- •Митрофанов ігор іванович кримінальне право україни. Загальна частина
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Тема 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права
- •1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод
- •1.2. Завдання кримінального права
- •1.3. Принципи кримінального права
- •1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •1.5. Наука кримінального права
- •1.6. Інститути кримінального права
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 2 Кримінально-правова політика України
- •2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України
- •2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст
- •2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 3 Закон України про кримінальну відповідальність
- •3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
- •3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність
- •3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
- •3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
- •3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 4 Поняття злочину
- •4.1. Загальне поняття злочину
- •4.2. Ознаки злочину
- •4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
- •4.4. Поняття і види категорій злочинів
- •4.5. Злочини та інші правопорушення
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 5 Склад злочину
- •5.1. Поняття і значення складу злочину
- •5.2. Ознаки та елементи складу злочину
- •5.3. Види складів злочину
- •5.4. Склад злочину і кваліфікація
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 6 Об’єкт злочину
- •6.1. Поняття і значення об’єкта злочину
- •6.2. Види об’єктів злочинів
- •6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 7 Об’єктивна сторона злочину
- •7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
- •7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
- •7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
- •7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
- •7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8 Суб’єкт злочину
- •8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину
- •8.2. Вік кримінальної відповідальності
- •8.3. Осудність і неосудність
- •8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 9 Суб’єктивна сторона злочину
- •9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •9.2. Поняття і форми вини
- •9.3. Умисел і його види
- •Відмінність прямого умислу від непрямого
- •9.4. Необережність та її види
- •Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
- •9.5. Злочин із двома формами вини
- •9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •9.7. Помилка та її значення
- •9.8. Невинувате заподіяння шкоди
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності
- •10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
- •10.2. Підстава кримінальної відповідальності
- •10.3. Мета кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 11 Реалізація кримінальної відповідальності
- •11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
- •11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
- •11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 12 Стадії вчинення злочину
- •12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
- •12.2. Готування до злочину
- •13.3. Замах на злочин
- •12.4. Закінчений злочин
- •12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 13 Співучасть у злочині
- •13.1. Поняття та значення співучасті у злочині
- •13.2. Ознаки співучасті у злочині
- •13.3. Види співучасників злочину
- •13.4. Відповідальність співучасників злочину
- •13.5. Форми співучасті за кримінальним правом
- •13.6. Причетність до злочину
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 14 Множинність злочинів
- •14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів
- •14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину
- •14.3. Повторність злочинів
- •14.4. Сукупність злочинів
- •14.5. Поняття рецидиву злочинів
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 15 Обставини, що виключають злочинність діяння
- •15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •15.2. Необхідна оборона
- •15.3. Уявна оборона
- •15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •15.5. Крайня необхідність
- •13.6. Фізичний або психічний примус
- •13.7. Виконання наказу або розпорядження
- •13.8. Діяння, пов’язане з ризиком
- •13.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 16 Звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 17 Покарання
- •17.1. Поняття і сутність покарання
- •17.2. Мета покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 18 Система та види покарань
- •18.1. Поняття та ознаки системи покарань
- •18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України
- •18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
- •18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ддупвп
- •18.5. Покарання, що виконуються мо України
- •18.6. Покарання, що виконуються увп Державного департаменту України з питань виконання покарань
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 19 Призначення покарання
- •19.1. Загальні засади призначення покарання
- •19.2. Обставини, що пом’якшують покарання
- •19.3. Обставини, що обтяжують покарання
- •19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні
- •19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
- •19.9. Обчислення строків покарання
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 20 Звільнення від покарання та його відбування
- •20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
- •20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування
- •20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 21 Судимість
- •21.1. Поняття судимості
- •21.2. Наслідки інституту судимості
- •21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості
- •21.4. Зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •20.2. Види примусових заходів медичного характеру
- •20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.4. Примусове лікування
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх
- •23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •23.2. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
- •23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
- •23.4. Звільнення від покарання та від його відбування
- •23.5. Погашення та зняття судимості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Навчальне видання
- •Митрофанов ігор іванович
- •Кримінальне право україни.
- •Загальна частина
- •Навчальний посібник
- •2 Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. Докт. Юрид. Наук, проф. А. И. Коробеева, пер. С китайского д. В. Вичикова. – сПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
5.4. Склад злочину і кваліфікація
Необхідною передумовою правильного та ефективного застосування норм КК є кваліфікація1 злочину, у процесі якої обставини вчиненого діяння співвідносяться з ознаками певного складу злочину. Для того, щоб розпочати процес правозастосування2 необхідно спочатку встановити який саме злочин вчинений. Відповідь на це питання можна отримати лише після правильної кваліфікації вчиненого. Слід також враховувати, що склад злочину, передбачений будь-якою статтею (частиною статті) Особливої частини закону про кримінальну відповідальність, має свої специфічні елементи й ознаки, що відрізняють його від інших видів злочинних діянь. Зазначена обставина обумовлює необхідність визначення в кожному конкретному випадку відповідності вчиненого суспільно небезпечного діяння й ознак складу злочину, закріпленого в нормі Особливої частини КК України.
Кваліфікація злочинів – процес установлення повної і точної відповідності між всіма обставинами вчиненого суспільно небезпечного діяння і юридичними ознаками окремого складу злочину, передбаченого конкретною нормою закону про кримінальну відповідальність.
При кваліфікації завжди встановлюється тотожність ознак складу злочину, передбаченого в статті (частині статті) Особливої частини й обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння. Однак, слід враховувати, що в процесі кваліфікації необхідно звертатися до статей не тільки Особливої, але й також і статей Загальної частини закону про кримінальну відповідальність. Завдяки нормам Загальної частини можна визначити ознаки суб’єкта, форму і вид вини, правильно кваліфікувати вчинене у разі, якщо має місце незакінчений злочин, а також при вчиненні злочину у співучасті.
Процес кваліфікації злочинів складається з чотирьох послідовних і взаємозалежних між собою стадій.
На першій стадії кваліфікації встановлюються усі фактичні обставини вчинення злочину: місце, час, обстановка, особа потерпілого, кількість учасників посягання, наслідки, що наступили, мотиви і мета, що переслідував винний, а також інші відомості, що мають значення для справи.
Друга стадія пов’язана з вивченням зібраних матеріалів, результатом якого є відбір юридично значущих обставин, що впливають на кваліфікацію вчиненого. Наприклад, при вчиненні грабежу мають значення такі факти, як спосіб здійснення розкрадання, розмір заподіяної шкоди, спрямованість умислу, мотив і мета злочину, а також вік винного. Разом з тим час доби, погода, колір одягу потерпілого в момент вчинення злочину не є юридично значимими обставинами і не впливають на правову оцінку вчиненого, завдяки чому не враховуються при ухваленні відповідного рішення.
Третя стадія кваліфікації полягає в детальному аналізі декількох близьких за змістом складів злочинів, ознаки яких частково або цілком охоплюють обставини вченого діяння. При цьому вивчається одна чи кілька кримінально-правових норм, визначаються їхні основні властивості, тлумачаться деякі оціночні ознаки.
Четверта стадія спрямована на вибір одного конкретного складу злочину, елементи й ознаки якого найповніше та найточніше збігаються з встановленими обставинами суспільно небезпечного діяння, що кваліфікується.
Усі стадії кваліфікації злочинів нерозривно пов’язані з одним з основних інститутів кримінального права – складом злочину. При кваліфікації злочину в першу чергу визначається об’єкт злочинного посягання, тобто охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, яким у результаті вчинення злочину заподіюється шкода або створюється загроза її заподіяння. Якщо обов’язковою ознакою злочину є предмет чи потерпілий, потрібно визначити їх властивості та встановити наявність у вчиненому діянні.
Наступним кроком кваліфікації є вивчення ознак об’єктивної сторони. Розглядається спосіб, що використовував винний для вчинення суспільно небезпечного діяння, знаряддя і засоби вчинення злочину, а також місце, час, обстановка вчинення злочину, характер і розмір наслідків, що наступили. При цьому враховується конструкція об’єктивної сторони злочину – у разі, якщо склад є матеріальним, необхідно визначити настання суспільно небезпечних наслідків та наявність причинного зв’язку між ними та суспільно небезпечним діянням. Якщо склад за конструкцією формальний, то для визнання його закінченим потрібно встановити факт вчинення діяння, незалежно від настання матеріальних наслідків.
Далі вивчається суб’єктивна сторона злочину. Головним моментом при цьому є визначення форми і виду вини. У разі, якщо злочин є умисним, установленню підлягають мотиви і мета, якими керувався винний при його вчиненні. Деякі склади як обов’язкову ознаку називають емоційний стан винного, що також повинний визначатися при вчиненні подібних діянь.
Таким чином, розглядаючи якості суб’єкта злочину, слід враховувати такі обставини, як вік винного, осудність, а також ознаки спеціального суб’єкта у випадках, передбачених статтями Особливої частини КК України.
Склад злочину і розмежування злочинів. У статтях ОЧ КК передбачена значна кількість різних складів злочинів. При цьому в деяких випадках основні ознаки окремих злочинних діянь мають істотну подібність (суміжні склади), у зв’язку з чим виникає проблема їхнього розмежування.
У процесі співвідношення суміжних складів злочинів слід розглядати всі їх об’єктивні і суб’єктивні елементи та ознаки. Це обумовлено тим, що основні властивості деяких складів можуть збігатися, через що в багатьох випадках розходження між ними можна провести лише за одним елементом або однією ознакою складу злочину.
При розмежуванні за об’єктом злочину необхідно враховувати спрямованість злочинного діяння: яким саме суспільним відносинам безпосередньо заподіюється шкода. Крім того, необхідно брати до уваги ознаки предмета. Наприклад, вимагання (ст. 189 КК України) відрізняється від вимагання зброї (ст. 262 КК) в основному за предметом посягання: при вимаганні винний може висловлювати вимогу передачі будь-якого майна, у той час як вчиняючи злочин, передбачений ст. 262 КК він вимагає лише вогнепальну зброю, деталі до неї, боєприпаси, вибухові речовини чи вибухові пристрої.
При розмежуванні за об’єктивною стороною злочину слід звертати увагу на спосіб, за допомогою якого винний вчинив злочин, а також наслідки, що наступили в результаті його вчинення. Так, крадіжка відрізняється від грабежу за способом вчинення зазначених злочинів. Крадіжка (ст. 185 КК) вчиняється таємно, у той час як грабіж (ст. 186 КК) може бути вчинений тільки відкритим способом.
Крім способу, необхідно також враховувати інші додаткові ознаки об’єктивної сторони: місце, час, обстановку, знаряддя і засоби вчинення злочину.
Розмежування злочинних діянь за суб’єктивною стороною проводиться, у першу чергу, за формою вини. Так, вбивство за ст. 115 КК відрізняється від вбивства через необережність (ст. 119 КК) за вказаною ознакою: вбивство за ст. 115 КК вчиняється як з прямим, так і з непрямим умислом, у той час як злочин, передбачений ст. 109 КК, вчиняє тільки через необережність.
Істотне значення для розмежування одного злочину від іншого має також мотив і мета злочину. У деяких випадках злочинні діяння є аналогічними за зовнішньою формою вираження, відрізняючись при цьому мотивами і метою. Наприклад, захоплення заручників (ст. 147 КК) відрізняється від незаконного позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК) однією з ознак суб’єктивної сторони – метою. У першому випадку суб’єкт має на меті спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Вчиняючи викрадення людини, винний прагне досягти будь-яку іншу мету (помста, вилучення органів чи тканин для трансплантації тощо).
При розмежуванні злочинних діянь за суб’єктом злочину ознаці, в основному, слід враховувати ознаки спеціального суб’єкта. Наприклад, одержання хабара (ст. 368 КК) відрізняється від одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК) за суб’єктом: одержання хабара може бути вчинено лише службовою особою, у той час як комерційний підкуп лише працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою.