- •Вступне слово
- •1. Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Києва
- •1. 2. Соціальний та економічний розвиток Києва
- •2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- •Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис.Т.
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Києві
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)
- •Основні забруднювачі атмосферного повітря
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в м. Києві
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •3. Зміна клімату
- •3.1. Політика і заходи у сфері обмеження і скорочення викидів парникових газів і збільшення їхнього поглинання
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- •3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3. Якість поверхневих вод
- •4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідеміологічну ситуацію
- •4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- •4.5. Якість питної води та її вплив на здоров'я населення.
- •4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- •5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі
- •5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі
- •5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- •5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- •5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1. Лісові ресурси
- •5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів. Заготівля лікарських рослин
- •Динаміка заготівлі лікарської сировини, т
- •5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.4. Адвентивні види рослин
- •5.2.5. Стан зелених насаджень м.Києва
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1. Ведення мисливського господарства: аналіз стану. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин
- •5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в м.Києві
- •5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- •5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду м.Києва
- •5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.4.3. Історико-культурна спадщина
- •5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів та грунтів
- •6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- •6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- •6.1.2. Деградація земель
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3 Якість грунтів
- •6.3.1 Якість грунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2 Забруднення грунтів
- •6.4. Охорона земель
- •6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- •7 Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •Використання надр
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1. Cтруктура утворення та накопичення відходів
- •8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів
- •8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9. Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2. Об’єкти підвищеної екологічної безпеки
- •Виходячи із небезпеки, яка потенційно існує у місті Києві, є ряд пропозицій, а саме:
- •9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія
- •9.3.1. Радіаційне забруднення територій
- •9.3.2. Радіоактивні відходи
- •10. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •10.1. Ведення сільського господарства в Україні
- •10.2. Внесення мінеральних та органічних
- •10.3. Використання пестицидів у сільському господарстві
- •11. Вплив енергетики на довкілля
- •11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі Києва
- •Рисинук 11.1 Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі т.У.П. Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами
- •11.2. Ефективність енергоспоживання
- •11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- •11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- •12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- •12.1 Транспортна система м. Києва
- •12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- •12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •12.3. Використання альтернативних видів палива
- •13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •13.1. Екологічна політика м. Києва
- •13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- •13.4 Державна екологічна експертиза проектної документації.
- •13.5. Економічні засади природокористування
- •13.5.1. Економічні механізми природокористування
- •13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- •13.6. Удосконалення систем управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної бепеки
- •13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- •13.8. Екологічний аудит
- •13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- •13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- •Громадські рухи
- •13.13. Виконання державних екологічних програм
- •Висновки і пропозиції
13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
Основою нових прогресивних засобів виробництва і систем є наукові дослідження. Київ характеризується унікальною концентрацією науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів з потужними науковими школами світового значення, 7 технопарків («Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», «Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Агротехнопарк»). Відносно розвинутою є інфраструктура інноваційної діяльності (створено КП «Центр високих технологій та інновацій», діє 300 інноваційних фондів і компаній). Крім того, в Києві знаходиться велика кількість ВУЗів з екологічними спеціальностями .
Причиною гальмування науково-дослідної діяльності є недостатня фінансова підтримка держави. З міського бюджету фінансуються тільки прикладні дослідження, спрямовані на одержання нових знань із метою їх практичного використання у господарстві міста.
Чинним законодавством і нормативно-правовими актами капіталовкладення на наукове забезпечення міської інфраструктури, а саме: впровадження результатів наукових розробок, не передбачаються. У зв'язку з цим виконання науково-технічних робіт призупиняється на завершальних, найбільш ресурсоємних етапах виготовлення та дослідження експериментальних зразків.
Хоча існують негативні тенденції в наукових дослідженнях слід також відзначити, що збільшується кількість робіт саме в галузі екології. Ведуться дослідження в сфері переробки ТПВ, що є однією з найактуальніших проблем Києва. Перспектива проведення ЄВРО 2012 в Україні спонукає до покращення стану навколишнього середовища і як наслідок зацікавленості влади. Тому очікується збільшення фінансування в науково-дослідну роботу.
Також, досліджуються найефективніші способи переробки пестицидів, та досліди в використані нетрадиційних джерел енергії, а саме дослідження біопалива. НАН України була розроблена та поступово впроваджується Цільова комплексна програма наукових досліджень “Біомаса як паливна сировина” (“Біопалива”).
13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
З метою забезпечення сприятливих умов для розв’язання екологічних проблем на регіональному рівні в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в м. Києві проходять засідання Громадської екологічної Ради, до складу якої входять представники громадських організацій та їх об'єднань, а також громадяни України. Основними завданням Громадської ради є:
сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами з питань, що стосуються довкілля та сталого (збалансованого) розвитку;
участь у формуванні та реалізації екологічної політики та підтримка громадських ініціатив щодо цього процесу;
сприяння інтеграції екологічної політики до інших складових державного розвитку, як основної передумови переходу держави до сталого розвитку;
участь у контролі щодо врахування центральними органами виконавчої влади громадської думки у процесі підготовки, прийняття та виконання рішень з питань, що стосуються довкілля та сталого розвитку;
сприяння заходам просвіти та освіти в інтересах сталого розвитку;
участь у обговоренні проектів нормативно-правових актів у сфері охорони довкілля, природокористування та формування громадських ініціатив щодо вдосконалення і розвитку природоохоронного законодавства;
сприяння обміну екологічною інформацією між Мінприроди України, іншими органами державної влади та громадськістю України.
Фото 13.4. Лекція у гімназії
Можливість доступу до інформації дозволяє громадськості краще зрозуміти ситуацію і взнати про існування екологічних ризиків і дій, що впливають на них, їх сім'ї і місцеві громади.
Право громадян на участь у процесі прийняття рішень базується на визначених Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", законом України "Про звернення громадян", Законом України "Про інформацію" та Орхуською конвенцією гарантіях прав громадян: вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію.
Участь громадськості в процесі ухвалення рішень, у рамках Орхуської конвенції, підвищує якість ухвалених рішень і процесу їх виконання, надає громадськості можливості висловлювати свою занепокоєність і дає змогу органам виконавчої влади забезпечувати належним чином врахування таких інтересів. Держуправління підтримує права громадян на отримання достовірної інформації, що стосується довкілля, визнає важливість окремих громадян, неурядових організацій, що відіграють важливу роль в справі охорони навколишнього природного середовища.
Представники громадськості також мають право брати участь в проведенні державної екологічної експертизи, шляхом виступів у ЗМІ (засоби масової інформації), подання скарг, пропозицій та рекомендацій, включення представників громадськості до складу експертних комісій.
Скарги та звернення громадян щодо недотримання організаціями природоохоронного законодавства розглядалися з виїздом на місце та з прийняттям відповідних мір, а саме притягненням до адміністративної відповідальності.
Враховуючи думку громадськості, суб’єкти екологічної експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання. Еколого-експертні органи після завершення екологічної експертизи повинні висвітлити про її висновки щодо подальшої реалізації (використання, застосування, експлуатації тощо) об’єкта, через засоби масової інформації та надіслати відповідним органам виконавчої влади на місцях, органам державної екологічної експертизи та зацікавленим особам або замовникам об’єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона проводилася.
Для кращого інформаційного забезпечення громадськості, Держуправління також співпрацює з пресою, радіо, телебаченням, де обговорюються питання забруднення атмосферного повітря, води, проблеми утилізації сміття, незаконного знесення зелених насаджень, питання забудови міста, проведення природоохоронних заходів тощо. За 2008 рік проведено 14 виступів на телебаченні: ТРК "Сіті", ТРК "Київ", "ICTV", "5-канал", "Перший діловий", "Тоніс" , 6 публікацій в газетах: "Киевское слово", "Економічна газета", "Правда України", "Обзор", "Експрес"; 6 виступів на радіо: "Голос Києва", Національне радіо, "Промінь".
Слід зазначити, що використовується два аспекти надання інформації:
- активне - надання інформації поширюється з власної ініціативи органів Державної влади;
- пасивне – надання інформації на запит.
Публічний доступ до даних, завдяки активному наданню інформації, сприяє інформованості громадськості про навколишнє природне середовище. З метою ефективного доступу до екологічної інформації крім друкованих матеріалів, використовуються і електронні засоби масової інформації. Для широкого кола громадськості інформація про стан охорони навколишнього природного середовищам розміщується в Інтернеті на сайті Мінприроди України. Поповнення веб-порталу Мінприроди України екологічною інформацією здійснюється регулярно. Формування та постійне оновлення електронних баз даних екологічної інформації надає громадськості вільний доступ до неї через мережу Інтернет.
Фото 13.5. Конкурс "Ялинка 2010"
Пасивне поширення інформації може задовольнити потреби окремої людини, а активне - широке коло громадськості.
Отримання достовірної екологічної інформації є невід'ємним правом кожного члена суспільства. Екологічна інформація може забезпечувати різний ступінь екологічних знань, різну їхню глибину, ґрунтовність залежно від індивідуально-психологічних особливостей, віку, життєвого досвіду, фаху, моральної та соціальної позиції індивіда. Необ’єктивні знання призводять до формування та розвитку викривленої екологічної свідомості.