
Обсяги транспортних перевезень |
229 |
12.1.2. |
Склад парку та середній вік транспортних засобів |
231 |
12.2. |
Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля |
232 |
12.3 |
.Використання альтернативних видів палива |
233 |
13. |
Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища |
238 |
13.1. |
Екологічна політика Київської області |
238 |
13.2. |
Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства |
240 |
13.3. |
Моніторинг навколишнього природного середовища |
243 |
13.4. |
Державна екологічна експертиза проектної документації |
244 |
13.5. |
Економічні засади природокористування |
244 |
13.5.1. |
Економічні механізми природоохоронної діяльності |
244 |
13.5.2. |
Стан фінансування екологічної галузі |
245 |
13.6. |
Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки |
246 |
13.7. |
Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування |
247 |
13.8. |
Екологічний аудит |
247 |
13.9. |
Екологічне страхування |
248 |
13.10. |
Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля |
249 |
13.11. |
Участь громадськості у процесі прийняття рішень |
249 |
13.11.1. |
Діяльність громадських екологічних організацій |
250 |
13.11.2. |
Громадські рухи |
250 |
13.12. |
Виконання державних екологічних програм |
251 |
13.13. |
Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля |
252 |
13.13.1. |
Співробітництво з Європейським Союзом |
253 |
13.13.2. |
Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги |
253 |
13.13.3. |
Двостороннє та багатостороннє співробітництво |
253 |
|
Висновки і пропозиції |
254 |
|
Відповідальні виконавці за підготовку розділів Регіональної доповіді про стан навколишнього природного середовища |
260 |
Всупне слово
Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього середовища змушує змінювати точку зору щодо подальшого економічного розвитку і технічного прогресу й оцінювати їх з урахуванням екологічних пріоритетів, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки. Забруднюються повітря, води і ґрунти, збіднюється ландшафтне і біологічне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей.
Для усунення цієї небезпеки необхідно переглянути існуючі методи природокористування, докорінно перебудувати виробничо-господарську діяльність і системи природокористування на нових засадах, які ґрунтуються на досягненні компромісу між соціальними і економічними потребами суспільства та можливостями біосфери задовольняти їх без загрози для нормального функціонування природних екосистем. Необхідний перехід від тактики споживання до тактики розвитку.
Зростання обсягів використання природних ресурсів, їх вичерпання та деградація обумовлюють необхідність розробки і реалізації стратегії і тактики невиснажливого природокористування і постійного контролю за змінами у ході природних і антропогенних процесів для інтегрального управління природними ресурсами та станом навколишнього середовища.
На даний час вкрай необхідно виробити і здійснювати таку стратегію і тактику природокористування які б забезпечили інтегральне управління природними ресурсами, їх невиснажливе використання і охорону від вичерпання і забруднення, а також постійний контроль (моніторинг) за змінами природних і антропогенних процесів у природно-територіальних комплексах.
Саме на вирішення цих завдань спрямовувалась робота Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області у 2009 році.
Регіональна доповідь – це щорічний випуск аналітичної інформації про екологічний стан області, що дозволяє виявити найважливіші напрямки діяльності у сфері охорони довкілля, проаналізувати динаміку основних показників стану навколишнього середовища та виробити стратегію діяльності в екологічній сфері на майбутні періоди.
В Доповіді наведена інформація про основні географічні, екологічні та економічні характеристики області, техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, зокрема, надходження шкідливих речовин в атмосферу (Розділ 2), скидання зворотних вод у водні об’єкти (Розділ 4), а також використання земельних ресурсів (Розділ 6).
Система економічних та екологічних показників відображає ведення лісового та мисливського господарства, наявність диких тварин у природі та заходи, що сприяють біорізноманіттю (Розділ 5).
Наведено також дані про інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища, джерела їхнього фінансування, платежі та збори за забруднення довкілля (Розділ 13).
Основна частина представленої інформації базується на даних державних статистичних спостережень зі статистики екології спостережень зі статистики екології, лісового та мисливського господарства із залученням даних демографічної статистики, товарних ринків та ін.
З метою більш повного розкриття екологічної ситуації в області у доповіді вміщуються адміністративні дані Київського регіонального управління водних ресурсів, Головного управління Держкомзему в Київській області, а також Державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ України», обласного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів та якості продукції, Державної екологічної інспекції в Київській області тощо.
Статистична інформація подається як за 2009 рік, так і в динаміці за останні роки, у цілому по області (без міста Києва) та в розрізі районів і міст обласного підпорядкування, за видами економічної діяльності. Аналітичних та табличний матеріал доповнюється графіками та діаграмами.
В цілому, підводячи підсумки минулого року, можна говорити про те, що результати роботи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області можна оцінити позитивно. Але слід відзначити, що питання фінансування робіт, спрямованих на поліпшення навколишнього природного середовища області, організація їх виконання, не стало пріоритетними у місцевих органів влади. Складові національної системи управління екологічною діяльністю такі, як місцева та громадська, залишаються пасивними, що значно стримує процес екологізації суспільства області.