Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння

15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.

15.2. Необхідна оборона.

15.3. Уявна оборона.

15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин.

15.5. Крайня необхідність.

15.6. Фізичний або психічний примус.

15.7. Виконання наказу або розпорядження.

15.8. Діяння, пов’язане з ризиком.

15.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння

Обов’язковою ознакою будь-якого злочину є суспільна небезпека, що полягає у його здатності заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Будь-яке посягання, що не наділено вказаною ознакою, у тому числі і заборонене законом про кримінальну відповідальність, злочином визнано бути не може. Разом з тим сказане не означає, що будь-яке передбачене в Особливій частині Кримінального кодексу діяння, що заподіює шкідливі наслідки в обов’язковому порядку визнається злочинним. У житті нерідко трапляються ситуації, при яких особа наносить шкоду певним суспільним відносинам, переслідуючи при цьому досягнення суспільно корисної мети або діючи під нездоланним примусом. За наявності зазначених обставин учинене не визнається злочином, тому що суб’єкт хоча і за допомогою заподіяння шкідливих наслідків бажає отримати соціально схвалюваний результат чи вчиняє діяння невинно. Ці обставини визнаються такими, що виключають злочинність діяння. Так, П. Л. Фріс зазначає, що зовнішня схожість таких діянь із злочинами, як правило, базується на деяких ознаках об’єктивної сторони і найчастіше зумовлюється наслідком діяння, який у більшості випадків визначає наявність суспільної небезпеки¹.

Як правильно вказує Ю. В. Александров, що незважаючи на шкоду, завдану особі, власності, правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, певні діяння розглядаються законом як суспільне корисні, або як суспільне прийнятні, або як вибачальні з позицій кримінального права, але у всіх випадках – як такі, що виключають злочинність діяння, а отже, і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (є правомірними)¹.

Значний внесок у дослідження та вирішення проблем обставин, що виключають злочинність діяння, внесли Ю. В. Александров, П. П. Андрушко, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, Я. М. Брайнін, Г. В. Бушуєв, О. А. Герцензон, В. О. Глушков, П. С. Дагель, В. П. Діденко, М. Д. Дурманов, М. Й. Коржанський, С. Г. Келіна, А. А. Піонтковський, Е. Ф. Побігайло, Л. М. Підкоритова, І. С. Тишкевич, В. І. Ткаченко, Т. Г. Шавгулідзе, М. Д. Шаргородський, М. І. Якубович та інші вчені.

А. М. Яковлєв зазначав, що закон про кримінальну відповідальність з неминучістю є дихотомічним: або є злочин, або його немає². Це зобов’язує законодавчі органи у КК повно і точно визначати межі між злочинним і незлочинним діянням. Тому кримінально-правовими є будь-які норми, що відмежовують злочинну поведінку від незлочинної, у тому числі норми, що регулюють правомірні вчинки, що зовні підпадають під ознаки якого-небудь злочину.

Для виконання цього завдання деякі автори пропонують розділ КК, присвячений розглядуваним обставинам, доповнити загальною нормою – дефініцією, що у родових рисах визначала б усе коло наявних і здатних з’явитися вчинків, що виключають злочинність діяння. Так, Ю. В. Баулін формулює загальну норму в такий спосіб: «Обставинами, що виключають суспільну небезпеку і протиправність (злочинність) діяння, визнаються правомірні вчинки (дії або бездіяльність), хоча й такі, що підпадають під зовнішні ознаки якого-небудь діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, але вчинені особою при здійсненні свого права, виконанні правового чи службового обов’язку, якщо ці дії (бездіяльність) відповідали необхідним умовам, передбаченим законодавством»³.

Однак, як ми бачимо, законодавець відмовився від визначення загального поняття і пішов шляхом розширення кола конкретних обставин – норм, що виключають злочинність діяння.

Одним із засобів протидії злочинності є судове переслідування осіб, які вчинили злочини. Його передумовою є затримання відповідної особи. У разі, якщо вона ухиляється від затримання, виникає необхідність у застосуванні до неї фізичної сили, що є суспільно необхідним.

У деяких випадках під впливом фізичного або психічного примусу особа вчиняє суспільно небезпечне діяння. У такому діянні відсутній вольовий момент вини і тому воно не може бути визнане злочином.

Процес розвитку виробництва, медицини, науки, пов’язаний з проведенням певних експериментів і, отже, з ризиком. При цьому можливим є заподіяння шкоди суспільним відносинам. Ризикові дії, що пов’язані з досягненням позитивної і шляхетної мети та при достатньому їх обґрунтуванні визнаються суспільно доцільними.

Державна, технологічна, виробнича дисципліни є запорукою належного функціонування суспільства і держави. У цьому зв’язку виконання особою наказу або розпорядження, що заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, також суспільно доцільне.

Протидія організованій злочинності потребує застосування нових оперативно-розшукових заходів для виявлення, попередження чи розкриття злочинної діяльності організованих груп або злочинних організацій, щоб припинити їх діяльність і притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб. Для цього використовується оперативне введення під певною легендою оперативного працівника (чи особи, що допомагає правоохоронним органам) в організовану групу чи злочинну організацію, тобто для цієї особи це є спеціальним завданням. У зв’язку з цим заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка виконувала спеціальне завдання, беручи участь в діяльності злочинних об’єднань, також визнається суспільно доцільним.

Отже, обставини, що виключають злочинність діяння – це передбачені законом про кримінальну відповідальність умови, за наявності яких у вчиненому відсутня одна з ознак злочину, що усуває його злочинність і караність. До них належать: необхідна оборона (ст. 36 КК), уявна оборона (ст. 37 КК), затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК), крайня необхідність (ст. 39 КК), фізичний або психічний примус (ст. 40 КК), виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК), діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42 КК), виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК).

Зазначені обставини на підставах, передбачених статтями розділу VIII Загальної частини КК України, виключають злочинність діяння.