3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
В умовах нестабільної економіки та загостреної екологічної ситуації зміна клімату може мати серйозні наслідки. Результати наукових досліджень, проведених в останні роки, свідчать про те, що зміна клімату помітно впливає на сільське та лісове господарство, водні та прибережні ресурси. Висока вірогідність суттєвої зміни врожайності сільськогосподарських культур. У процесі потепління клімату, ймовірно, буде проходити трансформація типів лісу, його видового складу, продуктивності та стабільності. Що стосується вразливості прибережної зони, то уже в поточний час підйом рівня Чорного моря є встановленим фактом та складає 1,5 мм/рік.
У зв’язку з викладеним вище в найближчий час необхідно:
прийняти заходи щодо оптимізації існуючої системи управління водними ресурсами, насамперед басейну Дніпра, включаючи збільшення корисної віддачі водосховищ, зміна правил регулювання стоку водосховищами та т. і.;
передбачити альтернативні шляхи покриття пікових навантажень в енергосистемі в зв’язку з можливим зниженням виробництва електроенергії каскадом Дніпровських ГЕС;
розробити Національну програму розвитку сільського господарства України, яка буде включати пакет політичних, економічних та технічних заходів, комплексне здійснення яких дозволить запобігти негативним наслідкам зміни клімату для сільськогосподарського виробництва. Першим кроком в цьому напрямку може бути прискорення проведення земельної реформи;
поширити дослідницькі програми, спрямовані на підвищення генетичного потенціалу вітчизняних сортів сільськогосподарських культур та порід тварин;
сприяти впровадженню технологічних, адміністративних, фінансових заходів для підтримки ведення лісового господарства в умовах клімату, що змінюється, впроваджувати заходи щодо подовження строків існування деревостоїв, що склалися, захисту лісів від шкідників та хвороб, насадження стійких порід, що забезпечують найбільшу продуктивність в нових кліматичних умовах, підвищення рівня відповідальності лісокористувачів за збереження лісів та ін.
4. Стан водних ресурсів
4.1. Водні ресурси та їх використання
Київщина має густу річкову мережу – 177 річок, довжина яких більше 10 км. На території області протікають:
три великих ріки – Дніпро, Прип’ять та Десна, загальною довжиною в межах області 377 км;
8 середніх річок – Уж, Тетерів, Рось, Ірпінь, Трубіж, Супій, Гірський Тікач, Гнилий Тікач, загальною довжиною – 7535 км.
Підводними та водогосподарськими об’єктами відведено 8% території області.
Найважливіша водна артерія – Дніпро, протяжністю 246 км в межах області, основними притоками якого є: Прип’ять з Ужем, Тетерів зі Здвижем, Ірпінь з Унавою, Стугна, Красна, Рось із Роставицею, Горохуваткою, Протокою, Кам’янкою, а також Десна, Трубіж, Супій, Перевіз. Всі вони є рівнинними річками, що живляться сніговими, дощовими та підземними водами. У водному режимі чітко визначена весняна повінь та дощові паводки влітку. Природний режим річок значно змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявність великої кількості штучних водойм.
В області є близько 750 невеликих озер, які за походження є старицями річок, внаслідок чого мають дугоподібну форму.
Окрім дніпровських, в області налічується 58 водосховищ, з повним і корисним об’ємом відповідно 185,7 та 161,7 млн. м3 води. Найбільшими водосховищами є Канівське та Київське, більша частина їх площі знаходиться в межах Київської області. Окрім того створено 2389 ставів, загальним об’ємом 259,1 млн. м3.
Основні показники використання і відведення води (млн.м3)
Таблиця 4.1.
-
1990
1995
2000
2005
2006
2007
2008
2009
Забір води з природних водних об‘єктів
2132
1501
1278
937
1002
995
1015
1019
у т.ч. для використання
2131
1502
1146
821
882
871
889
897
у розрахунку на одну
особу, м3
1095
787
619
464
502
499
513
520
Спожито свіжої води
2131
1496
1132
812
874
862
881
886
у тому числі
для виробництва
1893
1286
986
711
753
747
775
775
для побутово-питних потреб
97
108
76
55
50
48
49
46
у розрахунку на одну
особу, м3
50
57
41
31
28
28
28
33
Втрати води при транспортуванні
11
7
10
6
6
6
6
6
Відведено (скинуто) зворотних вод
1806
1230
1022
735
774
776
796
791
у тому числі
забруднених
23
14
20
19
16
32
30
29
з них без очищення
1
1
9
5
5
5
4
3
нормативно-очищених
66
74
59
39
36
20
20
18
Обсяг оборотної та послідовно (повторно) використаної води
3905
2822
1897
492
474
374
323
318
Потужність очисних споруд
170
174
173
169
168
170
171
168
-
(млн.м3)
Рис. 4.1. Динаміка споживання свіжої води
Забір, використання та відведення води (млн. м3)
Таблиці 4.2.
-
Назва водного об’єкту
Забрано води із природних водних об’єктів - всього
Використано води
Водовідведення у поверхневі водні об’єкти
всього
з них забруднених зворотних вод
Басейн р. Дніпро
-
885,1
779,9
29,1
Десна
-
7,2
5,7
5,7
Ірпінь
-
18,0
4,7
1,8
Прип’ять
-
2,9
0,4
–
Рось
-
29,3
21,7
15,5
Супій
-
47,9
5,8
0,1
Тетерів
-
2,0
0,8
0,3
Трубіж
-
4,8
1,4
0,8
Уж
-
0,1
–
–
Басейн р. Південний Буг – р.Синюха
-
0,3
0,1
–